Увiйти
Які проблеми можуть вирішувати громадські організації в Україні?
04.10.2011
З 13 по 20-те вересня на порталі ГУРТ проводилося опитування щодо того, які проблеми можуть вирішувати громадські організації в Україні. Статистичні результати Ви можете побачити нижче. Але напевно кожен з нас напевно має також і власні уявлення про те, що це може означати.
Для мене у цих результатах було кілька цікавих моментів.
Перше, досить мала кількість відповідей на питання. Можливо період відпусток ще не закінчився. Але на питання про діяльність донорських організацій представники громадських організацій відповідають охочіше. Взагалі в середньому я спостерігала десь до 200 відповідей на опитування, а тут тільки 90. Не цікаво напевно відповідати про свою діяльність.
Друге, розподіл відповідей не став сюрпризом – більшість респондентів – майже 70% вважають, що громадські організації можуть вирішувати соціальні питання. І це цілком зрозуміло, адже більшість організацій сьогодні займаються розвитком послуг та допомогою конкретним вразливим групам населення.
Думаю, що цей показник відповідає також міжнародному досвіду – у світі більшість громадських організацій залучені до надання соціальних послуг та розвитку базових (універсальних) послуг для різних груп населення.
Але між світовим досвідом та українським є суттєва відмінність – у світі це делеговані повноваження від держави, включаючи фінансові ресурси, а в Україні – це власні ініціативи громадських організацій, що фінансуються міжнародними донорами.
У світі ефективність участі громадських організацій у вирішенні соціальних проблем оцінюється за конкретними результатами та показниками з боку держави, а у нас часто за принципом – «добре, робіть, чим зможемо, заважати не будемо».
Цікавим виявився той факт, що на другому місці стало вирішення особистих питань – 12,2%. Я так розумію, що тут ішлося більше про конкретну допомогу конкретній людині. Зараз у нас досить швидко розвивається благодійна допомога на лікування тощо. Чи може все таки мова ішла про особисті проблеми тих, хто в організаціях працює?
Третє, порівняно з іншими дослідженнями великим є відсоток відповіді на питання «Ваш варіант» - майже 9%.
Однак, перегляд відповідей показав, що цей варіант зводиться до думки – «громадські організації можуть вирішувати усі перелічені вище проблеми». Тобто важко вибрати з наведеного переліку або і справді ми вважаємо, що громадські організації можуть все… і далі тільки додати – «були би гроші».
А чи справді громадські організації можуть вирішити проблеми? І чи це є наша роль? Чи повинні громадські організації братися за вирішення проблем? Чи можливо наше завдання більше полягає в стимулюванні, розвитку потенціалу кожної окремої людини на вирішення своїх особистих проблеми? Або в пошуках оптимальних механізмів та рішень, які можуть бути запропоновані державі? Або в більш глибокому дослідженні, вивченні тих чи інших проблем, щоб знати, що вирішувати? Або наше завдання в донесенні інформації до широких верст населення про ту чи іншу проблему та мотивуванні їх до дій?
Це питання для більш широкої дискусії про роль та місце громадських організацій і цікаво було б їх обговорити.
Від редакції ГУРТа
В рамках проекту «Інвестуймо в інституційну спроможність громадянського суспільства», ГУРТ публікуватиме серію статей, які висвітлюють експертний погляд на тему інституційного розвитку і його значення для організацій громадянського суспільства України.
Інтерпретація результатів підготована Директором Партнерства "Кожній дитині" Василиною Дибайло. Якщо Ви маєте свій експертний погляд на те, де найпродуктивніше працюють громадські ради і чому, - поділіться своєю думкою. Коментуйте, приєднуйтесь до аналізу результатів опитування та написання власних авторських матеріалів. Всі експертні думки будуть опубліковані на порталі ГУРТ і стануть частиною живої бази знань на тему організаційного розвитку.
Контакти
- Василина Дибайло
- Партнерство «Кожній дитині»
- http://p4ec.org.ua/
10
Коментарі
До речі, цікава публікація про те, що все більше українців вірять, що неурядові організації можуть вирішувати соціальні чи політичні проблеми http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15433857,00.html
А й справді можемо, якщо хочемо досягати поставленої мети. Ще у 1998 році ми створили громадську організацію Реабілітаційно-педагогічний центр "Струмок" для дітей з інвалідністю. Основною нашою метою було зробити так, щоб центр став невідємною частиною соціальної інфраструктури міста Броди.
Виживали завдяки підтримці різних донорів: посольства Нідерландів програми МАТРА Кап, і Світового банку, DFID,інших.Особливо великий вплив на нашу діяльность мала фінансова підтримка Карпатського фонду. Завдяки грантам ми створили потужну матеріально-технічну базу та завжди бракувало коштів на оплату праці спеціалістам. І ось у цьому році в район поступили кошти у сумі 120 000 грн. на створення Центруреабілітації дітей інвалідів. Звичайно за такі гроші з нуля нічого не зробиш. А разом, обєднавши зусилля, спільно з адміністрацією та управліннями соціального захисту як районного так і обласного значення, за підтримки НАІУ, депутатів обласної ради у Бродах реєструється державна установа Центр соціальної реабілітації дітей - інвалідів. Звичайно, така співпраця породить нові проблеми, але боротьба за це велася з березня цього року. Отже будемо співпрацювати і все з Божою допомогою, вирішувати.
