bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Залучаючи соціальні інвестиції для регіонів і громад

В рамках Антикризової гуманітарної програми Міжнародний фонд “Відродження” підписав 22 Меморандуми з міністерствами, обласними, районними, міськими радами, а також бізнес-корпораціями та іншими благодійний ними фондами і міжнародними програмами допомоги для України. Протягом неповних 2-х років (2009-2011) було профінансовано понад 432 проекти та виділено понад 15.000.000 грн., що були подаровані нашій країні відомими фінансистом і філантропом Джорджем Соросом.

Для чого така інновація як Меморандуми з місцевою владою для міжнародного фонду?

З одного боку відповідь дуже проста: під час фінансово-економічної кризи коштів Антикризової гуманітарної програми для підтримки антикризових проектів громадських і благодійних організацій не вистачає, аби допомогти усім групам громадян, які були вражені наслідками рецесії. Тому виникла потреба залучити ресурси місцевої влади, котра дофінансовує соціальну роботу з громадянами, за участі громадського сектору. Це щира правда. До того ж саме ця версія знайшла підтвердження на практиці у місті Луцьку і Волинській області, Вінницькій, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій областях.

Але чи є тут прихована мета?

Швидше мова має йти не про прихований зміст діяльності, а про ефективність, яка в даному випадку є одночасно і соціальною й економічною. Система добрих справ місцевих громадських і благодійних організацій, підтримана на умовах 50 Х 50 міжнародними донорами і місцевою владою дає синергію та сприяє втіленню соціально-економічних інновацій для користі людей.

Наприклад, відновлено спільні конкурси мікро грантів у м.Луцьку та Донецькій області, коли місцеві громади самі формують попит на соціальні послуги, а громадські організації забезпечують їх надання, застосовуючи при цьому новітні підходи технологічні і психологічні. Або Дніпропетровська районна Рада й державна адміністрація підтримують створення осередків громадської активності, “вдихаючи нове громадське життя” у слабко працюючі (без громадських ініціатив) сільські заклади культури.

З іншого боку слід зауважити, що ми маємо справу з новою для України системою проектного менеджменту, орієнтованого на результат. І результат цей забезпечується ініціативними групами громадян.

Адже проект у даному випадку є документом, який чітко описує проблемну ситуацію визначену на основі попереднього дослідження, ставить мету, визначає план дій, результати і чіткі розрахунки необхідного бюджету.

Це не міфічний план соціально-економічного розвитку чи програма, партії. Проект є живим документом, який виконується командою ентузіастів протягом обмеженого часу (півроку, рік, півтора). і результати проекту завжди вимірювані.

Для чого це потрібно владі?

Громадські та благодійні організації здатні вирішити проблему не лише застосовуючи творчий підхід зацікавлених людей, але й значно дешевше. Бо часто до роботи беруться професіонали і волонтери, не вимагаючи за свою важливу громадську працю фінансових винагород. До того ж, держава, влада завжди намагається мислити і братися до справ, коли йдеться про мільйонні масштаби. Тобто масштаби електорату (виборців). А у вирішенні соціальних проблем мусить бути індивідуальний підхід і врахування потреб меншості, чиї інтереси не можуть бути задоволені ні владою, ні бізнесом, який прагне отримати значні, а не копійчані прибутки. На приклад: не достатньо сироті-випускнику школи інтернату чи інваліду дати навики підготовки резюме, щоб бути працевлаштованим.

Слід підготувати підприємців і трудові колективи до прийняття у колектив нового, особливого працівника. Місцева влада без відповідної державної програми не стане це робити.

А хто ж тоді зробить таку програму, якщо практики не існує?

Антикризова гуманітарна програма МФВ – підтримала подібні проекти і вони стали досить успішними та стають наслідуваними в різних регіонах України та за кордоном. Не слід нехтувати й тим, що громадські та благодійні організації для виконання соціальних проектів залучають фінансування зовнішніх донорів. Це фінансування, на відміну від бізнес інвестицій є безповоротним. Адже коли мова йде про інвестиції в економіку. То перед усім, мусимо пам’ятати, що інвестиції - зовнішні вливання не у державний чи муніципальний сектор, хоч влада часто декларує у цьому зацікавленість, а у приватні руки (найчастіше у приватні чи акціонерні підприємства).

