Коаліція громадських організацій «Прозора земля» (що координується Інститутом сталого розвитку) пропонує погляд, так би мовити, із середини, на прийнятий 7 липня 2011 р. закон України «Про Державний земельний кадастр».

Представники коаліції супроводжували новий закон від його проекту, до громадського обговорення і винесення у сесійну залу Верховної Ради України.

Слід зазначити, що забезпечення ведення прозорого та відкритого державного земельного кадастру є однією із головних задач діяльності коаліції, що функціонує з 2007 р. Саме коаліція «Прозора земля» розробила та протестувала принципи ведення відкритого земельного кадастру, що нарешті, схвалені Парламентом.

Нагадаємо, що даний закон об’єднує кращі практики із Німеччини та Грузії, щодо забезпечення доступу громадян до земельного кадастру, які були адаптовані українськими та іноземними експертами під час чисельних робочих груп (Тбілісі, 11-12 липня 2010 р.; Харків, 25-26 листопада, 2010 р., 29-30 квітня 2011 р.).

В даному матеріалі представлена історія успіху та головні переваги й недоліки, що отримають громадяни від нового закону «Про державний земельний кадастр».

Трішки історії

Перший проект закону про ведення державного земельного кадастру, з’явився ще до прийняття основного закону про землю («Земельного кодексу України» від 25.10.2001 р.) – у далекому 1999 р. На той час, хоча й ведення земельного кадастру, передбачає Конституція України, законопроект залишився у профільному комітеті Верховної Ради. Наступна спроба була здійснена у 2004 р., законопроект було винесено на парламентські слухання, але знову повернено на доопрацювання. Повертався проект після доопрацювання у 2005 р., але знову був відхилений.

Як зазначив народний депутат України третього скликання В. Шило: «на той час держава просто не була готова на проведення такої значної роботи із інвентаризації всіх земельних ділянок як у приватній, так і державній власності».

Слід зазначити, що в той час про прозорі земельні відносини мова ще не йшла. Знову повернувся проект закону у 2010 році, за ініціативи групи народних депутатів та представників коаліції «Прозора земля».

Тоді, за підтримки Вестмінстерської фундації за демократію у парламенті було проведено круглий стіл щодо необхідності забезпечення доступу громадян до інформації про вільні земельні ділянки. Було випрацювано пропозицію, що це буде одна із базових задач державного земельного кадастру.

Нарешті, доопрацьований законопроект повернувся до Верховної Ради у 2011 р. В той час, коаліція «Прозора земля» організувала ряд експертних круглих столів із залученням іноземних експертів із Грузії та Німеччини щодо забезпечення відкритого та доступного для громадян земельного кадастру. Вироблені експертні рекомендації були розглянуті профільним комітетом Верховної Ради України. Врешті-решт, представники коаліції були присутні у сесійній залі Верховної Ради під час прийняття закону України «Про Державний земельний кадастр» 7 липня 2011р.

Слід зазначити, що закон України було прийнято у другому читанні. Винесено до розгляду у сесійну залу Верховної Ради народним депутатом України Ткач Р.В., а сам законопроект розроблений депутатами Бевзенко В.Ф., Лук’янчуком Р.В. та Ткач Р.В. Підкреслемо, що у розгляді проекту закону у сесійній залі Верховної Ради України, від народних депутатів 234 пропозиції та поправки, що демонструє нагальну необхідність створення державного земельного кадастру, та резонансність питань прозорості державного земельного кадастру.

Що таке Державний земельний кадастр?

Відповідно до новоприйнятого закону, Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах Державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Важливо, що Державний земельний кадастр передбачає обов’язковості внесення відомостей про всі земельні об’єкти. Одним із базових принципів ведення кадастру є відкритість та доступність відомостей, загально прийнятті механізми одержанні, поширення і зберігання інформації.

З вищевикладеного випливає наступне: «тепер кожен із громадян може знати – чи приватизована земельна ділянка, чи є приватним пляж, чи повинен він сплачувати через прохід територією», - коментує Ігор Василенко, професор, один із авторів закону, - «і полегшиться доступ громадян до інформації про вільні земельні ділянки». А це й збільшення надходження до місцевих бюджетів від оренди земель, й подолання проблеми безробіття у сільській місцевості, й забезпечення відкритих земельних аукціонів. Дані державного земельного кадастру є основою для ведення містобудівного кадастру населених пунктів, кадастрів інших природних ресурсів – зазначає закон.

Метою ведення державного земельного кадастру є:

• гарантування прав власників і землекористувачів;
• регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель;
• здійснення землеустрою; контролю за використанням та охороною земель;
• обліку цінності земель у складі природних ресурсів;
• інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих фізичних та юридичних осіб;
• встановлення обґрунтованих розмірів плати за землю.

«Що ж зміниться?», - потискає плечима Віктор Малишко, начальник пересічанського районного управління земельних ресурсів, - «будемо продовжувати виконувати ті самі посадові обов’язки щодо обліку земель, називаючи їх веденням земельного кадастру, але працювати будемо відкрито, а це дуже важливо для громадян».

Недоторкана особа – Державний кадастровий реєстратор

Новий закон «Про Державний земельний кадастр» вводить нову категорію державних службовців – Державний кадастровий реєстратор. Напевно, що дані посадові ставки будуть вивільнені із штатних розписів управлінь земельних ресурсів, оскільки діючим державним бюджетом не передбачено введення нових 680 службовців (з еквівалентним збільшенням витрат державного бюджету на 15,6 млн. грн. на рік). До посадових обов’язків Державного кадастрового реєстратора входить внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів. Крім того, реєстратору надано безапеляційне право надавання відомостей з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні.

