•  

Тимофій Хомяк: потихеньку Україна буде «видужувати», і наші діти почнуть вивчати правильні віршики

Тимофій Хомяк – керівник громадської та мистецької організації «Арт-Вертеп» (м. Дніпропетровськ) люб’язно погодився поділитися з користувачами порталу ГУРТ досвідом створення та успішного функціонування своєї агенції, а також розповів в форматі PRоГОну про основні напрями її діяльності, реалізовані проекти та культурний розвиток сучасного українського суспільства.

ГУРТ: Розкажіть, будь ласка, як з’явилася ідея створення громадської організації та як вдалося втілити цю ідею у життя?

Ще у 2001 році ми почали проводити мистецько-культурні події у Дніпропетровську та регіоні. Ідея створення громадської організації виникла вже тоді, коли постала нагальна потреба легалізувати ті акції. Для організації будь-якого масового заходу, концерту або фестивалю, необхідно вирішити купу проблем: отримати дозвіл у міліції, домовитися аби була швидка допомога і МНС, укласти угоду оренди приміщення. Поставало логічне питання: «Ви хто?». Говорити про те, що ми були просто «класними хлопцями», не мало жодного сенсу. Таким чином, команда людей віком від 20 до 25 років, яка на той час вже називалася «Арт-Вертепом», вирішила свою діяльність оформити юридично і створити молодіжно-громадську організацію.

ГУРТ: Яка ж місія організації та якими є напрями її діяльності?

Наша місія — створювати, підтримувати, поширювати та зберігати мистецтво в різних його проявах! Для її досягнення організація працює у чотирьох основних напрямах. Перший –  передбачає діяльність Культурного центру «Арт-Вертеп», який відомий ще як “Білокнижник”. Це одночасно і книгарня, і арт-галерея (живопис, графіка, фото), і крамниця, де можна придбати подарунки, сувеніри та обереги, руками виготовлені  у різних регіонах України – від Криму і Донецька до Ужгорода і Чернівців. Тут ми і творчі майстер-класи проводимо для дітей та дорослих: мотаємо ляльки-обереги, розписуємо писанки, вивчаємо колядки, щедрівки та веснянки, проводимо літературні презентації та музичні вечори. Значно більше інформації про майстрів та їхні твори можна знайти на нашому сайті artvertep.com. Бажаючі можуть самостійно викладати свою творчість на порталі або надсилати свої твори нам. Власне, artvertep.com — це другий напрям нашої діяльності. Третя складова — організація культурно-мистецьких подій в регіоні та країні, менеджмент та продюсування арт-проектів. Четвертий напрям складає діяльність музичного колективу “Вертеп”. На його рахунку шість альбомів, різноманітні експерименти з формою і змістом, проекти з сучасними українськими поетами (“Віршоспіви”), відтворення автентичних обрядових пісень, створення циклу “Гайдамацький пісень”, та багато-багато іншого.

ГУРТ: Це правда, що Ваш портал один з найбільших в Україні?

Так, один з найбільших. Окрім  того, коли artvertep.com відкрився (а це було у 2002 році),  це був перший портал, який висвітлював мистецько-культурне життя та охоплював усі міста й країни. Тоді ще не існувало «facebook» чи «vkontakte», а ми з друзями вже спробували створити щось подібне. Тут кожен – художник, дизайнер, музикант чи поет – міг вільно викладати свої mp3, відео, картинки, тексти і т. ін. Нині на сайті можна знайти арт-інтернет-магазин, афішу по містах України, новини культури і мистецтва,  авторські блоги та галереї.  Ми дуже тішимось, що першими створили мистецький портал, який, у свою чергу, вплинув на те, що ми маємо зараз – а це десятки класних і професійних он-лайнових ресурсів по всій Україні.

ГУРТ: На яких умовах можна долучитися до «Арт-вертепу»? Чи передбачені членські внески?

Людина стає членом нашої організації автоматично, після того як дала свою згоду. У нас немає якихось обов`язків чи вимог на кшталт членських внесків. Якщо ти хочеш чимось допомогти своїй родині, країні чи місту – ми відкриті до співпраці. При цьому кожен може робити щось своє: писати контент про цікаві події чи, можливо, малювати листівочки, які ми потім роздаватимемо на Миколая дітям. Навіть якщо ти не знаєш, що саме запропонувати,  ми підкажемо. Варто додати, що багато студентів і навіть школярів, які приходили до нас працювати на початку 2000-х років, нині, Слава Богу, успішні й цікаві журналісти, культурологи, мистецтвознавці.