Ці інвестиції слід повертати інвестору з прибутком. Тобто вклавши інвестицію в бізнес інвестори довгий час забиратимуть і своє, і зароблене у громаді, від людей, які змушені будуть купувати товари і послуги віддаючи свої власні кошти, часом позичаючи у банків, чи субсидії у влади. Кошти ж міжнародних донорів і програм технічної допомоги не повертаються тим, хто їх надав, а залишаються працювати у громаді.

Тож слід застановитися на тому, що соціальна інвестиція у вигляді грантів від міжнародних донорів і програм технічної допомоги для України є більш вигідними громаді та суспільству. Про зменшення дефіциту державного бюджету у соціальну сферу й говорити не доводиться, навіть якщо мова йде про 50-ти відсоткове зовнішнє грантове вливання, не говорячи про 70-80%, які є типовими з боку донорів. Участь місцевої влади у спільних грантових програмах і дофінансування призводить до значно більшого ефекту ніж вирішення місцевих соціально-економічних проблем.

Адже розвиває довіру, як зовні, так і на рівні громади й суспільства. А довіра це соціальний капітал, без якого жодна влада існувати не може.

Антикризова гуманітарна програма Міжнародного фонду “Відродження” із завершенням фінансової кирзи закінчить свою роботу, що станеться з добрими починаннями?

Місія Антикризової гуманітарної програми вичерпається, але Міжнародний фонд “Відродження” діятиме й далі за 9 іншими програмами. Закриття антикризової програми стане добрим знаком для України. Добрі ж справи нікуди не зникнуть. Не драма існує древня східна приказка: “Що віддав – належить Тобі, що приховав – пропаде!”

Впевнений, у регіонах України по антикризовій програмі залишаться нові ефективно діючі інституції (понад 50%-70% громадських організацій вперше отримали гранти від нашої програми. В Україні запроваджено інститут медіації у питаннях вирішення конфліктів між громадянами та фінансово-господарськими установами). Залишаться нові соціальні та соціокультурні послуги (понад 200 організацій підвищили якість їх надання), інновації, для яких створено відповідні умови й інфраструктуру.

До інновацій належить діяльність кількох міжрегіональних мереж: понад 50 осередків громадської активності, що діють на базі закладів культури, понад 40 громадських і благодійних організацій, які проводять літні наметові табори для дітей із малозабезпечених сімей, понад 15 молодіжних центрів і праці та віртуальних центрів працевлаштування для осіб з особливими потребами, понад 15 соціальних підприємств, які працевлаштовують сиріт на базі ПТУ чи запроваджують унікальні соціальні послуги, включно з системою соціальних знижок для малозабезпечених, які допомагають і малому бізнесу, чиї товари і послуги купуються.

Головне, і в цьому заслуга Меморандумів про які йшлося вище, громадські та благодійні організації та місцева влада, спільними зусиллями, можуть не лише організовувати конкурси і залучати невеликі гранти від донорів.

Система партнерства і творення консорціумів, яка нині започаткована може стати основою для більшого… Так, у 90-ті роки минулого століття до моменту входження у Європейський Союз наші близькі сусіди по Західному кордону (Угорщина, Словаччина, Румунія, Польща) почали інтенсивно спонукати місцеві самоврядування готувати проекти до ЄС. Така можливість існує нині для України. Мікрогрант Європейської Комісії становить 100.000 – 500.000 Є.

Тоді, як зазвичай гранти надаються від 500.000 Є, на 18 місяців виконання проекту, що має виконуватися місцевим самоврядуванням чи громадськоюблагодійною організацією у співпраці з аналогічною структурою з ЄС. Крім ЄС (який декларує готовність надати понад 300.000.000Є, техдопомоги щорічно) існує можливість співпрацювати з агентствами міжнародного розвитку інших країн й іншими програмами, які готові надавати значну фінансовутехнічну (понад 1.000.000 у.о.) допомогу : ОБСЄ, ООН, USAID,CIDA й багато інших. В рамках Антикризової гуманітарної програми МФВ ми лише ініціювали таку можливість і зробили перші кроки.

Чи є вже регіони або міста, які дійсно наближаються до цього?

Спеціального моніторингу ми не проводили. Однак, із досвіду мого спілкування з керівниками областей, районів, міст можу назвати кілька, котрі готують потрібні передумови. м. Луцьк та Волинська обласна Рада й ОДА мають штат у міськвиконкомі та спеціальне комунальне підприємство, що цілеспрямовано шукають інформацію про донорів і програми міжнародної технічної допомоги та передають її усім громадським організаціям, база даних яких поповнюється, проводять навчання з підготовки й управління проектами, надають консультації залучаючи представників міжнародних донорів, а також почали створення спеціальної ради донорів, запрошуючи їх повноважних представників до участі у розробці регіональних програм, проводять спільні конкурси мікрогрантів і дофінансовують проекти громадських організацій на паритетних умовах.

