Напередодні церемонії нагородження переможців конкурсу "Волонтер року 2013" ми пропонуємо Вашій увазі історію Надії Лозбень - сильної жінки та мудрого педагога. Доля Надії виявилася нелегкою, у своїй історії вона розповідає саме про те, як не тільки не зламатися в найскладніші моменти життя, а й допомогти іншим.

Я - волонтерка Чернігівської благодійної організації «Логос», мати дитини з захворюванням аутизм. Поки син знаходився у спеціалізованому садку для розумово відсталих дітей, я мала можливість працювати. Настав час, коли сину виповнилося 8 років, і з дитячого садка нас вивели в нікуди, тобто надали статус не здатного до навчання. В цей час я втратила чоловіка, а син батька.

І тому я була вимушена залишити роботу і зайнятися сином.

Але знаходитися тільки вдома разом з сином, без колективу, без роботи - це було морально неможливо ні для себе, ні для дитини. На той час я мала 23 роки педагогічного стажу.

І я вирішила діяти. Мені вдалося зібрати батьків дітей, які відвідували спеціалізований садок. Разом ми почали  вирішувати питання створення умов для реабілітації наших дітей.

Волонтерською діяльністю я почала займатися ще з 2003 року, коли ми офіційно зареєстрували благодійну організацію. Батьки обрали мене керівником . З 2003 року і до теперішнього часу я керую Благодійною організацією. У 2005 році організації було створено «Центр соціальної реабілітації» для молоді з розумовою відсталістю, аутизмом, синдромом Дауна. Цей центр став для них острівцем спілкування та виходу у суспільство, в якому немає сліз та самотності.

 Про проблеми таких людей багато хто взагалі не задумуються, поки життя нас не ставить перед фактом їх існування. Але і тоді деякі з нас соромливо відвертаються або ховаються під видом особистих проблем. Мені доля підказала інший шлях.  І так уже 11 років я очолюю БО «Логос». Наша мета - навчити  людей з інвалідністю жити в суспільстві, а суспільство навчити жити з ними.  Я на власні очі бачу, скільки проблем у таких сімей та людей з інвалідністю. Я не маю власного бізнесу чи великих коштів, які могла б дати для допомоги цим людям. Але я щодня працюю над вирішенням їх проблем на громадських засадах - шукаю гроші благодійників та меценатів, створюю всі умови для реабілітації та соціальної адаптації людей, які мали статус «нездатних до навчання», але виросли в сім'ях, які не відмовилися від них у важкі часи . А ці хлопчики та дівчатка мають нарівні з кожним із нас головне право – бути щасливими.

Кваліфікованих фахівців по роботі з даною категорією інвалідності у місті недостатньо, тому шукала всі можливості отримати крім вищої педагогічної освіти ще й фахову освіту. На щастя мені вдалося  отримати міжнародну модульну освіту « Менеджер корекційних послуг для осіб з розумовою відсталістю».

За 2013 рік при організації було створено умови для отримання трудових навичок молодим людям з помірною розумовою відсталістю, створено матеріальну базу для виконання ІПР ( індивідуальних програм реабілітації ), організовано денну зайнятість для 18 осіб , соціально – побутову та фізичну реабілітацію для людей з  з розумовою відсталістю та 1 та 2 групи інвалідності. Було проведено 10 занять для батьків з вивчення нових законодавчих  документів, працювала програма «Рівний – рівному», проводилися інтегровані заходи до свят ( на які люди з інвалідністю приходять разом з друзями та родиною). Проводилися клуби вихідного дня – Спорт для всієї родини.

 Чим більше я працюю волонтером, допомагаючи іншим людям, тим більше я розумію, щоб допомогти іншим не завжди потрібно бути заможним, достатньо любити людей і бути щирим. Бути волонтером у нашій організації не завжди легко, але під час роботи з нашою категорією людей з інвалідністю, змінюються цінності життя, отримуєш відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги.

 Пишіть свої враження у коментарях!