Питання інформаційного напрямку в діяльності організацій громадянського суспільства (ОГС ) представниками «третього сектору» сприймається по-різному, що цілком зрозуміло, проте не завжди виправдано.

Головна дилема, як не дивно, полягає в тому, потрібна організації PR-діяльність чи ні. Аби знайти відповідь, давайте помислимо, що таке ОГС і для чого вони існують. Загальновідомо, що діяльність будь-якої громадської організації, ініціативної групи, коаліції, об’єднання, тощо спрямована на досягнення конкретних цілей.

А отже, ОГС зацікавлені, аби про них знало якомога більше громадян.

Яким чином поширювати інформацію про свою діяльність, вирішувати самим членам організації. Однак використовувати «дідівські» механізми, ігноруючи новітні, як мінімум нерозумно.

Сьогодні суспільство стоїть на іншому витку спіралі в розвитку цивілізації, де інформаційна складова є чи не найважливішою. Саме тому, передаючи з вуст в уста, від дверей до дверей інформацію про свою діяльність, ОГС має чітко усвідомлювати, що коефіцієнт корисної дії буде набагато вищим, якщо вона задіє інші механізми – засоби масової комунікації (ЗМІ, соціальні мережі, блоги, електронну пошту, власний веб-сайт, тощо).

І тут ми стикаємося з іншою проблемою – нерозумінням самого поняття PR. Слова «піар», «піаритись» набули в суспільстві «завдяки» політикам негативного забарвлення, тож від громадських діячів досить часто можна почути , що вони «піаром не займаються». У мене водночас постає питання про успішність діяльності організації.

Скептики можуть зауважити, що достатньо організації сумлінно і відкрито працювати – і про неї знатимуть. Однак виникає наступне питання – що і скільки людей?

Існує жарт, що, якщо людини немає в інтернеті, то її не існує, однак у ньому – зерно істини. Якщо про організацію ніхто не знає або знає обмежене коло людей, то чи дієва ця організація насправді? Чи може вона залучити кошти із зовнішніх джерел, експертів?

Чи може лобіювати важливі для своєї цільової групи питання?

У Польщі, до речі, підприємства й кожен громадянин зокрема можуть перераховувати 1% від податку на діяльність соціально значимих організацій. Якби така можливість постала в Україні, чи багато організацій отримала б ці кошти?

Public Relations – «зв’язки з громадськістю» – ніщо інше як поінформування суспільства про свою діяльність, а отже – механізм формування іміджу та запорука успіху.

PR досить часто ототожнюють із рекламою, що в основі своїй не зовсім так. ОГС повинні чітко розрізняти два види «піару»: самої організації та діяльності (заходів) організації. У першому випадку – це, по суті, і є пряма реклама мети і завдань об’єднання. Поширення такої інформації вимагає певних коштів, адже більшість ЗМК робить це лише на платній основі (винятком можуть бути організації, які працюють із соціально вразливою категорією населення, але не завжди). У другому випадку – це інформаційний супровід заходів організації, які вона здійснює. І тут важливо, щоб про ті заходи і результати дізналося якомога більше представників цільової аудиторії і загалом усієї громади. В протилежному випадку – для чого їх проводити? Які методи і форми «піару» використовувати – залежить і від заходів, і від мети й конкретних завдань в діяльності організації.

Якщо захід цікавий, про нього цікаво проанонсовано, – журналісти обов’язково прийдуть. І питання не в їх кількості на заході (навіть якщо журналіст один – це вже добре), а в змісті поширеної ними інформації.
Для того, аби заходи ОГС відвідувало якомога більше журналістів, об’єднання має бути «впізнаваним». І тут ми повертаємося до питання, для чого організації PR-складова. ОГС має постійно працювати над інформуванням суспільства про свою діяльність (!). Не про себе хорошу (то пряма реклама), а саме про заходи.

З цією метою має вестися СИТЕМНА робота.

Але вона буде дієвою лише в тому випадку, коли ОГС:

1. чітко буде розуміти, що і для чого вона робить;
2. не відділятиме інформування громадськості від діяльності, адже відомо: якщо захід проведено і про це ніхто не написав, значить заходу не було;
3. не робитиме «піар» на голому місці («піар» ради «піару»), а інформуватиме про конкретну роботу. І вже через це поінформування ГО отримує золотий бонус - ПРО НЕЇ ЗНАЮТЬ.

Звичайно, замало просто інформувати громаду, використовуючи те чи інше джерело, потрібно робити це правильно (професійно). Власне, це ще одна із найактуальніших проблем у діяльності ОГС.

Рівень розвитку громадянського суспільства на сьогодні такий, що не кожна ОГС може дозволити собі офіційну посаду PR-менеджера. Це зумовлено, насамперед, фінансовим чинником. Саме відсутність стабільних доходів і є однією з головних причин несистемності в діяльності ОГС, в тому числі і в інформаційній її складовій.

Однак існує й інша причина, про яку вже йшлося вище, – це нехтування важливістю «піару». Доки ОГС не усвідомить, що інформаційна кампанія – невіддільна складова її діяльності, жодної мови про успішність бути не може.
І насамкінець… Репутація організації формується по-різному. Створити позитивний імідж непросто, а зіпсувати можна блискавично. Саме тому будь-яка інформація, будь-яка інформаційна кампанія мають бути виваженими, чітко сформованими і проведеними професійно.

Бажаю всім громадським діячам цікавих заходів і лише позитивного іміджу!

Від редакції ГУРТа

В рамках проекту «Інвестуймо в інституційну спроможність громадянського суспільства»,  ГУРТ розпочинає серію публікацій, які висвітлюють експертний погляд на тему інституційного розвитку і його значення для організацій громадянського суспільства України.

Якщо Ви знаєте як можна підвищити організаційну спроможність  громадських організацій за різними напрямками, приєднуйтесь до обговорення, коментування та написання власних авторських матеріалів. Всі експертні думки будуть опубліковані на порталі ГУРТ і стануть частиною живої бази знань на тему організаційного розвитку.