В червні 2024 року, в межах проєкту EU4Youth «Відновлення через соціальне підприємництво», було проведено дослідження щодо сприйняття соціального підприємництва серед української молоді. Основою для дослідження стало анонімне онлайн-опитування, в якому взяли участь випускники навчальних програм JA Ukraine різних років.

Профіль респондентів

Онлайн анкету заповнили респонденти із 18 регіонів України (47% із західної частини, 29% із центральної, 23% зі східної частини та 3% з південної). 73% респондентів – дівчата та молоді жінки, 27% – хлопці та юнаки. 45% респондентів молодше 18 років, 43% – 18-25 років і 12% – 26-35 років.

Більшість респондентів (44%) поєднують навчання з роботою, пошуком роботи чи підприємницькою діяльністю. 18% приділяють весь свій час навчанню, 18% працюють або ведуть свій бізнес, 10% шукають роботу і 10% респондентів не вчаться, не працюють і не шукають роботу.

Якщо говорити про освіту, то неповну середню освіту мають 18% респондентів, повну середню – 22%, неповну професійно-технічну – 17%, повну професійно-технічну – 18%, неповну або повну вищу – 27%.

Поінформованість молоді про соціальний бізнес

41% респондентів ніколи не чули про соціальне підприємництво, а 59% визнали, що знайомі з цим терміном. Частина респондентів навіть заявили, що знайомі з терміном соціальний бізнес, але не можуть дати достатнього пояснення щодо нього або плутають соціальну відповідальність бізнесу з соціальним бізнесом.

Майже половина респондентів (47%) ніколи не стикалися з роботою соціального бізнесу, 20% чули про соціальний бізнес із ЗМІ, а 33% заявили, що знають про соціальний бізнес, який діє в їхньому чи іншому регіоні України. Навіть серед останньої групи досить багато респондентів не змогли назвати соціальний бізнес, який вони зазначили, що знають.

Оскільки українське законодавство не містить визначення та конкретного регулювання соціального бізнесу і водночас описує певні зобов’язання для всіх підприємств щодо працевлаштування людей з інвалідністю чи екологічної безпеки тощо, поняття соціального бізнесу залишається розпливчастим для широкого загалу.

Серед усіх регіонів України найбільше відомих соціальних бізнесів має Львів (10), за ним йде Київ (4). Серед усіх соціальних бізнесів найчастіше згадували Veterano Group/Veterano Pizza (9) і респонденти з 5 різних регіонів.

Готовність розпочати соціальний бізнес та оцінка ризиків

36% респондентів онлайн-опитування зазначили, що вони зацікавлені у започаткуванні соціального бізнесу, при цьому 34% будуть зацікавлені працювати в такому бізнесі, тоді як 29% не зацікавлені в соціальному бізнесі взагалі, а 0,8% % – 1 особа – вже займається соціальним бізнесом.

Серед мотиваційних факторів розпочати соціальний бізнес чи працевлаштуватися в ньому найпривабливішими були такі три: можливість заробляти гроші та допомагати іншим, шанс змінити суспільство на краще та підтримка українського бізнесу.

Більшість респондентів (79%) вважають, що відповідальність є найважливішою особистісною характеристикою для успіху соціального бізнесу. У ТОП-3 необхідних особистих рис також входять рішучість (62%) і креативність (54%).

Найбільше занепокоєння серед респондентів (28%) щодо соціального бізнесу викликає те, що під таким прикриттям можуть діяти шахраї. Трохи менше (27%) респондентів не впевнені, що такий бізнес може бути прибутковим або давати гідну зарплату. 26% респондентів вважають, що в нинішній ситуації важко працювати навіть звичайному бізнесу, не кажучи вже про соціальні. 19% респондентів погодилися, що мають багато своїх проблем, які потрібно вирішити

Цікаво, що кількість респондентів, які стурбовані потенційними шахраями у соціальному бізнесі, та кількість тих, хто вважає, що у соціального бізнесу є більші шанси знайти надійних роботодавців, не сильно відрізняються (23 та 21 респондент відповідно).

