Макс Хавелаар – літературний персонаж однойменного голландського роману письменника Мултатулі, написаного ще у 1860 році, в якому йдеться про повстання проти колоніального режиму Індонезії. Невипадково ім’я саме цього персонажу носить міжнародна громадська організація справедливої торгівлі – Асоціація Max Havelaar.

Кава, чай, шоколад, рис, банани… Багато продуктів нашого щоденного харчування вирощені ремісниками Африки, Латинської Америки та Азії. Але, на жаль, досить часто ці виробники не можуть жити зі своєї праці – а все через вже усталений механізм великих світових ринків, що не дає їм змогу витримувати конкуренцію міжнародного рівня. Саме проти такої несправедливості і бореться Max Havelaar, створюючи систему справедливої міжнародної торгівлі. За кілька десятиліть бурхливого розвитку організація набула міжнародного статусу, маючи наразі мережу асоціацій у 20 країнах світу, і саме представники Півдня складають половину управлінського складу компанії.

Асоціація Max Havelaar – масштабний проект справедливої торгівлі, міжнародна громадська організація, що має на меті давати ремісникам та робітникам з країн «третього світу» засоби для життя і боротьби з бідністю за допомогою торгівлі.

Біля витоків організації лежить кооперація виробників кави у Мексиці. У 1988 році вони надіслали одній зі своїх голландських фірм-партнерів приблизно таке повідомлення: «Звісно, щорічні пожертвування на нову вантажівку чи будівництво крихітної школи у рамках боротьби з бідністю – це добре. Але справжньою винагородою за працю мала б стати гідна плата за продукти, які ми виготовляємо». Саме такий заклик і є основою роботи організації Max Havelaar. Численні продукти – від кави, чаю, шоколаду, какао, меду, апельсинового соку, бананів, до квітів та сушених манго – реалізуються через спеціалізовану мережу магазинів «Artisans du Monde» («Ремісники світу»).

Чому варто обирати саме справедливу торгівлю?

Сьогодні з мільярда осіб, які потерпають від голоду, три чверті – це сільські робітники або ремісники з Латинської Америки, Африки та Азії. Для них бідність – це не тільки щоденна реальність, але ще й пожиттєва приреченість, яку самотужки не подолати.

Дрібні виробники, зазвичай, мають ділянки землі до п’яти гектарів, які не в силі у повному обсязі задовольняти хоча б первинні потреби своєї сім’ї. На це є багато причин: часто ці ремісники просто ізольовані, витіснені з середовища активного функціонування ринку; у них нема необхідного обладнання для перевезення, продажу на експорт своїх товарів; їм не вистачає інформації про ціни та стан торгівлі; врешті, вони навіть не можуть повноцінно відстоювати свої права.

Тим часом, інші жителі сільської місцевості, які взагалі не мають землі, для того щоб хоч якось виживати, змушені працювати на інших. За таких умов часто нехтується право на оскарження договору, вступу до профспілки.
Не варто забувати і про те, що масове виробництво, зазвичай, має деструктивну дію на довкілля. Йдеться, насамперед, про виснаження ресурсів та надмірне використання пестицидів.

За таких умовах лише справедлива торгівля може допомогти робітникам захистити їхні права та звести до мінімуму згубний вплив на довкілля.

Трохи цифр

Близько одного з половиною мільйона виробників, об’єднані в 905 спілок, переважно кооперативного типу, отримують прибутки за допомогою організації Max Havelaar. А якщо врахувати і їхні сім’ї, то йдеться про майже 8 мільйонів осіб у 63 країнах Африки, Латинської Америки та Азії.

Дохід від продажу продукції, реалізованої з допомогою Max Havelaar, складає 4,9 млрд. євро. Її споживають у більш ніж 70 країнах світу (Європа, США, Канада, Австралія, Японія, Південна Африка…). У Франції така частка складає 4% (315 млн. євро). На французькому ринку присутні 3600 видів продукції, що реалізує Max Havelaar. Найбільший попит мають кава (41%), бавовна (14%), какао (13%), банани (8%) та чай (8%).

У всьому світі більше 80 млн. сімей споживають продукти Max Havelaar, і майже 8 млн. з них – французи. Незважаючи на економічну кризу, споживачі залишаються вірними справедливій продукції, а отже, і питанням етики та екології. Як не дивно, наразі спостерігається тенденція до збільшення кількості споживачів такої продукції.

За даними останнього опитування CNCE, більше 80% французів знають про існування справедливої торгівлі і навіть ознайомлені з її загальними засадами. Але лише 56% відповіли, що знають ґрунтовно (15%) чи досить добре (41%) про те, яке походження у такої продукції. У той час, 42% визнають, що цього не знають. Отже, хоч  справедлива торгівля і стає все популярнішою, про визнання загалом говорити ще зарано.

Що ж таке справедлива торгівля?

