bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

«Гірські» для переселенців: міф чи реальність?

За офіційними даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій кількість внутрішньо переміщених осіб в таких «гірських» областях як Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька складає відповідно 10100 осіб, 3599 осіб, 4071 осіб та 2697 осіб. Більшість з внутрішньо переміщених осіб зі Сходу України та Криму проживають у цих областях вже більше року. Деякі уже майже 2 роки не поверталися до своїх домівок в Луганській, Донецькій областях та в Криму. Тим не менше таке тривале проживання в «гірських» областях України формально все ж не є підставою для отримання внутрішньо переміщеними особами так званих «гірських» надбавок до соціальних виплат, а також до пенсій.

Проблема криється в недосконалості формулювання та відсутності чіткого законодавчого визначення поняття «постійне проживання», правильне розуміння та, головне, практичне застосування якого є визначальним при видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі - посвідчення), що в свою чергу є підставою для збільшення розміру всіх передбачених чинним  законодавством  видів  державної  матеріальної    допомоги, стипендій та  державних пенсій на 20%. 

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають,  постійно  працюють  або навчаються  на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що   громадянам  виконавчим органом відповідної  місцевої  ради видається  посвідчення  встановленого зразка. В той же час не тільки поняття, а й процедура визначення постійного проживання особи в певному місці (не беручи до уваги реєстрацію місця проживання, яка також не є остаточним та безкомпромісним доказом постійного проживання особи в певному місці) на сьогоднішній день чітко не визначені.

Окремо слід звернути увагу на довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі – довідка ВПО) як доказ постійного проживання особи на території гірського населеного пункту (список конкретних гірських населених пунктів наведений в  Переліку населених пунктів, яким відповідно до  Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні надається статус гірських» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р. № 647). Практика показує, що виконавчими органами місцевих рад причинами відмови у наданні посвідчень вказуються відсутність реєстрації місця проживання в паспортному документі. В той же час довідка переселенця, за словами посадовців, засвідчує факт реєстрації місця перебування, а не  постійного проживання особи на території гірського населеного пункту.

З такими твердженням важко погодитись, зважаючи на пряму законодавчу вказівку на те, що «довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи» (ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 15.04.2014 № 1207-VII). Далі по тексту наведеної статті вказується на те, що територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання. При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

З наведеного випливає, що відмітка в довідці ВПО є свідченням того, що певна особа саме проживає, а не перебуває, на території населеного пункту (в нашому випадку гірського) постійно або тимчасово. Однак саме з цього моменту беруть свій початок найбільші труднощі: встановлення ознаки «постійності» такого проживання.

В Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 №1382-IV в абз.3 ст.3 говориться про місце перебування особи як про адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Аналіз наведеного положення свідчить про те, що головною рисою явища «перебування» є його тривалість – менше шести місяців на рік. Тому у випадку, коли особа проживає вже більше року, а то і двох у певному населеному пункті, зокрема гірському, можна припустити, що таке проживання,  є постійним, а тому наявні всі підстави для видачі їй відповідного посвідчення.

Слід також зауважити, що законодавцем передбачена позасудова процедура підтвердження факту постійного проживання особи  на території гірського населеного пункту. Так, згідно з п.8 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 р. №345 (далі - Положення) посвідчення видаються на підставі паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 16 років), посвідки на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства) і таких документів: 

громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), - довідки про постійне проживання у гірському населеному пункті, виданої уповноваженим органом. Тобто законодавцем передбачено альтернативний порядок підтвердження постійного проживання особи на території гірського населеного пункту, окрім відмітки в паспорті про реєстрацію місця проживання.  Саме цим шляхом потрібно вирішувати проблему видачі внутрішньо переміщеним особам посвідчення та призначення на підставі цього «гірських» надбавок. 

Статтю підготовлено в рамках проекту «Юридична підтримка ВПО та постраждалому від конфлікту населенню в Україні» за підтримки Данської ради у справах біженців (DRC) та під егідою Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 1  - Нi  