Аналізуючи потенційні ризики для відкриття соціального бізнесу в Україні в даний час, респонденти називають тривалу війну (65%), дефіцит електроенергії (59%) та підвищення податків (51%).

Низька купівельна спроможність населення розглядається як більший ризик (43%) ніж відсутність емпатії в суспільстві (33%).

Конкуренцію з іншими підприємствами чи організаціями, які можуть надавати товари чи послуги безкоштовно, сприймає як ризик відносно невелика частина респондентів (19% і 13% відповідно).

Оцінка галузей та регіонів для створення майбутніх соціальних підприємств.

Якщо говорити про загальний підхід до організації соціального бізнесу, то 32% респондентів схиляються до надання соціальних послуг (реабілітація, освіта тощо), 29% думали про створення соціального бізнесу для працевлаштування людей з уразливих груп, 25% бачать свій бізнес як виробництво соціально значущих товарів, а 10% вважають надання послуг НУО.

49% респондентів радше бачать, що їхній бізнес буде розташований у місці чи регіоні, де вони зараз проживають, тоді як 36% респондентів вважають, що їхній бізнес працюватиме повністю онлайн і буде доступним для людей з різних регіонів. 15% респондентів надають перевагу відкриттю бізнесу в місці, де населення має вищу купівельну спроможність.

При виборі галузей для потенційного соціального бізнесу чи працевлаштування в соціальному бізнесі респонденти віддавали перевагу таким:

1. Роздрібна торгівля та виробництво товарів для споживачів
2. Надання консультаційних та освітніх послуг; виробництво одягу та аксесуарів; догляд за тваринами; медичні послуги та реабілітація; виробництво продуктів харчування, громадське харчування та послуги харчування
3. Культурно-інтеграційні проекти; розвиток екотехнологій та екологічно чистих товарів; товари та послуги для людей з обмеженими можливостями
4. Розробка цифрових рішень і технологій; товари та послуги для дітей
5. Товари та послуги для людей похилого віку.

Запити молоді на навчання бізнес навичкам

Найважливішими елементами успіху соціального бізнесу респонденти вважають продуману бізнес-модель/бізнес-план та вмотивовану команду. Решта варіантів набрали значно менше балів.

1. Добре продумана бізнес-модель/бізнес-план; мотивована команда
2. Початковий капітал, креативна ідея
3. Корисні контакти; стабільний попит на товари чи послуги; рекламна кампанія; залучення місцевої громади; екологічна стійкість; потенціал для масштабування бізнесу
4. Цифрові рішення; яскрава історія про бізнес або його бенефіціарів; доступ до інвестицій
5. Доступні кредити.

Визначаючи курси, які, на їхню думку, були б для них корисними, респонденти найчастіше обирали фінансовий менеджмент. Другою опцією обирали навики управління командою.

1. Фінансовий менеджмент.
2. Управління командою.
3. Обслуговування клієнтів; дослідження ринку.
4. Навички ведення переговорів; управління збутом; навички презентації; тайм-менеджмент.
5. Підходи до ціноутворення; ШІ та цифрові інструменти; екологічна безпека та енергоефективність.

Високий попит на навчання фінансовому менеджменту узгоджується з визначеною проблемою низької фінансової грамотності української молоді. Молоді люди визнають, що їм потрібно знати більше, щоб започатковувати та вести бізнес.

З огляду на те, що більше третини респондентів думають про ведення бізнесу в Інтернеті, низький попит на таке навчання виглядає скоріше як свідчення того, що ідея відкриття бізнесу для значної частини респондентів поки що є досить теоретичною. Лише 1 молодий чоловік і 1 дівчина, які обрали онлайн-режим для свого бізнесу, обрали також вивчення ШІ та цифрових інструментів.

І хоча 59% респондентів визначили нестачу електроенергії як другий за величиною ризик для розвитку бізнесу, екологічна безпека та енергоефективність разом із цифровими навичками опинилися в кінці списку попиту на навчання. У випадку з екологічною безпекою та енергоефективністю всі респонденти чоловічої статі, які обрали це навчання, фактично обрали й усі інші можливі варіанти. Тоді як респондентки, обираючи екологічну безпеку та енергоефективність, скоріше відкидали його з інших курсів.