Під час прес-конференції з нагоди підписання Меморандуму з Антикризовою гуманітарною програмою МФВ заступник голови Волинської обласної державної адміністрації п. О. Башкаленко заявив, що область залучила в 2011 році біля 300.000.000 грн., соціальних інвестицій і технічної допомоги. Цей регіон дійсно в числі лідерів із залучення грантів і якісного виконання підтриманих антикризових проектів, в тому числі сільських. Слід зазначити, що роботу своєрідного Агентства залучення соціальних інвестицій Волинська область розпочала з 2000 року. Протягом 2010 –2011 років до Волині долучилися, Вінниччина, Донецька і Дніпропетровська області, окремі райони і міста Полтавщини.

Які дії слід вчини, щоб у регіонах запрацювали подібні Агентства соціальних інвестицій, якщо таке можливо? Якими будуть поради міським, обласним Радам і держадміністраціям?

На мою думку алгоритм дій має бути наступним:

  1. Голова обласної ради (держадміністрації) має виступити з ініціативою підтримувати (дофінансовувати) проекти громадськихблагодійних організацій, які отримують фінансування з боку міжнародних донорів і програм технічної допомоги.
  2. Для громадських організацій і місцевих самоврядувань слід провести ряд навальних семінарів-тренінгів з проектного менеджменту та співпраці з донорами. Для проведення навчань запросити досвідчених фахівців, бажано із самих донорських організацій, які мають досвід вконання та моніторингу проектів.
  3. Призначити відповідальних осіб в Раді, адміністраціях (включно з районними) та місцевих самоврядуваннях, які займатимуться комунікацією між громадськими інституціями та донорами. Створити бази даних місцевих НДО (недержавних неприбуткових організацій), донорів і програм міжнародної технічної допомоги.
  4. Провести регіональнімісцеві ярмарки соціальних послуг та проектів, під час яких зможуть виступити донори зі своїми програмними пріоритетами та громадські і благодійні організації зі своїми проектами, що спрямовуються на вирішення місцевих проблем і забезпечення потреб громадян і громад. Такі події мають бути регулярними і проходити не рідше разу на півріччя.
  5. Напрацювати пакет проектів, які відповідатимуть стратегічним пріоритетам регіону, території та донорів і програм технічної допомоги.
  6. Подати проекти громадських і благодійних організацій на розгляд донорів і програм технічної допомоги, бажано із листами підтримки з боку місцевої влади.
  7. Ухвалити Рішення сесій місцевих рад стосовно дофінансування проектів місцевих громадських і благодійних організацій та органів місцевого самоврядування, що отримують гранти від донорів і програм технічної допомоги.
  8. Розпочати реалізацію кількох пілотних проектів на основі угод чи Меморандумів із часткою до фінансування з боку місцевої влади.
  9. Створити комунальну інституцію або делегувати повноваження (з відповідними ресурсами) для недержавної неприбуткової організації, яка здійснюватиме інформування НДО й вестиме переговори з донорами і програмами технічної допомоги про конкурси грантів і виконуватиме вищеописану (у пунктах 1-8) діяльність систематично.
  10. Створення стратегічного плану розвитку регіонутериторії, та внесення доповнень до нього, а також ведення переговорів і залучення крупних міжнародних донорів і програм міжнародної технічної допомоги для України (ОБСЄ, ООН, USAID,CIDA, Всесвітній банк, Міжнародна фінансова корпорація, Програми Європейської Комісії тощо) до створення спільних проектів, які виконуватимуться місцевими і міжнародними консорціумами.

Такі поради мною були надані головам обласних, районних і міських рад і праця в цьому напрямку вже розпочалася. Певен у ряді регіонів, які будуть першими результатів доведеться добиватися 4-5 років, які слід потратити на творення стійкої системи – це оптимальний термін. Хто не почне зараз, ризикує втратити десятиліття й більше. Бо “швидко казка мовиться, але не швидко діло робиться”. У цьому випадку швидко – це повільно, осмислено, але без зупинок.

Чому так багато чуток точиться про “відкати “ у донорських структурах?