Виникає питання до неможливості впливу, навіть судової системи, на реєстратора, що на думку представників коаліції «Прозора земля», є потенційним джерелом виникнення випадків корупції. Крім того, корупційну небезпеку посилює норма права, прийнята новим законом: «втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об’єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов’язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється»…

Однак, на пропозицію депутата Мельника С.А. було накладено обтяження на діяльність реєстратора та встановлення відповідальності за невиконання ним службових повноважень. А саме, порушення встановлених законом строків внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей громадянам, вимагання не передбачених законом документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та надання таких відомостей, - тягнуть за собою накладення штрафу на державних кадастрових реєстраторів від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Та й термін проведення дій з реєстрації та надання інформації обмежений всього до 14 днів. Однак, попередній та даний абзац створюють певну правову колізію щодо діяльності реєстраторів. Отже, будемо сподіватись, що функції Державних кадастрових реєстраторів будуть виконувати порядні та освічені люди, справжні громадяни своєї держави.

Скільки буде коштувати Державний земельний кадастр громадянину України?

На щастя, із коментованого закону у сесійній залі шляхом голосування було вилучено норму щодо самоокупності Адміністратора (вищого органу) Державного земельного кадастру, стараннями депутатів Смітюх Г.Є та Гордієнко С.В. Однак, закон не виключає платне надання платних послуг Державним кадастровим реєстратором. Крім того, до переліку обов’язкових документів, що подаються громадянами та юридичними особами для реєстрації земельної ділянки у системі земельного кадастру, подається документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Також, до витрат громадян, що повинні зареєструвати земельну ділянку до моменту її використання, слід віднести й візит до реєстратора, що буде знаходитись у районному чи обласному центрі. Збільшуються й витрати потенційних землекористувачів під час складання проекту землеустрою. Оскільки, передбачено, що земельний кадастр повинен містити інформацію про якісні характеристики угідь, а це послуги що надаються спеціалізованими державними інституціями, та коштують більше 1 тис. грн. на гектар. Крім того, кадастр включатиме відомості про економічну оцінку земель, що також, в середньому обійдеться землекористувачеві у межа 0,8-1,5 тис. грн. за земельну ділянку однієї категорії. Також, відомості державного земельного кадастру мають включати інформацію про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці.

Здійснення бонітування земель – процедура тривала та довгострокова, що можуть здійснити не більше 10 організацій на території України, наприклад харківський науковий центр меліорації та ґрунтознавства імені Соколовського. Але послуги цієї державної інституції є високо науковими, відповідно й коштують не мало. Ставимо під сумнів, що у бюджетах адміністративних районів, більшість яких є дотаційними, знайдуться кошти на замовлення проектів бонітування земель. Тому, скоріш за все, цей тягар буде пере направлений на землекористувачів. Крім того, закон України «Про Державний земельний кадастр» передбачає облік якості земельних угідь відображає дані, що характеризують землі за природними і набутими властивостями, впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів.

Це визначення вимагає здійснення додаткових проектно-вишукувальних робіт, оплата виконання яких знову таки, найвірогідніше, буде покладена на землекористувачів.

«Отже, ведення Державного земельного кадастру буде дорогим задоволенням як для держави, так і для громадян і юридичних осіб, що користуються земельними ділянками», - зазначає координатор коаліції «Прозора земля» Станіслав Ігнатьєв.

Нарешті: прозорий земельний кадастр

Революційною, на думку експертів «Прозорої землі», є стаття 34 нового закону, оскільки гарантує відображення відомостей Державного земельного кадастру в мережі Інтернет. Так, користувачі Інтернету можуть вільно та безоплатно отримувати інформацію про: межі адміністративно-територіальних одиниць, кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних ділянок, цільове призначення земельних ділянок, вид функціонального використання земельної ділянки, нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок, угіддя земельної ділянки (із зазначенням контурів будівель, споруд, розташованих на земельній ділянці), обмеження у використанні земельних ділянок, розподіл земель між власниками і користувачами (відображаються: форма власності, вид речового права), зведені дані кількісного та якісного обліку земель. Представ

лення інформації ґрунтується на, так званій, «грузинській моделі», що презентувалась в Україні депутатом Парламенту Грузії Гочею Шанідзе 28 квітня 2011 р. за сприяння «Інституту сталого розвитку». «Ми запропонували українським парламентарям наступне: технологічні та програмні засоби, необхідні для відображення відомостей Державного земельного кадастру у мережі Інтернет повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень», - каже пан Шанідзе.

Дійсно, дана пропозиція увійшла до нової редакції закону у п.3 ст. 34. Крім того слід зазначити, що пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей Державного земельного кадастру, відображених в мережі Інтернет, є безоплатним Отже, можна зробити припущення, що український Державний земельний кадастр стане дійсно прозорим та відкритим для громадянам, та врешті-решт стане взірцем демократії у використанні земельних ресурсів.

Саме на допомогу створення реєстру земель спрямована один із компонентів проекту «Фасилітація трансграничного діалогу для забезпечення вільного доступу громадян до інформації про вільні земельні ділянки», що реалізується громадськими організаціями «Інститут сталого розвитку» (Україна), коаліцією «Прозора земля» та асоціацією «Civitas Georgica» (Грузія), за сприяння Державного комітету України із земельних ресурсів та Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України, за підтримки фінансової Black Sea Trust.

Точка зору та пропозиції, що висловлені у друкованих або електронних публікація не обов’язково поділяються Black Sea Trust for Regional Cooperation.

За інформацією «Інституту сталого розвитку»