Справедлива торгівля – це система обміну товарами, яка націлена на зменшення нерівності та досягнення справедливого розподілу продукції. Така економічна ініціатива враховує також етичні, соціальні та екологічні фактори, що отримує підтримку держави.

Мета справедливої торгівлі полягає у наданні різноманітних можливостей виробникам, які знаходяться у несприятливих умовах. Це організація, яка бореться із бідністю і підтримує стійку торгівлю.

Принципи справедливої торгівлі:
● Надавати можливості розвитку виробникам, які перебувають у скрутній економічній ситуації.
● Прозорість та надійність.
● Індивідуальна дієздатність.
● Справедлива торгівля надає можливості розвитку автономії виробників, доступу до нових ринків і сприяє покращенню здібностей.
● Пропагувати справедливу торгівлю, тобто ознайомлювати клієнтів з несправедливостями сучасної системи торгівлі, надавати вичерпну інформацію про походження товарів та умови, в яких вони були виготовлені.
● Гідна оплата. Йдеться не лише про регіонально обґрунтовані ціни, але й про такі, що були б відповідними до умов праці і поважали довкілля. Застосовують також і принцип «рівна зарплата за рівноцінний обсяг роботи чоловіків і жінок».
● Гендерна рівність. Сприяння працевлаштуванню жінок і гідна винагорода за їхній вклад у процес виробництва. Заохочення жінок до участі в керівництві усіма типами об’єднань.
● Умови праці. Забезпечення сприятливого та безпечного робочого середовища для усіх робітників.
● Дитяча праця. Участь дітей у робочому процесі дозволяється лише за умови, що це не заважає їхньому добробуту, безпеці, навчанню і навіть їхній потребі у розвагах, що відповідає як нормам ЄС, так і законодавству кожної окремо взятої країни.
● Довкілля. Система справедливої торгівлі сприяє свідомій природоохоронній діяльності, впровадженню відповідних механізмів.
● Торгівельні відносини. Організації справедливої торгівлі організовують трудовий процес з урахуванням соціального, економічного та екологічного добробуту. Вони підтримують та розвивають взаємоповагу та довіру у відносинах.
Вигоди для виробників
● Єднатись. Справедлива торгівля – це насамперед можливість об’єднуватись і створювати демократичні кооперативи для того, щоб виборювати стабільне місце на ринку праці.
● Робити внесок у майбутнє. Справедлива торгівля стабілізує ціни і створює умови для інвестування.
● Прогресувати. Окрім оплати праці, організації виробників отримують премії для розвитку соціальних проектів, переоснащення чи підвищення кваліфікації.
● Захищати навколишнє середовище. Виробників заохочують зменшувати кількість хімічних викидів і впроваджувати біологічні методи виробництва.
● Здобути повагу. Справедлива торгівля разом з Max Havelaar дає кращі умови праці на великих плантаціях. Але значно важливішим є те, що організація дає свободу робітникам, а отже – і причини вірити у краще майбутнє.

Два французи з трьох вже споживали «справедливу» продукцію. А ви?
62% опитаних жителів Франції стверджують, що принаймні один раз у своєму житті купували справедливу продукцію, і це більше, ніж п’ять років тому: у 2008 році таких було 55%. Проте наразі справедливу продукцію щоденною звичкою вважають лише 22% французького населення, в той час як 27% купують її лише кілька разів на рік, а 13% обмежені однією чи двома покупками. Очевидно, що з такої точки зору справедлива торгівля залишається ще не досить поширеним явищем.

Ціна – це основний камінь спотикання на шляху до поширення продукції. Принципи самої системи вимагають, щоб її продукти коштували на 10-30% більше за звичайні, що, у свою чергу, викликає багато проблем, принаймні, для одного покупця з трьох (34%). Але труднощі справедливої торгівлі цим не вичерпуються. Існує прошарок покупців, які «не звертають уваги на те, що вони купують» (28%), а натомість 18% стверджують, що «магазини не дають достатнього вибору справедливих продуктів». І якщо одна половина покупців(48%) впевнена, що відрізнити такі продукти досить легко, добре поглянувши на упаковку, то інша половина(42%) з цим не згодна. Отже, система справедливої торгівлі ще має проблему нестачі маркування і розпізнавальних знаків для споживачів. Чимало покупців, до того ж, ще й ставлять під сумнів реальність такої допомоги дрібним виробникам з третіх країн.

Попри всі негаразди і перешкоди сам факт існування системи справедливої торгівлі вже є свідченням того, що споживачі шукають інші шляхи, інші способи споживання і, врешті, такої продукції, яка має «сенс».

Використані джерела:
http://www.jeconsommeequitable.fr/
фото та інформація http://www.maxhavelaarfrance.org/
http://base.d-p-h.info/fr/fiches/dph/fiche-dph-6717.html

Автор: Анастасія Перун
Літературне редагування: Анастасія Сімашова