ГУРТ: Які джерела фінансування організації?

Офіційно «Арт-Вертеп» є неприбутковою агенцією, але  паралельно ми розвиваємо й інші юридичні форми, які комерційно працюють у цій же сфері арт-менеджменту, розваг, культури та мистецтва. Наприклад, одна з наших організацій робить приватний корпоратив, а потім із цього на отримані кошти ми проводимо святкування Різдва з «Вертепом» на центральній площі для всіх бажаючих, з дітками та їх батьками.

ГУРТ: Тобто Ваша організація займається бізнесом і залучає його для фінансування своїх проектів? Як Вам вдається досягати успішних результатів у цьому? 

Так, ми займаємось бізнесом, якщо під цим розуміти англійський сенс: «справа твого життя». Тобто, у першу чергу,  для нас це те, чим ми і займаємось. Але якщо говорити про «бізнес» у совковому розумінні, як про обов`язковий прибуток, то цим також займаються наші комерційні структури. Адже ми маємо крамницю та інтернет-магазин, агентів для організації тих чи інших подій на замовлення, ми виконуємо рекламні послуги та робимо ще багато іншого.

ГУРТ: Чи ведете Ви грантову діяльність?

Час від часу ми використовуємо грантові можливості. Але це швидше виключення, ніж правило. Для того, щоб брати гранти, необхідно бути професійним «грантоїдом». Нині існує вже ціла категорія молоді, яка навчилася цьому. А ми протягом усіх цих років існування «Арт-Вертепу» вчилися іншому – справжньому  менеджменту «в полі». Було дуже смішно читати в 2000-2001 роках якісь перекладені підручники з арт-менеджменту чи арт-маркетингу закордонних авторів, бо до тодішньої та й сьогоднішньої ситуації вони аж ніяк не підходять. Ми звикли не до теорії, а до практики розбивання лобу чи набивання гуль. Час від часу я навіть читаю курси  та веду факультативи в різних вишах на тему арт-менеджменту. Повірте, для того, щоб підготувати ту чи іншу подію, навіть якусь студентську вечірку чи свято, необхідно розпочинати не з пошуку спонсорів і не з отримання допомоги міськради чи ще когось. Можливо, варто спершу дізнатися, чи планується у місті гра твоєї улюбленої футбольної команди саме в той день, коли ти хочеш щось організувати. Бо якщо «Дніпро», наприклад, з кимось грає, то вони заберуть дуже велику частину аудиторії на стадіон. Отже, краще взагалі у цей день нічого не проводити.

ГУРТ: В основному Ваша діяльність концентрується довкола міста Дніпропетровськ. Я маю на увазі те, що більшість заходів відбувається у ньому. Чи є Ваші філії в інших містах України?

Ми й справді розпочали нашу діяльність з Дніпропетровська і акцентуємо на ньому свою увагу, але нами по Україні  було проведено вже багато турів письменників та музикантів. Були й філії, але вони завжди потребували фінансування та постійної уваги центру. Врешті-решт, важко сказати, що таке філія. На папері можна написати все, що завгодно. Я вважаю, що велика організація з чітко діючим механізмом нам зараз не так вже й потрібна. У кожному місті нині є свої активні, амбітні молоді люди, які керують певними організаціями, котрі навіть не обов`язково мають бути юридично оформлені.

ГУРТ: Є стереотип, що східна частина України русифікована, ми не поважаємо своєї культури, мови, історії. І чому тоді Дніпропетровськ можна назвати не тільки індустріальним, але й українським культурним осередком?

А чому його можна назвати не тільки культурним, а й індустріальним? Дніпропетровськ є одним з найбільших і розвинутих міст в Україні. І в культурному плані також.  Якщо порівняти кількість та якість мистецьких подій у нашому місті за останнє десятиріччя і провести паралелі з Одесою та Харковом (Київ і Львів ми не чіпаємо), то, я думаю, можна зробити висновок, що ми вже їх значно випередили. І це враховуючи, що тривалий час Дніпро був закритим містом, а це сильно вплинуло на його громаду ментально. Ґрунт був підготовлений. Отже, “Арт-Вертеп”, напевно, зявився тому, що просто не міг не з’явитися. Якби не наша агенція, то був би ще хтось. Святе місце пустим не буває.

