Волонтерство - це корисно, модно, драйвово! Саме так вважає Юрій Пивоваренко - лауреат національного конкурсу "Волонтер року 2013" у номінації"Охорона навколишнього середовища".  Про важливість волонтерської діяльності він розповідає у своїй історії 

Перші активності і досвід

До 2009 року я був досить звичайною людиною. Працював, заробляв гроші, запізнювався на зустрічі, не завжди виконував обіцяне,  шукав щось цікаве у житті.  Але зі мною сталась одна проста річ: я усвідомив, що добре відомий мені з дитинства Парк партизанської слави став настільки засмічений, що для відпочинку у якомусь місці, обов’язково доводилось розчищати його від сміття. Спершу став розвішувати плакати з закликами. Вони не діяли. Тоді я провів опитування серед відпочиваючих в парку. Мене вразила одна з розмов:

- Чи готові ви щось зробити, щоб парк став чистим?

- Так, звичайно.

- Чудово! Що вам для цього потрібно?

- Знаєте, я чекаю, щоб з’явився організатор і сказав, що саме треба робити…

Тоді я зрозумів, що цим організатором маю стати саме я. Почав писати в блозі, в соціальних мережах, розклеювати об’яви. Знайшов перших однодумців, зокрема Катерину Стрипко - і закрутилось! Організував акцію на 30 осіб… А згодом, не повірите, чисельність учасників акцій перебільшила 140 000 активістів

Від масштабів Києва до всієї України

Я вперше в житті робив багато речей: опис і планування проекту, створення презентацій і доповіді на різноманітних заходах, знайомства, зустрічі команди, адміністрування сайту разом з Володимиром Гаркушею, пости в соціальні мережі, перші футболки з логотипом проекту, організація заходів для ЗМІ, зйомка рекламного відео і накладання звуку на нього, організація акції у Києві… Все це для того, щоб мешканці столиці усвідомили проблему засміченості парків Києва і почали діяти. 

В грудні 2011 року я відвідав Кривий Ріг, Запоріжжя і Дніпропетровськ, щоб залучити людей з інших міст в перші команди всеукраїнського проекту і домовитись з ними про їх наступні кроки. Це був і позитивний і негативний досвід проведення презентацій, перші уроки взаємодії з громадськими організаціями (місцевими і всеукраїнськими). Перша можливість надихнути громади на спільну роботу заради загального блага.

Я навчився спати менше і встигати більше, складати послідовність своїх дій і пересувань оптимальним чином, бо весь цей час я паралельно заробляв на життя.

В результаті організації першої всеукраїнської акції, в мене накопичилось надзвичайно багато текстів, таблиць, цифр, контактів, фотографій і відео - і я мав навчитись все це впорядковувати для того, щоб інші могли скористатись в подальшому.

У 2012 році я вперше від родичів та друзів почув слова поваги за громадську активність! А при випадковій зустрічі з однокласниками дізнався, що мене бачили по телевізору і вони мною пишаються, і хочуть брати приклад.

Того ж року я особисто домовлявся про співпрацю із найбільшими всеукраїнськими молодіжними організаціями: ФРІ, Пласт і AIESEC.

 До 2013 року я і подумати не міг, що буду причетний до акції, у якій візьмуть участь багато людей (біля 140 000 волонтерів). Десятки тисяч людей, прибираючи парки від сміття, усвідомили , що значно легше кидати його в урни і робити зауваження тим, хто смітить - і таким чином позитивно впливати на друзів і родичів. 

 Коли усвідомлюєш, що разом з командою з 10-20 чоловік у Києві зміг скоординувати роботу сотень команд активістів по всій Україні, починаєш відчувати впевненість у собі, відчуваєш, що досяг певного рівня, що здатен створювати щось справді цінне.