Очевидно, “диму без вогню – не буває ”. Однак, йдеться не про донорські організації, у них прозорі процедури та чітка політика конфлікту інтересів, а про окремих часто некомпетентних і жадібних працівників, які спокушаються. Люди, котрі знають собі ціну розуміють що можуть заробити на себе у майбутньому і розглядають роботу в донорській інституції як тимчасову, як спосіб здобути кращу кваліфікацію, а не спосіб заробітку на бідних і нещасних. Так, мені теж відомі окремі факти зловживань становищем окремих працівників донорських структур.

Як говорить іспанська народна приказка: “Говорити про биків не теж саме, що битися з ними”. У міру сил і повноважень ці недоліки намагаюся усувати. Це буває важким завданням, якщо система глибоко вкорінена.

Подібно, як і в держапараті. Слід усувати причини. Як вже казав, одна із них полягає у слабкій компетенції окремих працівників, які намагаються використати становище і доступ до фінансового джерела по максимуму і вже сьогодні. Ці люди бояться майбутнього, тому чинять в супереч своєму сумлінню.

З іншого боку, альтернативою “тіні” є легалізація консультацій. Легальний ринок консультацій із залучення фінансування , в тому числі від донорів, існує у всьому цивілізованому Світі. Звертаючись до консалтингової НДО у Лондоні Вашій організації запропонують заплатити 500 фунтів, аби представити свою пропозицію і ще до 10% доведеться викласти, коли проект отримає фінансування. Консультаційні послуги насправді можуть бути включені до бюджету проекту, бо донори, фінансуючи проект, зацікавлені у досягненні ефективних результатів (позитивних змін), які можуть бути здійснені за участю професійних і компетентних консультантів.

Певен, що ті хто відстоює тіньові схеми та “відкати” будуть палко виступати проти легальних консультацій і влаштовуватимуть гучні скандали та псевдо викриття. Тому що це створює загрози тіньомвикам в отриманні нелегальних доходів і часто виконанню шкідливих суспільству проектів, які профанують добрі наміри та справи. Моє ставлення до “відкатів” – ганебне. Ставлення до консультантів, які допомагають готувати і виконувати якісні проекти, досягаючи результатів і позитивних змін – позитивне та шанобливе.

Ті хто зловживає, - намагається уникати відповідальності. Тому діють таємно. Консультанти, як правило, чесні професіонали, - навпаки беруть відповідальність за виконання проекту на себе. Тому діють й отримують винагороди відкрито, легально, і якщо вони є СПД -сплачуючи податки.

Хіба не очевидна різниця між тими хто знаходиться на темній і світлій сторонах процесу? Що Руслану Крапличу особисто дала робота в Антикризовій гуманітарній програмі МФВ і якими є плани по її завершенні, якщо це не секрет?

Перед усім, дуже зацікавився діяльністю нашого патрона Джорджа Сороса і прочитав усе що було видано в Україні, а також активно вивчав його діяльність із внутрішніх розсилок, які отримує Міжнародний фонд “Відродження”. Це заочне знайомство дало для чимало відкриттів у питаннях складної будови сучасного суспільства епохи глобалізації. Не мало важливим навиком став постійний аналіз динаміки розвитку й затухання фінансової кризи. Враховуючи, що у змінному інформаційно насиченому глобальному ринку кризи змінюватимуть одна одну все частіше – це корисне здобуття. Нарешті, мені з моїми чудовими і професійними партнерами довелося організувати створення та реалізацію кількох (навіть кількох десятків) багатомільйонних проектів і забезпечити досягнення конкретних змін, які зменшили негативний вплив фінансової кризи на окремі групи громадян.

І враховуючи, що гроші надані Надзвичайним фондом Інституту Відкритого Суспільства - ризикові, кількість реалізованих ризиків була зведена до мінімуму. Тому – щиро радію досягненням. Насправді, поки ще не прощаюся з МФВ, оскільки значна частина проектів, розпочатих у 2011 році та триватиме протягом 2012 року.

Це звісно, не заважає замислитися над майбутнім., яке також буде тісно пов’язано з міжнародними організаціями та фінансами, а також викладацькою діяльністю та новими книгами зі сфери соціальних інвестицій і соціального підприємництва. Зокрема вже зараз працюю над 2-м виданням книги “Проекти і управляння ними. Погляд донорів”, яка вийде до кінця 2011 року та буде корисною не лише грантоотримувачам, але й грантодавцям.

(Першоджерело: журнал “Вісник благодійництва” )

Контакти

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 0  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.