Становлення та розвиток органів самоорганізації населення як демократичного механізму участі членів територіальних громад у вирішенні окремих питань місцевого значення мають свої особливості, як регіонального характеру, так і безпосереднього розуміння правової природи цих органів.

Утворенню одного із районів у місті Львові (Сихівського району) передувала активна діяльність органу самоорганізації населення - Ради самоорганізації населення Cихівського житлового масиву м.Львова. Це мабуть перший і єдиний приклад насправді якісної та ефективної самоорганізації населення (в контексті реалізації права на участь у вирішенні місцевих питань) у м.Львові, який знайшов своє відображення і реальне втілення у створенні нового району із відповідно окресленою територією і владними повноваженнями.

Спершу мешканці Сихівського житлового масиву створили Раду самоорганізації населення, згодом, починаючи з 1990 року неодноразово на своїх сходах ставили питання про утворення на базі житлового масиву нового району міста. 25 вересня 1997 року сесія міської ради прийняла ухвалу про створення Сихівського району в місті Львові, а 8 жовтня 1997 року дане рішення підтримала сесія Львівської обласної ради і звернулася з відповідним поданням та обґрунтуванням до Верховної Ради України. Верховна Рада України прийняла відповідну постанову 10 лютого 2000 року.

Цікавим у цьому контексті є рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про розмежування повноважень між Галицькою районною адміністрацією та радою самоорганізації населення Сихівського житлового масиву» від 04.12.1998 № 658, яке встановлює територію поширення діяльності органу самоорганізації населення, розмежовує повноваження та надає фінансові ресурси.

Чомусь в останніх 10 років відсутні приклади та практика створення і ефективного функціонування органів самоорганізації населення у місті Львові. Аналіз даних органів статистики свідчить про незначну кількість органів самоорганізації населення загалом у Львівській області – всього заледве 10 утворень, які офіційно зареєстровані.

Мабуть, однією із причин є відсутність локальних нормативних актів, які б визначали і створювали умови для діяльності органів самоорганізації населення.

Показово, що у 2006 році виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення «Про Положення щодо створення та діяльності органів самоорганізації населення» від 07.07.2006 № 801, яким «схвалює» в окремих додатках Положення про органи самоорганізації населення, Положення про порядок надання дозволу на створення органу самоорганізації населення Положення про порядок легалізації органів самоорганізації населення.

Даним рішення виконавчого комітету також встановлюється необхідність проведення громадських слухань та подання на затвердження міської ради проекту ухвали про Положення щодо створення та діяльності органів самоорганізації населення.

На жаль, після «схвалення» і «подання» відповідних проектів положень на розгляд громадських слухань, відповідний проект ухвали так і не був винесений на пленарне засідання сесії міської ради. Отож, фактично виконавчий комітет, здійснивши «попереднє схвалення» (чи вийшовши за межі своєї компетенції?) не зумів належно легітимізувати створення та діяльність органів самоорганізації населення у місті Львові.

Доволі цікавим є досвід створення органів самоорганізації у селах без сільрад, який здійснювався Західноукраїнським ресурсним центром за сприяння Національного фонду в підтримку демократії (США). В рамках цього проекту було додатково створено у Львівській області всього три органи самоорганізації населення: ОСН «Бабичі» в с. Бабичі Радехівського району, ОСН «Перспектива» в с. Бусовисько Старосамбірського району та ОСН «Рух громади» в с. Рогізно Жидачівського району. Відзначимо, що Львівська область є найбільшою в Україні за кількістю сільських населених пунктів – 1850, тільки 632 з них мають самоврядування, а 1218 – не мають власної сільської ради.

Отож, розвиток і функціонування органів самоорганізації населення на Львівщині має ряд особливостей: відсутність правової регламентації їх створення у локальних актах, відсутності розуміння органів місцевого самоврядування у розширенні механізмів участі членів територіальних громад у вирішенні окремих питань місцевого значення, певної ментальності мешканців у сприйнятті даного інституту.

Ініціативи із самоорганізації населення наражаються на типове ігнорування з сторони органів місцевого самоврядування, відсутності бажання і конкретних кроків у створенні умов для певної «децентралізації» повноважень (так само майна і фінансів) з їх переданням органам самоорганізації населення.

На нашу думку, все ж таки нового дихання та перезавантаження потребує така форма участі у прийнятті рішень як функціонування і розвиток органів самоорганізації.

Тези виступу на Всеукраїнській науково-практичної конференції «Регламентація питань самоорганізації населення законодавством України» (липень 2011 р., м.Кіровоград)