Дитяча екологічна громадська організація «Флора» виникла ще в 2000 році в Кіровограді як гурток для дітей, небайдужих до екологічного стану свого міста. Сьогодні це одна з провідних неурядових громадських організацій, яка, окрім екологічних ініціатив, займається питаннями захисту прав дітей. ГУРТ поспілкувався з президентом організації Людмилою Шестаковою.  

- Людмило Володимирівно, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея заснувати «Флору»?

- Все почалося з парку Перемоги у Кіровограді. На початку 2000-х я працювала вчителем хімії та біології в школі і вела гурток юних натуралістів. У ті роки почалася масова хвиля приватизації, і ми дізналися, що цей парк хочуть поділити між собою наші міські чиновники. Він у нас дуже красивий і був закладений ще в 1800-ті роки. Тому виникла ідея зберегти його від посягань. Щоб мати юридичні підстави, ми з учнями вирішили створити організацію, яка б займалася екологічними питаннями на професійному рівні. Людмила Станкевич та Лев Абрамов з Центру підтримки творчих ініціатив (сьогодні це Інститут соціокультурного менеджменту, ІСКМ, – авт.) провели для нас тренінг, де ми вперше почули, як можна формалізувати нашу організацію, та допомогли запустити сайт.

- Чим же закінчилася історія з парком?

- Наші випускники змогли підготувати потрібну документацію, і парку присвоїли звання «Пам'ятка садово-паркового мистецтва». Коли в 2007 році пакетним голосуванням на сесії Кіровоградської міської ради депутати розділили багато скверів та парків між собою, парк Перемоги не зачепили, оскільки наші діти змогли його відстояти. Сьогодні парк знаходиться в комунальній власності, тож його ніхто не може привласнити. Я вважаю це найважливішим нашим досягненням. Пам'ятаю, як ми з дітьми записалися на прийом до тодішнього мера, він приготував зі своїми помічниками макети з дизайном елітного центру, який планувався замість парку. А діти послухали його і сказали: «Коли ми виростимо, ми усунемо вас з вашої посади».  Вже тоді у нас народжувався у душах Майдан.

- Скільки людей працює у штаті організації?

- Більшість працює на волонтерських засадах, однак чотири людини – на постійній основі. Коли є можливість, ми залучаємо зовнішніх експертів для аналізу програм і тренерів для проведення тренінгів.

- Чи плануєте Ви відкривати філіали своєї організації в інших містах чи областях України?

- У Кіровоградській області є наші філіали, наприклад, шкільне лісництво «Флора». Вони дуже активно себе позиціонують в екологічній площині. Також ми співпрацюємо з «Республікою Мрія» (дитячо-юнацька громадська екологічна організація в Запоріжжі, – авт.). Намагалися створити мережу дитячих екологічних громадських організацій, але фінансів і ресурсів на це поки не вистачає. Можливо, займуся цим, коли піду на пенсію. 

- Які головні напрями діяльності «Флори»?

- Першим був екологічний напрямок. Потім до нас почали приходити діти з різними проблемами в школах, з проявами цькування, або булінгу, як зараз говорять. Вони просто шукали у нас захисту. Тому напрямок захисту прав дітей оформився сам по собі. І вже в 2012 році ми запустили програму медіації, направлену на зменшення агресії в шкільному середовищі. 

- Діти добровільно приходять до лав вашої організації?

- Так. Спочатку це були члени мого гуртка, а потім… Початок 2000-х, дітям часто нікуди були йти. Тому поступово, спілкуючись між собою, вони долучалися до нас. Також ми часто організовували різні акції, квести, наприклад, День сім'ї.

- Як гадаєте, екологічні проблеми взагалі цікаві українцям?

- Ви знаєте, так. Зараз ми готуємося до всеукраїнської акції «Зробимо Україну чистою», яку цього року в Кіровограді організовують наші посадовці. Але в минулому році ми робили все це самі, просто кинувши клич у соціальних мережах. Ідея була простою – кіровоградці, давайте зробимо місто, в якому ми живемо, чистим. Думали, люди не прийдуть, але помилилися. Ми навіть не очікували такої реакції. Людям цікаві екологічні проблеми, я б навіть сказала, вони найзрозуміліші. Громадяни навчилися самоорганізовуватися, а влада цього все ніяк не зрозуміє, продовжує збирати заполітизовані прес-конференції і розповідати, як вони збираються допомогти.

- На якому рівні, на Вашу думку, в Україні сьогодні знаходиться дотримання прав дітей?

- Не знаю, що й сказати. На поганому. Особливо в школах. Минулоріч 1 червня, на День захисту прав дітей, ми проводили таку акцію: взяли декілька статей із Конвенції з прав дитини, написали їх на плакатах і вийшли на вулицю. А потім запитували дітей і дорослих, яке право більше всього у нас порушується. Більшість дітей відповіли, що порушується їхнє право на особистий простір та особисте життя, а дорослі говорили про порушення соціальних прав дитини. В Україні чомусь прийнято, що з дітьми ніхто не рахується. Створюються якісь програми, пишуться документи у владних структурах, вигадуються свята, але ніхто не вважає за потрібне спитати у самих дітей, чи цікаві їм ці свята або як вони хочуть їх відзначати. Все робиться для галочки.

У 2012 році ми стали членами неформальної коаліції «Права дитини в Україні», для якої ми щорічно готуємо нормативні документи та звіти щодо захисту прав дітей. Для молоді віком від 16 років великою проблемою на сьогодні є спілкування з правоохоронними органами. Наші міліціонери обшукують підлітків, змушують вивертати кишені, забирають їх до відділків, а насправді обшук підлітка можливий тільки при дорослому. Тому активісти нашої організації придумали мобільний додаток «Спілкування з міліціонером», де пояснюється, що ти повинен казати, що не повинен, куди треба звернутися, куди подзвонити, якщо тебе зупинила міліція. Головне – не тікати, не обманювати, але й не довіряти. Ми випустили різні версії для різних моделей телефонів, щоб усі бажаючі могли користуватися.

- На дітей якого віку розрахована ваша програма медіації?

- Вона направлена на школярів і студентів першого-другого курсів. Зараз ми також додали роботу з дітьми-переселенцями. На жаль, дуже часто в школах немає розуміння того, що з цими дітлахами потрібно розмовляти інакше. Тому ми організуємо тренінги для них і для вчителів. За кордоном тренінги з медіації дуже популярні у великих корпораціях задля мінімізації конфліктних ситуацій в колективі. Наприклад, у Німеччині людина, яка пройшла тренінг з медіації, має переваги при прийомі на нову роботу.

- Як потрібно виховувати українську молодь, щоб вона була активною та соціально відповідальною?

- А не треба виховувати. Потрібно просто бути чесними з дітьми, адже вони все розуміють. Не треба боятися довіряти. У нас були складні діти з вкрай тяжкими сімейними проблемами, але коли вони бачать, що до них нормально ставляться і довіряють серйозні речі, змінюються на очах. Тому не треба молодь виховувати, треба бути чесними.

Підготувала Марина Кошовець