ГУРТ: Як реагують на українське в Дніпропетровську?

Коли мене про це запитували у 2002 та 2004 роках, це ще було актуально, зараз – ні. Це все одно, що спитати як реагують на шведську мову в Швеції, або на французьку у Франції. Я думаю, що в багатьох країнах та містах світу є нормальні люди, а є і ненормальні. Але завжди можна сказати, що місто Дніпропетровськ було, є і буде українським містом. У ТНМК є вислів, який вже став крилатим: «І навіть той, хто каже: «как дєла?» - теж українець, просто він цього поки що не розуміє». Так от, серед моїх друзів і серед активних учасників «Арт-Вертепу» є дуже багато російськомовних людей. І вони є значно більшими українцями, ніж професійні українофіли, які заявляють: «я – професійний українець, я люблю Україну». Є дуже багато російськомовних, справжніх українців, і їхні діти будуть вже україномовними.

ГУРТ: «Арт-Вертеп» реалізував цілу низку мистецьких проектів, і їхня кількість вражає. Якими з них Ваша організація пишається найбільше?

Їх дуже багато і важко щось виокремити. Ми організовували музичні презентації містами України таких гуртів, як «Піккардійська терція», «Гайдамаки», «Сестри Тельнюк» та інших. Це і літературні тури С.Жадана, Ю.Андруховича, О.Забужко, Ю.Покальчука; різноманітні виставки, інсталяції. 1784 мистецькі акції за участі провідних музикантів України: О.Скрипки, М.Бурмаки, ТНМК, Mad Heads, С.Бабкіна; безліч кіно-, етно-, музичних фестивалів та багато-багато іншого.

ГУРТ: Для проведення мистецьких акцій, фестивалів тощо потрібна неабияка налагоджена співпраця з владою. Розкажіть про свій досвід і, можливо, декілька порад для інших.

Існує певний міф стосовно того, що потрібна якась-така налагоджена співпраця. Є досить прості, перевірені схеми співробітництва – це офіційний лист на ім`я міського голови або когось з його заступників, котрий потім по вертикалі спускає цей дозвіл або заборону, хоча останнє необхідно аргументувати. Вони не мають права просто так відмовити в проведені тої чи іншої акції. І сказати, що це якась співпраця чи налагоджена схема не можна. Треба просто розуміти, що, якщо ти збираєш багато людей в якомусь одному місці, то треба гарантувати безпеку для глядачів, артистів і тебе самого. І ти, як громадянин, людина, яка врешті-решт свої податки видає державі, вимагаєш, а не просиш про присутність на такому заході міліції, швидкої допомоги, машини МНС. Тобто це не вони нам роблять послугу – це їхня безпосередня робота, розумієте? В цьому і є співпраця, коли звичайний громадянин і влада складають один ланцюг. Маємо розуміти, що ми їх обрали для роботи – ми їх можемо і скинути.

ГУРТ: Які цікаві мистецькі заходи вже відбулися цього року і які Ви плануєте найближчим часом?

Цього року ми гучно відсвяткували Різдво та Василя, зорганізували та провели близько п’ятдесяти концертів-святкувань: починаючи з Миколая і завершуючи різдвяним циклом на Йордана! Гучно поводили козу, помеланкували, провели майстер-класи з народних танців, роздали купу подарунків дітворі. У ніч з 13 на 14 січня ми традиційно щедрували та посипали в оселях Дніпропетровська. А закінчували святкування Нового Року в храмі Святого Духу, де вже декілька років міняємося зі святими отцями місцями: разом з музиками ми віншуємо з вівтаря, а отець Ярослав підспівує нам разом з прихожанами. З найближчих планів – концерт-презентація нового альбому Сергія Жадана і «Собак в космосі»: «Зброя пролетаріату», що вже відбувся в Луганську, Донецьку та Дніпропетровську, але на черзі Харків, Полтава та Київ.

ГУРТ: Як Ви вважаєте, що ми спостерігаємо сьогодні: розвиток та ренесанс української культури чи поступовий занепад?

