Вже сьогодні ми дізнаємося переможців конкурсу "Волонтер року 2013"! Онлайн-трансляцію Ви зможете спостерігати на нашому порталі.  

Призером конкурсу у категорії "Освіта та виховання" стала Юлія Шпилевська. Читайте та коментуйте її історію!  

  2007 рік це рік коли Україна виграла право на проведення футбольного чемпіонату «Євро 2012», це рік в якому наш співак Андрій Данилко зайняв друге місце у конкурсі «Євробачення», та рік коли почалася моя волонтерська діяльність. А все відбувалося так…

 Спочатку була кава, з неї і почався мій насичений день. Біжу до школи, а там все як і зазвичай, уроки, контрольні, домашні завдання, ну нічого цікавого. Ось і лунає останній дзвоник з останнього уроку, дивлюся на годинник, а він звинувачує мене в тому, що я запізнююся на тренування стрільби із лука. Сідаю у маршрутне таксі і за мить опиняюся біля дверей тиру. Заходжу и бачу серед знайомих облич нову дівчинку. Тренер каже, що її звуть Тоня і вона з будинку-інтернату. Мені так стало шкода її, що я вирішила їй чим зможу допомогти. Цього ж дня я зібрала деякі свої речі та іграшки які залишилися ще з дитинства. Але цього було недостатньо і я зателефонувала своїм друзям та попросила про допомогу і вже з ранку ми відвезли повну машину одягу, іграшок, книг та засобів гігієни до інтернату. Як же було приємно бачити в очах щиру подяку тих дітей, котрим мені довелося допомогти.

Починаючи з 2008 року я навчаючись у вузі щорічно приймала участь у Всеукраїнській благодійній акції «Серце до серця», метою якої є збір коштів на придбання медичного обладнання для лікарень України.

У 2013 році закінчивши університет в Центрі сімейної психології та розвитку мені запропонували стати волонтером, я згодилася не задумуючись, бо я отримала змогу робити те, що в мене найкраще виходило – допомагати людям.

Особливо дуже порадувало те, що доведеться працювати з дітками молодшого шкільного віку. Перша ідея яка мене відвідала, це проведення тренінгу під  назвою «Тренінг гарного настрою». Головною метою якого було навчити дітей справлятися з поганим настроєм не завдаючи шкоди своєму здоров'ю, а також дарувати теплі слова та усмішки.

Наступним я вирішила провести тренінг який називався «Оминаємо гострі кути», поставленою задачею для мене було допомогти дітям запобігати та розв'язувати конфлікти, а це як на мене актуальна тема у наш час.

Але це – ще не все. Найбільше захоплення у дітей викликала казкотерапія присвячена святу Святого Миколая. Під час цього заняття діти не лише дізналися багато цікавого, а й занурилися у світ казки та чарівництва за допомогою театралізованої вистави, де кожен із них грав невеличку роль.

Ось так ми і проводили майже кожну середу. Цікаво те, що всі наші зустрічі супроводжувалися гарним настроєм та посмішками, а найголовніше що всі заняття відрізнялися своєю відвертістю та щирістю, що в зайвий раз підкреслює всю важливість психологічного супроводу і допомоги дітям з боку освітньої системи.

Завдяки цієї роботі та волонтерській діяльності я отримала те, що не змогла б отримати не ставши волонтером, а це перш за все досвід, вміння та навички, почуття значущості, відповідальності та впевненості у собі, і тому хочу наголосити на тому, що не треба боятися осуду чи сумніватися в собі, треба допомагати тим хто цього потребує, щоб з гордістю можна було відповісти: «Так, я волонтер!».