Глобалізація у 20 столітті спричинила зростання значення неурядових організацій у суспільстві. Чимало проблем не було б розв’язано у межах нації без впливу та ролі неурядових організацій у цьому процесі. Такі міжнародні об’єднання як Світова Організація Торгівлі, вважалися занадто сконцентрованими на інтересах капіталістичних підприємств. У спробі врівноважити цю тенденцію неурядові організації у своєму розвитку наголошували на гуманітарних питаннях, розвитку допомоги та сталому розвитку.

Неурядові організації дуже різняться - від малих місцевих організацій до багатомільйонних гігантів, таких що отримують значну фінансову підтримку від урядів. Швидке та часто неконтрольоване зростання кількості неурядових організацій підняло питання прозорості та підзвітності їх діяльності.

За останні декади неурядові організації стали головними гравцями у сфері міжнародного розвитку. Із середини 70-х років неурядовий сектор у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, значно зміцнив свої позиції. З 1970 до 1985 року загальний обсяг допомоги від міжнародних неурядових організацій збільшився у 10 разів. Структури таких організацій дуже різняться. Це можуть бути глобальні ієрархії з відносно сильним керівництвом або з більш вільним федеральним устроєм. Із вдосконаленням комунікацій локальні групи, стали активними гравцями на національному і навіть глобальному рівнях.



У спеціальній літературі неурядові організації розглядаються як одні з ключових фігур у процесі розвитку разом з місцевим урядом, іноземними донорами та приватними корпораціями. Та, незважаючи на таку велику роль, у неурядових організацій, існує чимало проблем, які впливають на їх роботу та ефективність.

Однією з найбільш згадуваних є процес прийняття рішень. Непорозуміння виникають між працівниками та старшими менеджерами, тому що працівники очікують, що вони виступатимуть рівноправними партнерами у процесі прийняття рішень.

Проблема стосунків між працівниками й керівництвом пов’язана з нездатністю або небажанням керівництва нести відповідальність за управління організацією. У результаті старші працівники часто змушені приймати рішення самостійно або з мінімальною підтримкою.

Ще одна проблема стосується персоналу. Часто організаціям не вистачає кар’єрної структури, в якій би працівники могли розвиватися. Не всі люди в неурядових організаціях задіяні у якості волонтерів, а оплачувані працівники, зазвичай, отримують нижчу платню у порівнянні з приватним сектором. Іноді у таких працівників зовсім мало організаційних та професійних навичок, а низька якість тренінгів та недостатня підготовка працівників неурядових організацій, вже багаторазово обговорювалися.

Фандрейзинг також часто виступає причиною конфліктів у неурядових організаціях. Стратегії, що використовувались для збирання публічних коштів, часто спричиняли необхідність йти на компроміс. У даному випадку, хтось ставав жертвою, яка потребувала допомоги, у той час, коли інші виступали з певною недовірою до таких людей з «перевагами».

У секторі неурядових організацій найчастіше визначають такі недоліки як обмежені фінансовий та управлінський досвід, обмежений інституційний потенціал, низький рівень самодостатності, ізоляція або недостатність міжорганізаційної коммунікації та /або координації, недостатнє розуміння ширшого соціального або економічного контексту.

Відносини між волонтерами також є причиною проблем. Волонтерство означає будь-яку діяльність в інтересах іншої людини, групи чи організації. Організаційне волонтерство може бути визначене радше як проактивне (наприклад, роздача щонеділі їжі у притулку ), а не реактивне (наприклад, перша допомога жертві автомобільної катастрофи) та передбачає, тягне за собою витрати часу і зусиль. У такому контексті волонтери повинні отримувати достатню підтримку та настанови від керівництва організацій.

Неурядові організації повинні зробити стратегічний вибір між конфронтальними, доповнюючими або кооперуючими відносинами з урядом. Процес такого вибору призводить до внутрішнього напруження у питаннях, що стосуються пріоритетних напрямків витрачання коштів, суперечливих вимог клієнтів і донорів, які в результаті призводять до розбіжностей стосовно балансу між якістю послуг та досягненню цілей по збору коштів.

Для розвитку організації окремі особи повинні бути в змозі робити свій внесок у процес прийняття рішень та навчатися. Усім учасникам необхідно усвідомлювати свою відповідальність у виконанні тих чи інших дій, спрямованих на реалізацію ідей. Неурядові організації могли б формувати національні професійні асоціації на добровільних засадах (наприклад, асоціацію інженерів, бухгалтерів або страхових компаній), мета яких – сприяння сектору, частково через самоконтроль стандартів.

Перелік рішень для зазначених вище проблем має включати декілька наступних пунктів:

• Своєчасність підготовки річних звітів;
• Серед питань, включених до річного звіту, повинні бути такі як: ступінь відкритості активів і зобов'язань, заробітної плати та всіх інших виплат працівникам, директорам та консультантам;
• Політика та практика зайнятості, працевлаштування та розвитку персоналу;
• Джерела фінансування;
• Чіткі стратегії щодо внутрішньої та зовнішньої перевірки фінансових трансакцій, практики працевлаштування, організаційних ліній поведінки тощо;
• Установлені методи оцінки та організаційної ефективності.

Багато позитивних змін у розвитку підходів та практики пов’язано нині з роллю неурядових організацій. Вони включають збільшення технік часткового планування, інтеграцію гендерних питань у процес розвитку мислення, а також подальшу підтримку прав людини та питань навколишнього середовища. Саме тому є всі підстави вважати, що неурядові організації різних типів будуть продовжувати відігравати важливу роль у процесі розвитку суспільства та вдосконалювати свою роботу у подальшому.

Переклад Анастасія Фінюк
Редагування Анжеліки Клайзнер
Джерело the journal of Turkish weekly
Фото з відкритих джерел