Чи враховують міські ради пропозиції громадян під час затвердження генпланів, жодним законним чином проконтролювати не можна.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» знівелював різницю між громадськими слуханнями й громадськими обговореннями. Він узаконив можливість повного ігнорування позиції громадян.

Більше восьми місяців в Україні діє Закон «Про регулювання містобудівної діяльності». Та лише на громадських слуханнях щодопроекту Генерального плану Києва стало зрозуміло: увесь цей час в Україні немає різниці між громадськими обговореннями й громадськими слуханнями. Більше восьми місяців у країні немає механізмів, які б дозволяли мешканцям зустрічатися з представниками міськради й обговорювати перспективи розвитку міста. І так зване врахування побажань мешканців міст законно проводиться за закритими дверима серед «своїх».

Кілька запитань

Якщо коротко, то Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» так описує схему залучення громадськості до затвердження містобудівної документації:

• міська рада оприлюднює прийняті рішення щодо розроблення цієї документації,
• оприлюднює проекти документації,
• відбувається реєстрація, розгляд й узагальнення пропозицій громадськості до проектів,
• проводиться узгодження спірних питань й оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості.

У законі, звісно, все це описано більш точними словами, але зміст лишається той самий. І такі ж самі питання лишаються: Яким чином відбувається збір і розгляд пропозицій? Хто проводить цей розгляд і приймає рішення щодо них? Чи присутні на розгляді автори пропозицій?

Також виникають питання щодо складу й схеми роботи погоджувальної комісії, яка має вирішувати спірні питання.

Обговорення та слухання

Громадські слухання у формі реальних зустрічей і відкритих діалогів — це можливість для громадян висловити свої позиції щодо подальшого розвитку свого міста. На додачу, це також інструмент ознайомлення громадян із містобудівними документами, можливість оперативно отримати роз’яснення незрозумілих позицій, вчасно звернути увагу громадськості на проблемні питання.

До вступу в силу останнього закону сферу містобудування регулював ЗУ «Про планування і забудову територій». Він розмежовував «громадське обговорення» та «громадські слухання» наступним чином.

Перше поняття розумілося ширше за друге, й описувалося як загальний процес врахування думки громадськості при затвердженні містобудівної документації. А громадські слухання визначались як окремий захід, який є частиною громадського обговорення. Слухання мали проводитися в очній формі. Так само тлумачить громадські слухання й ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Новоухвалений закон «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнив норми попереднього закону щодо оприлюднення вже затверджених генеральних планів, але погіршив правове регулювання можливостей громадян впливати на ухвалення містобудівної документації на стадії її підготовки та обговорення. «Громадські слухання» він окреслює дуже загально, а «громадські обговорення» взагалі в тексті закону не згадуються.

Нечіткі норми закону «Про регулювання…» мав би уточнити Кабмін. Проте цей орган у Постанові «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» лише дублює вже й без нього детально описані в Законі механізми, а процедури організації та проведення громадських слухань не торкається зовсім.

Головне науково-експертне управління ВРУ свого часу звертало увагу на недоцільність такого свавільного поводження з термінами, а також на необхідність регулювання цього питання на рівні закону, а не підзаконного нормативно-правового акту. Депутати цих зауважень не врахували.

Погоджувальна комісія погоджується

Якщо повернутися від теорії до реальності, то можна згадати київський Генплан.

Громадські слухання щодо затвердження його проекту закінчилися 30-го жовтня. Відповідно до чинного закону, їхні результати мають бути оприлюднені, в тому числі на офіційному веб-сайті, протягом двох тижнів. Сьогодні, через 17 днів, їх іще нема.

Те, що прямо зараз пропозиції мешканців Києва до нового Генплану розглядаються за закритими дверима, вже викликає занепокоєння. Ще більшим воно може стати, коли будуть сформовані погоджувальні комісії для вирішення спірних питань. Адже функціонування таких комісій описується в постанові КМУ наступним чином:

Склад комісії встановлює орган місцевого самоврядування… Головою комісії є посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування. До складу комісії входять: … уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань.

Яким чином будуть обрані представники громадськості, якщо процедура громадських слухань у Законі не прописана? Практика трактування й використання законів чиновниками на свій розсуд дозволяє припустити, ким саме будуть представники громадськості в погоджувальних комісіях і на які рішення вони погоджуватимуться.

На прикладі Києва можна сказати, що фактична участь киян в обговоренні проекту Генплану та його затвердженні звелася до написання й відправлення листів зі своїми пропозиціями.

Що тепер?

Щоби добитися фактичного проведення громадських слухань і громадських обговорень, можна скористатися кількома можливостями.

Теоретично можна використатися ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Громадські слухання він відносить до важливих форм участі громадськості в прийняття місцевих рішень, однак детальніший опис реалізації цього механізму передбачає в Статутах міст.

На жаль, ця можливість не гарантує вирішення проблеми. По-перше, в багатьох містах до цього часу немає статутів. По-друге, в цих документах можуть ставитися дуже високі вимоги для ініціювання обговорень, як то збір великої кількості підписів або згода владних структур. У другому випадку допомогти може лише активізація громади задля проведення обговорення згідно зі Статутом або, в крайньому випадку, оскарження в суді дискримінаційних умов для проведення процедури.

Також варто звернути увагу на текст згаданої постанови Кабміну, в якій публічні конференції перераховані серед способів інформування населення про проект генплану.

Теоретично можна звернутися до прокуратури з клопотанням винести протест прокурора на прийнятий без громадських слухань генплан.

Але повністю повернути мешканцям право голосу щодо планування й розвитку власного міста зможе лише внесення змін до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», які зобов’яжуть місцевих чиновників проводити громадські слухання як публічний захід, а не просто як прийняття в письмовому вигляді пропозицій від громадян.

Віктор Матчук, народний депутат України, Член Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики: "Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» ініційований Кабінетом Міністрів, і його авторство не належить жодному з депутатів Верховної Ради. А Кабміну громадські слухання - кістка в горлі. Це механізм безпосереднього й прямого впливу громади на прийняття рішень у містобудівній діяльності, а допускати туди не хочуть нікого, тим більше громадськість. Стурбованість громадських організацій із цього приводу зрозуміла. Адже в законі механізм громадських слухань не прописаний узагалі. Це означає, що на місцях руки розв’язані. Як чиновники можуть захотіти проводити громадські слухання? Так, щоб якнайменше клопотів було в подальшому. Я впевнений в тому, що закон потребує коригувань, і він уже коригується".

Володимир Щербаченко, голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив: "У питанні проведення громадських слухань із питань містобудування Україна відкотилася в минуле. Знищуючи процедуру реальних зустрічей громадян і представників влади, під час яких люди дивляться одне одному в очі й ведуть публічний діалог, чиновники намагаються позбутися найменших форм безпосередньої взаємодії з громадянами. Така практика може видатися привабливою для забудовників і чиновників. Проте в довгостроковій перспективі це призведе лише до тривалих конфліктів у громадах, моральних, фінансових і часових втрат для всіх сторін. Якщо влада не лише декларує, а й насправді бажає поступу України в Європу, вона повинна негайно відновити в законі «Про регулювання містобудівної діяльності» демократичні норми щодо проведення громадських слухань і створення погоджувальної комісії, які раніше були у законі "Про планування і забудову територій".

Матеріал підготовано в межах проекту “Через доступ до генеральних планів - до містобудування без корупції”, за підтримки МФ ”Відродження”.