За відродження культури важко сказати. Ренесанс, можливо, був з 2001 по 2006 рік. Зараз це далеко не так оптимістично, і цьому повна купа причин. Значно зменшилася кількість публічних концертних подій в Україні, повна порожнеча з українськими артистами на вітчизняному медійному просторі. Але я наголошую на тому, що все у наших руках, і що головне – не мовчати, а робити й творити. І все зміниться! Найближчим часом, вважаю, можна очікувати активний і цікавий виплеск. Ми побачили на початку 2000-х років Сергія Жадана, Ірену Карпу, Любка Дереша. Я вже мовчу про розквіт Юрія Андруховича, Оксани Забужко  та появу цілої низки цікавих музичних гуртів, сучасного мистецтва тощо. А за останні шість-сім років ми нічого такого не мали. Відповідно, найближчим часом мусить з`явитись хтось цікавий і амбітний. Також ми побачимо певний протестний рух нинішній державній «культурній політиці» у творах нових  дизайнерів, музикантів, письменників та художників.

ГУРТ: В одному інтерв`ю Ви виказали думку, що фестивального руху в нашій країні майже немає, він тільки зароджується. Чи змінилася Ваша думка стосовно цього? Яку роль фестивалі відіграють на сучасному етапі?

Його й досі немає, але є позитивна тенденція. Будь-що в культурно-мистецькому розрізі впливає на все життя країни: в економічній, соціальній, освітній та ін. сферах. Фестивалі, звичайно, як масовий вид культури, обов`язкові для поширення. За останні 5 років ми побачили гарні приклади того, що фестивалі існують, і за рахунок держбюджету також. Але це крапля в морі.

ГУРТ: Які, на Вашу думку, найбільш дієві шляхи культурного розвитку сучасного українського суспільства та звернення його уваги до надбань ХХІ сторіччя? Що порадите молоді в нинішній культурній ситуації, яким чином їй краще об’єднуватися.

Культура – це такий складний механізм, як і наше тіло. Якщо ми дозволяємо собі палити цигарку на дитячому майданчику, а в побуті вдаємо з себе «героїв», або в маршрутці говоримо українською мовою, – це вже свідчить про те, що якийсь орган нашого тіла хворий, розумієте? Кожен починає з себе і, більше того, вимагає від оточуючих робити так, як це має бути. Легше за все сказати, що в усьому винна влада, наприклад. Починайте з себе, своїх друзів, близьких та рідних. Ми щойно говорили про відсутність фестивального руху. Причина цього і в тому,що люди поки що не готові платити за послуги культурних розваг. Квиток на фестиваль вартістю 50 доларів – це багато, а заплатити 2000 доларів за ремонт своєї квартири - це нормально. Звичайно, причина і в тому, що в нас бідне суспільство. Але треба розуміти, що все в ньому взаємопов’язане між собою. Десь хтось погано працює в тій чи іншій сфері, не доробляє і, відповідно, хтось на цьому щось втрачає далі в ланцюгу. Це – хвороба всього нашого соціуму. Але потихеньку ми будемо «видужувати», і наші діти почнуть вивчати правильні віршики, а не ті, які ми зараз бачимо в підручниках від Міносвіти. Варто активно жити і своїм прикладом показувати як це повинно бути.

Спілкувалася: Катерина Брошняк
Редагування: Анжела Клайзнер

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.

Читайте також:

Німецька громада в Україні як приклад самоорганізації

 

Чи вважаєте цей матеріал корисним? + Так 4  - Нi  

Коментарі

Тимчук Тарас    1651 день тому   #  

Катерино та Анжело, дякую за цікавий та змістовний матеріал!

  •   Пiдписатися на новi
Юрій Шевчук   1650 днів тому   #  

Дійсно дуже важлива та змістовна діяльність. На жаль, часто процвітає якраз совковий рівень пропаганди українських символів.

  •   Пiдписатися на новi
Владислав Гаркавенко   1649 днів тому   #  

Дуже цікава стаття.
Більше б таких людей як Тимофій.

  •   Пiдписатися на новi
Ігор Алексєєв   1644 дні тому   #  

Приємна стаття, дуже дякую.

Щоправда не можу промовчати про деяких сучасних діячів "культури".
Скажу словами Степана Сапеляка: "Якщо хтось смакує гидоту, так це хвороба. Хворі мають право робити все, як інші люди, але для них та їхнього мистецтва є відповідні лікувальні заклади"

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.