Коментарі

Вірьовкіна Лілія   2407 днів тому   #  

Не так все просто. Треба брати до уваги такі розбіжності в законодавстві: ніде не вказано що є тимчасовим та постійним проживанням. В Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 №1382-IV в абз.3 ст.3 говориться ЛИШЕ (!!!) про місце перебування особи як про адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Нема (і це є прогалиною в законодавстві України) уточнення щодо проживання, яким терміном обмежується тимчасове проживання. А саме це (встановлення постійного проживання) потрібно для відповідних пільг.
Якщо брати практику, то тимчасове проживання (а не перебування) зазначалось в паспорті громадянина України, окремим штампом.
Однозначно стверджувати, що довідка внутрішньо переміщеної особи свідчить про проживання, посилаючись на ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 15.04.2014 № 1207-VII НЕ МОЖНА (!!!).
Причина: крім зазначеної довідки у особи можуть бути: штамп в паспорті щодо постійного проживання в зоні АТО, а також штамп в паспорті (я особисто бачила таке і можу надати копії таких паспортів) щодо тимчасового проживання особи поза зоною АТО.
Зрозуміло, що тема зовсім не врегульована, але в таких випадках, я, як юрист та ВПО, виступаю на боці державних службовців. Вони, не маючи відповідних інструкцій та коментарів нормативних актів, надають відмову, яку можна в подальшому оскаржити в суді, надавши відповідні докази щодо проживання, а не перебування, щодо постійного проживання, а не тимчасового. І це не є з їх боку порушенням, відмова - це формальне явище, до якого вдаються держслужбовці.
Вважаю за грубе порушення з боку даного автора використовувати формулювання "Аналіз наведеного положення свідчить про те..".
Ким проводився даний аналіз? Особисто автором? Чи має дана особа проводити аналіз нормативно правових актів? Як мені відомо, у тих випадках, коли є незрозумілим контекст нормативно правових актів, звертаються до Конституційного суду України, а не стверджують свою особисту думку...
Прошу також адміністраторам ГУРТу звернути на це увагу, бо читачі потім будуть казати "Я це прочитав в ГУРТі" (автора ніхто не спам'ятає).
С повагою!

  •   Пiдписатися на новi
Катерина Полякова   2407 днів тому   #  

Пані Ліліє, дякуємо за коментар.

  •   Пiдписатися на новi
Шкромида Галина   2407 днів тому   #  

Пані Ліля, дякую за коментар, однак хочу зауважити, що Ваші твердження є необґрунтованими та такими, що свідчать про Вашу необізнаність у даній тематиці. Якщо б Ви уважно читали статтю, то Ви б зрозуміли, що по-перше, це є баченням практикуючого юриста, а не імперативною нормою чи догмою, а по-друге, уже існує вдала практика видачі "гірських" переселенцям. На Ваше запитання стосовно можливості аналізу норм чинного законодавства мною як юристом відповідаю: існує така річ як неофіційне професійне (компетентне) тлумачення норм права практикуючими юристами. Дуже дивно, що Ви як правознавець, на що Ви особливо наголошуєте, цього не знаєте. Тому посмію дати Вам пораду ЯКІСНО аналізувати не тільки інформаційний матеріал, а й чинне законодавство для уникнення будь-якого роду непорозумінь. Дякую.

  •   Пiдписатися на новi
Вірьовкіна Лілія   2406 днів тому   #  

Дякую, практика є різною. Не можливо практикою вважати 1-2 відповіді державних органів. Практикою є розгляд даних справ судом. Яким чином Ви, як юрист, розмежовуєте поняття проживання та перебування? Посилаючись на що? Чи є довідка імперативним документом? Чи може в той же час бути в мене штамп в паспорті щодо проживання? Яким чином це може узгоджуватись? Чи посвідчує довідка "постійність" проживання та обов'язок особи знаходитись за даною адресою? ...Мені відомі випадки, ви самі, мабуть, ці випадки бачили, коли особа мала попри штампу в паспорті щодо реєстрації в зоні АТО також мала тимчасовий штамп щодо проживання поза зони АТО, а також довідку із іншою адресою. Є також випадки коли довідка не відповідає реальному постійному місцю проживання, такі випадки ви також мали бачити. В даних випадках особу можуть залишити виплати адресної допомоги, але ніхто не анулює його довідку. Коли виплат нема, кому це треба?...І не будуть такі грубі зарікання щодо дій незаконних дій державних службовців доречними? Нащо нам суд, якщо ви вимагаєте державним службовцям аналізувати чинне законодавство та самостійно брати відповідальність на себе? Якщо питання Вас хвилює, то зверніться до Конституційного Суду, хай вони, маючи відповідні повноваження, дадут офіційне тлумачення. Якщо самі розглядаєте питання, то необхідно писати "авторське тлумачення", чи є воно професійним чи ні - я не можу надати відповідь, як і сам ГУРТ. С повагою.

  •   Пiдписатися на новi
Кирилло Мифодій   1975 днів тому   #  

Я прочитала тут що посвідку можна отримати з 16 років https://vidnazhitelstvo.com/posvidka-na-timchasove-mistse-prozhivannya-v-ukrayini/ чи єякісь варіанти в законі щоб зробити це раніше??

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.