Громадські оранізації повинні братися за ті проблеми, для яких вони створилися. Вони повинні їх вирішувати і бути тими кнопками, які завжди піщать, коли є щось несправне в політиці, чи інших сферах. Головне не боятися і хоч трохи знати свої права.
Щодо того, чи наше завдання більше полягає в стимулюванні, розвитку потенціалу кожної окремої людини на вирішення своїх особистих проблем, то я з цим на 100% погоджуюся. Адже маємо досмвід надання соціальних послуг від гуманітарки до соціально-психологічних, реабілітаційних, педагогічних послуг. Люди настільки звикають до готового: інформації, матеріальної допомоги, що вважають, так має бути. А потім вимагають. Тому ми ще 9 років тому започаткували Інтегровану програму професійного навчання, поміняли стилі управління і надання допомоги. Ми нікому нічого не винні. А у членів організації є не тільки права, а ще й обовязки.
Якщо більшість респондентів – майже 70% вважають, що громадські організації можуть вирішувати соціальні питання, то які соціальні проблеми ми вже вирішили в Україні ? (от і сам себе запитав тільки що)
Пані Лесю, давно знаю діяльність Вашої організації та високу ефективність роботи - Ви справді приносите зміни у життя багатьох сімей з дітьми. Однак, те що Ви описали про створення Центру реабілітації дітей інвалідів - я не розцінюю як позитив. Якщо говорити бізнес термінами, то це виглядає як поглинання на користь держави. Я звичайно не знаю, як ви все вирішили організаційно, але схожі приклади з інших регіонів говорять про те, що створення таких центрів передбачає штатну структуру, яка дозволена державою, але не завжди відповідає потребам тих сімей і дітей, які відвідують цей центр (напр., комусь потрібно 2 масажиста, комусь 1, а в деяких центрах може і 0,5 ставки буде достатньо). Інша проблема в тому, що держава регулює дуже багато організаційно-процедурних моментів, замість того, щоб замовити в організації чіткий результат. Ще один бік медалі це фінансування. Швидше за все, вам я організації доведеться підлаштовуватися до структури витрат державних установ тощо.
Пані Лесю, давно знаю діяльність Вашої організації та високу ефективність роботи - Ви справді приносите зміни у життя багатьох сімей з дітьми. Однак, те що Ви описали про створення Центру реабілітації дітей інвалідів - я не розцінюю як позитив. Якщо говорити бізнес термінами, то це виглядає як поглинання на користь держави. Я звичайно не знаю, як ви все вирішили організаційно, але схожі приклади з інших регіонів говорять про те, що створення таких центрів передбачає штатну структуру, яка дозволена державою, але не завжди відповідає потребам тих сімей і дітей, які відвідують цей центр (напр., комусь потрібно 2 масажиста, комусь 1, а в деяких центрах може і 0,5 ставки буде достатньо). Інша проблема в тому, що держава регулює дуже багато організаційно-процедурних моментів, замість того, щоб замовити в організації чіткий результат. Ще один бік медалі це фінансування. Швидше за все, вам як організації доведеться підлаштовуватися до структури витрат державних установ тощо.
Громадські організації дуже часто уже мають напрацьовані більше прогресивні методики роботи, ніж визначені державою стандарти. Однак, за умов державного фінансування їх дуже важко впроваджувати.
Я звичайно, не хочу сказати, що ви робите щось не правильно. Для дітей краще буде і такий варіант - я думаю, що вони будуть отримувати якісні послуги.
Але для мене Ваш приклад просто став ще однією наочною демонстрацією централізації у системі надання соціальних послуг і продовження монополізації державою надання цих послуг без врахування реальних потреб громад.
Все те, що Ви написали, справді має місце. Але на сьогодні маємо такі напрацювання, які не зупиняться тільки на створенні робочих місць, наданні послуг. Наша ГО не закриється. а у місті буде розширене коло послуг для неповносправних. Долучилися нові люди, нові батьки, виділяється окреме приміщення. Але щодо реальних потреб, то у місті колись не було ніяких (окрім медичних і пенсій) для сімей з неповносправними дітьми.
Нам би хотілось допомогти всім, але не всі розуміли нас і не всі хотіли нашої допомоги. Тому ми працювали з тими хто сам виявляв у цьому потребу.
Наша діяльність внесла великі зміни у свідомості багатьох людей щодо людей з інвалідністю. І якщо у місті створився Центр соціальної реабілітації для дітей інвалідів до 18 років, згідно Типового положення, то старші, неповносправна молодь, ті які виросли у нашій організації, будуть мати можливість отримувати послуги в ГО по програмі денного догляду, у професійних майстернях, в Центрі органічного землеробства.
Адже ми маємо соціальне підприємство, взяли 20 га землі, проводимо семінари, печемо житній бездріжжовий хліб і потроху пояснюємо, що не треба вимагати у держави подачки, треба вимагати умови та створення можливостей для того, щоб бути корисними.
Державні структури занедбали соціальну сферу. Держ структури можуть бути тільки статистами та "менторами" - наглядачами! Присаджуючи соціально вразливі групи на соц.пільги та дотації!
Як підтвердження тому нова стаття:
Родители ради соцпомощи отказываются лечить детей
http://society.puls.kiev.ua/health/69152.html#1322335284
- що і призводить до створення ГО у соціальній сфері! Щоб не щалежати від неосвідчених а часом просто "тупеньких" чиновників... які з невідомих причин мають права вирішувати чиїсь долі... за принципом вкидання монети...