17 грудня 1985 року резолюцією 40/212 Генеральна Асамблея ООН проголосила 5 грудня як Міжнародний день волонтерів.

Як часто кожен із нас волонтерує? Опитування користувачів на порталі ГУРТ на тему "Скільки Ви наволонтерували цього року" показує досить позитивні результати. Ми отримали 110 відповідей, із них 26% зовсім не волонтерують, при цьому 25% займаються добровільною діяльністю щодня.

Що ж мотивує українців займатися волонтерством? Для когось волонтерство - це стан душі, для інших воно більш конкретизується і стає одним із інструментів для самовдосконалення, пошуку нових знайомих, піклування про ближнього, подорожей, піару... Цей перелік безкінечний, але його об'єднує одна ціль - добровільно здійснювати благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер.

Своєю історією волонтерства з ГУРТом поділився Олексій Лавриненко, який родом із міста Суми, але зараз волонтерує за межами України.

"Для мене це стало чудовою нагодою розвивати свої навички роботи в міжнародній команді, ділитися своїми ідеями, реалізовувати спільні проекти. Простір Європейського Союзу дає якісно нові можливості для діяльності і я з задоволенням буду це використовувати. Саме тому я і опинився в столиці Бельгії та європейського союзу, звідки вам і пишу це повідомлення.

Як я тут опинився і чому мене взагалі цікавлять теми навколишнього середовища, екології та сталого розвитку?

^{Олексій Лавриненко - ліворуч}

З дитинства я займався спортом. Мені це дійсно дуже подобалося. Поступово я став все більше захоплюватися темою здорового способу життя. В противагу цьому я кожного дня бачив, що багато людей страждають та деградують під впливом шкідливих звичок.

З часом я почав міркувати, що якщо хочеш, щоб оточуєче середовище було привітним, треба над цим безупинно працювати. Кожного дня бути прикладом для наслідування. Тільки так можна змінити байдужість та песимізм оточуючих.

На той час я вбачав проблему лише в ставленні людей до власного здоров'я. Закінчивши школу та вступивши до коледжу, в моєму житті почало з'являтися більше обов'язків, я почав відчувати більшу відповідальність щодо своєї діяльності чи бездіяльності.

Мені подобалося брати участь у акціях на зразок "Пробіг заради життя" на підтримку ВІЛ-інфікованих. Своїми діями ми висловлювали солідарність до людей з цією жахливою хворобою, в той же час демонструючи, що ніхто не збирається опускати руки.

Також я почав більше цікавитися взаємодією навколишнього середовища та людини, її впливом на природу. Так я познайомився з представниками українського кліматичного руху та одним із координаторів Олегом Ізюменко. Зустріч відбувалася в маленькому підвальному приміщенні. Але для мене це була дуже важлива зустріч. Я познайомився з різними людьми, які кожного дня діляться своєю енергією задля зміни світу на краще.

Після цього була ще одна зустріч - міжнародна. До нас тоді приєдналися Росія, Казахстан і Англія. Ми плідно попрацювали над планом реалізації дня дій 24-го вересня.

^{Олексій Лавриненко - праворуч}

На той час я мав уже ідею реалізації проекту. Я написав і відправив собі листа, де я пообіцяв прикласти максимум зусиль задля реалізації свого проекту.

24 вересня все сталося так як і мало бути. Ми зібрали з друзями пластикові пляшки навколо нашого кварталу, змайстрували з них пліт, запросили представника влади та пресу і здійснили сплав по річці, що проходить самісінським центром нашого міста Суми. Потім сміттєзбиральна компанія забрала в нас цей пліт на переробку.

Це було чудово. Всі зусилля були виправдані. Головна ідея акції була реалізована. З того часу я вирішив, що вкрай важливо не зупинятися на досягнутому, а далі працювати і самовдосконалюватися в цьому напрямку, дійсно демонструючи приклад для суспільства!"

А що для Вас є волонтерство?