bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Методика для тих, хто хоче запобігти дерибану міст і містечок

Незаконні виділення земель і незаконні забудови перестали бути винятково столичною проблемою. Дерибан поширився й на інші міста країни. Мешканці цих міст змушені поспішно освоювати досвід активістів з міст-мільйонників, переймати у них ключові схеми розв’язання конфліктів. Однак, цих конфліктів можна й уникнути - аби не мати потім зайвих клопотів.

Для цього спільноті варто відповісти на низку запитань - і, на додачу, отримати відповідь на них від органів місцевого самоврядування. Таким чином спільнота може зрозуміти, чи не потрапило місто у зону ризику. Відповіді на ці запитання мають дати комплексне уявлення про стан населеного пункту та показати слабкі місця, над якими треба працювати, щоб вони з часом не перетворилися на проблеми. Хто має працювати? Звісно, муніципалітет. Під пильним наглядом громадськості.

1. Чи є в нашому місті генеральний план?
Генеральний план — це офіційне рішення органу місцевого самоврядування. Цей документ визначає основні напрямки міської політики щодо бажаного подальшого просторового розвитку міста. В ньому визначаються умови безпеки мешканців, забезпечення екологічних і санітарно-гігієнічних стандартів, зони житлової, громадської та промислової забудов, принципи й механізми збереження історико-культурної спадщини, тощо.

Якщо генплану нема й не передбачається, то саме час звернути увагу на задекларовану обіцянку українського уряду «…фінансування за рахунок коштів державного бюджету розроблення генеральних планів та іншої містобудівної і землевпорядної документації малих міст».

2. Чи існує в нашому місті план зонування й детальний план територій?
Визначення обох цих понять містить ЗУ «Про регулювання містобудівної дільності» (ст. 1 і 19)

Згідно з цим законом, план зонування території (зонінг) — це містобудівна документація, що визначає умови й обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Кажучи простіше, в цьому плані вказується, яка частина міста буде промисловою, яка — рекреаційною, яка розширюватиметься житловими забудовами.

Детальний план території уточнює положення генерального плану та визначає планувальну організацію і розвиток території. У цьому документі, на відміну від більш загального генерального плану, можна побачити межі окремих будинків.

Якщо такої містобудівної документації нема й не буде до 1-го січня 2012 року, то з першого дня нового року «передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється» (ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»)

3. Чи мають мешканці нашого міста доступ до генерального плану?
На сьогоднішній день генеральні плани всіх міст України знаходяться під грифами «Для службового користування», рідше — під грифами «Таємно». Таку ситуацію фахівці вважають незаконною, неконституційною, а також просто нелогічною.

Генеральний план розробляється проектними інститутами, проте замовляють і оплачують його органи місцевого самоврядування, які — в теорії — представляють інтереси громадян. Фактично оплата цієї документації відбувається з кишень мешканців, із податків, відтак і власниками документації є громадяни.

Напевне, не зовсім логічною буде ситуація, за якої власник не має доступу до своєї ж власності. Саме з таких міркувань, які підкріплені законами, а також світовою практикою, генеральні плани мають глибоко публічний характер. Звісно, в них може міститися інформація в сфері, скажімо, оборони, яка не має бути доступною всім охочим. Та навіть у цьому разі варто керуватися принципом «засекречуємо інформацію, а не документ». До слова, з початку травня він офіційно задекларований в українському законодавстві — міститься в Законі України «Про доступ до публічної інформації».

Крім цього, особливо варто звернути увагу на те, що ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов’язує всі органи місцевої влади викладати копії картографічної та текстової складових генерального плану на офіційному веб-сайті міської ради.

4. Чи проводяться громадські слухання щодо генерального плану відповідно до законів?
У кінці травня Кабінет Міністрів України затвердив порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. До цього громадяни України три місяці не мали жодних правових методів впливу на рішення органів місцевого самоврядування щодо земельних питань. Відтепер такий механізм існує. Однак деякі дивні норми, вироблені урядом, а також ставлення органів місцевого самоврядування до цього процесу як до формальності помітно знижують потенціал громадських слухань.

Найпомітнішим негативним фактором у справі організації якісних і результативних слухань видається загальна чиновницька філософія. Представники міських рад у більшості міст України вважають генеральний план занадто складним документом, щоби давати його на ознайомлення всім охочим.

Також ні для кого не секрет, що часто містобудівна документація містить у собі свідчення незаконних, корупційних рішень. Бажання приховати їх не передбачає допуску«сторонніх».

Таку ситуацію можна вирішити або навіть попередити постійним контролем відповідності дій ОМС до законів і власних попередніх рішень.

5. Чи існує в нашому місті практика видачі інформації з генерального плану обраним особам за гроші?
“Звісно!» — скаже багато хто, адже викопіювання з генерального плану — частини карти розміром 10х10 см — цілком можуть надаватися платно. Та проблема міститься в іншому: закритість генерального плану може спонукати співробітників міської ради, які мають доступ до документу, видавати інформацію, яка насправді є доступною для всіх і доступ до якої є безкоштовним, вибраним особам за винагороду.

6. Чи є відкритою інформація про передачу об’єктів комунальної власності у власність суб’єктам приватного права?
Стаття 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» вказує, що не може бути обмеженим надання інформації «про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі … прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно».

Відповідно, більшість інформації, яку чиновники на словах називають секретною, за законом є доступною для всіх громадян. Наприклад, інформація про забудовника на комунальній землі.

7. Чи існує практика розширення меж нашого міста за рахунок приміських лісів, інших природних територій? А за рахунок сусідніх адміністративно-територіальних одиниць?
Часто подібні рішення приймаються з метою збільшити показники озеленення міста й таким чином узаконити вирубку зелених насаджень у центрі міста.

Приєднання до міста сусідніх населених пунктів чи районів сусідніх міст часто є незаконним, оскільки проводиться без обговорення цієї ідеї з мешканцями чи органами місцевого самоврядування сусідніх адміністративно-територіальних одиниць. Яскравими прикладами подібних конфліктів сьогодні є непорозуміння з приєднанням до Макіївки двох мікрорайонів Донецька, а кількох міст і селищ — до території міста Луганськ.

Відповідь або відсутність відповіді на якесь із цих питань можуть означати, що час братися до справи: написати листа меру, звернутися до місцевих депутатів, запропонувати відповідну тему ЗМІ. Одним словом, продемонструвати свою небайдужість і готовність брати участь у розвитку власного міста.

 

Контакти

  • Анна Прейс
  • Східноукраїнський центр громадських ініціатив
  • http://totalaction.org.ua/
Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 0  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.