Із тридцяти законопроектів, зареєстрованих Кабінетом Міністрів у Верховні Раді протягом парламентських канікул, вісім, тобто третина, мають корупційні ризики. Про це повідомили представники Центру політичних студій та аналітики під час прес конференції в УНІАН.

Як зазначив Віктор Чумак, голова Комітету Верховної Ради з питань боротьби із організованою злочинністю та корупцією, нещодавні зміни до антикорупційного законодавства передбачають, що його комітет проводитиме антикорупційну експертизу законопроектів, поданих на розгляд парламенту. Для здійснення цієї роботи Комітет створив Громадську експертну раду, серед повноважень якої – проведення громадської антикорупційної експертизи проектів законодавчих актів. Першим результатом залучення громадськості є громадська експертиза урядових законопроектів, які мають найбільші шанси потрапити на розгляд сесійної зали.

Третина урядових законопроектів, за словами Віктора Тарана співголови Громадської експертної ради і директора ЦПСА, мають корупційні ризики. Спостерігаються три тенденції у створенні корупційних схем:

• процедури отримання послуг органів влади ускладнюються. Це створює сприятливе середовище для корупції.
• у законодавстві залишають правові прогалини або протиріччя, які на практиці громадяни або підприємці будуть «узгоджувати» за допомогою хабарів.
• чиновникам надають широкі та нечіткі повноваження, що може призвести до зловживань.

Урядові законопроекти, що аналізувалися, містять яскраві приклади таких схем. Законопроект № 2303а надає Фонду державного майна України широкі та не визначені повноваження щодо допуску на ринок оцінки майна спеціалістів із оцінки (оцінювачів). Виникає серйозний ризик того, що дозвіл отримають лише «обрані», які встановлять фактичну монополію. Як прогнозують незалежні експерти, це може призвести до зростання цін на квартири та нерухомість для сотень тисяч громадян та підприємців.

Законопроект № 3102 надає державним інспекторам право припиняти виробництво продуктів харчування. Проте підстави та строк, на який може призупинятися виробництво, не вказуються. Отже, місцеві чиновники отримають «законне» право вимагати хабарі для розблокування роботи компаній. Це дуже нагадує скандал навколо компанії «Дельта Вілмар СНД», коли лейтенант податкової міліції заблокувала реалізацію багатомільйонного проекту всесвітньо відомого інвестора.

Законопроект № 3095 передбачає розрив між мінімальним та максимальним розміром штрафів, які накладатимуть чиновники Нацкомісії із державного регулювання у сфері енергетики, у сто разів (від 1700 до 170 тис. грн.). Проте законопроект не визначає критерії щодо вибору розміру у конкретних ситуаціях.

Як зазначив Андрій Марусов, головний експерт із антикорупційної експертизи ЦПСА, громадська антикорупційна експертиза базується на методології, яка була розроблена експертами на міжнародних стандартах та напрацьованій низкою громадських організацій за підтримки Програми розвитку ООН в Україні. Вона спрямована на виявлення таких корупціогенних чинників у законопроектах як дискреційні повноваження органів влади, надмірні обтяження для громадян та бізнесу, прогалини або колізії у правовому регулюванні, поєднання регуляторних та контролюючих функцій в одному органі влади тощо.

Наприкінці експерти Центру Політичних Студій та Аналітики зазначили, що антикорупційна експертиза законопроектів триватиме і надалі протягом всієї роботи парламенту.

За детальнішою інформацією щодо результатів громадської антикорупційної експертизи звертатися до Ірини Салій 063 83 43 624, [email protected] та на сайт Центру Політичних Студій та Аналітики.

Пілотування і проведення громадської антикорупційної експертизи для Комітету Верховної Ради із питань боротьби із організованою злочинністю та корупцією проводиться за підтримки проекту «Демократизація, права людини і розвиток громадянського суспільства в Україні» ПРООН, що фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2013-2016 рр. Думки, висновки чи рекомендації, що викладено в аналітичних матеріалах, належать їх авторам та упорядникам і не обов’язково відображають погляди Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агенцій ООН.