Україна в 2004 році відмовилась від інституту "прописки". Чи змінилося щось від заміни інституту "прописки" на інститут "реєстрації"? Хоча Україна і декларує свободу пересування та вибору місця проживання, але насправді відмовитися від практики жорсткого контролю місця перебування людини держава не в силах.

Внутрішні паспорти використовуються для контролю пересування осіб усередині країни та їх місця проживання. Сьогодні внутрішні паспорти діють в таких країнах як Китай, Північна Корея, Росія та Україна. Держава піклується про зручність для себе, а не створює зручні для своїх громадян умови. Такі умови є рудиментом радянської системи обліку громадян, коли кожен повинен не тільки мати прописку, а й жити відповідно до неї. Зараз в законі змінили слово «прописка» на «реєстрація», але за великим рахунком суть не змінилася, хіба що термін «реєстрація» не прив’язаний до права власності на житло.

Хоча отримання паспорту і процедура реєстрації місця проживання/перебування не пов’язані між собою законодавчо, на практиці є такими. У людини, яка не заповнила п.7 в анкеті на отримання паспорту (визначення місця реєстрації) документи на отримання паспорта не приймають. Без реєстрації особа стає поза законом: вона не може ні отримати соціальної допомоги, ні влаштуватись на роботу, ні пройти медичний огляд, навіть первинний. Без реєстрації особа не може отримати паспорт, а без паспорта реалізувати свої права. Саме інститут реєстрації місця проживання, є найбільш значущою проблемою в контексті отримання паспорту.

Існує стале уявлення, що проблема реєстрації стосується тільки асоціальних та маргінальних прошарків населення. А насправді, коло людей, які мають проблеми через відсутність реєстрації чи проживання не за місцем реєстрації, значно більша. За останні роки значно збільшився рівень внутрішньої міграції населення ( тільки за офіційними даними в 2010 році вона збільшилась на 5% і склала 103,8 осіб на 10000 осіб) тому, існування інституту обов’язкової реєстрації, не сприяє отриманню громадянами України якісних послуг з боку держави.

Всі послуги, що отримують громадяни, прив’язані до певної місцевості і залежать від місця реєстрації. Громадянина позбавлено можливості обрати лікаря, соціального працівника, установу соціального та пенсійного захисту. Навіть для отримання абонента на відвідування бібліотекою потрібна реєстрація! Тому саме зараз на часі постає необхідність істотної зміни українського законодавства щодо реєстрації, де реєстрація буде формальною, а не дозвільною процедурою, котра не надає будь-які права щодо володіння чи користування житлом.

Тож розуміючи проблему та спираючись на досвід український правозахисників, громадська організація «Територія успіху» почала масштабну кампанію з інвентаризації нормативно-правових актів , що регулюють цю сферу життєдіяльності українців, приведення практики видачі паспортів та проведення процедури реєстрації місця проживання до вимог вже існуючих нормативно-правових актів.

Довідково: Ця діяльність стала можливою завдяки проекту «Розвиток громадянського суспільства», який впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2009-2012рр.