Законодавство надає право недержавним організаціям брати участь на ринку соціальних послуг, залучати бюджетні кошти для здійснення такої діяльності й отримувати плату за послуги. Це означає, що соціальні послуги можуть бути предметом продажу й купівлі, а система соціальних послуг розвиватиметься за законами ринкових відносин.

За умови грамотно розробленої нормативно правової бази, впровадження системи тендерних закупівель на соціальні послуги та розробки стандартів їх надання. Це дасть можливість недержавним організаціями зміцнити свою фінансову стабільність, підвищити роль надавача соціальних послуг, як не державної організації, тим самим забезпечити сталий розвиток і кадровий, професійний потенціал, а клієнтам ─ своєчасно отримувати якісні послуги від обраного собою надавача.

Розробка комплексу нормативних документів щодо стандартів надання соціальних послуг є конче необхідною для реалізації соціального замовлення, наразі існують тільки стандарти надання соціальних послуг з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, та ще 6 нормативних актів, котрі регулюють забезпечення стабільності такої роботи, підвищення якості надання соціальних та медичних послуг, збереження їх комплексного характеру, а також координації діяльності відповідних служб.

Зараз необхідним є впровадження єдиних, прийнятих державою, стандартів якості надання таких послуг у кожній цільовій групі, спрямованих на різні категорії громадян, які потребують соціального захисту. Громадські організації повинні включитись в роботу по розробці цих стандартів на рівні з державними органами влади, також цьому має передувати адвокаційна кампанія по розробці стандартів надання соціальних послуг, проведення ряду круглих столів на цю тематику та створення ініціативної групи з представників соціально направлених організацій, зацікавлених розробкою стандартів.

У демократичних країнах громадянське суспільство виступає в ролі рівноправного партнера держави й бізнесу у вирішенні соціальних і суспільних проблем. При цьому держава бере на себе зобов’язання створити сприятливі правові умови для діяльності організацій громадянського суспільства, забезпечує значну частину фінансування їхньої діяльності та залучає до надання соціальних послуг.

Наприклад, у країнах Євросоюзу 40–60% від загального доходу організацій громадянського суспільства становить державне фінансування, у Німеччині 60% гарантованих державою соціальних послуг надаються неурядовими організаціями. Українська держава сьогодні стоїть перед необхідністю підвищення ефективності соціальних програм. Важливе значення має зниження фінансових втрат, пов’язаних із безадресністю соціальних послуг, фінансуванням надмірних потужностей мережі державних закладів.

У сучасних умовах в Україні найбільш прийнятною є комплексна схема, що передбачає поєднання державних соціальних послуг і делегування недержавним організаціям права щодо надання окремих видів соціальних послуг.

Підготував Ростислав Дзундза, доктор канонічного права, експерт в галузі охорони здоровя та соціальної політики України, консультант Карітасу України