•  

+ Пiдписатися

Лобіювання: територія недоторканності   

Після оприлюднення е-декларацій чиновників вищого ешелону влади у суспільстві з новою силою заговорили про природу таких прибутків. І звичайно, на думку багатьох, джерелом доходів є лобіювання інтересів певних груп в органах влади і у Парламенті. У ЗМІ періодично з’являється інформація про наявність політичної корупції у стінах Верховної Ради України, оскільки законодавчі акти приймаються, проте до сьогодні невизначений механізм їх просування та хто саме впливає на їх прийняття.

У Комітеті з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України 14 грудня 2016 року відбувся круглий стіл на тему: «Становлення інституту професійного лобіювання в Україні: перспективи та ризики».

Незабаром вже виповниться двадцять років як розпочався процес становлення інституту лобіювання в Україні і становлення триває і по сьогодні.

Кроки по врегулюванню лобістської діяльності здійснювались ще наприкінці 90-х, проте невдалі.

Перша більш успішна практична спроба унормування цієї сфери припадає на 1999 рік, коли до Верховної Ради були подані два законопроекти: «Про лобіювання в Україні» (квітень, народний депутат І.Шаров) та «Про правовий статус груп, об’єднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України» (листопад, народний депутат Ю.Сахно). Зазначеними законопроектами пропонувалося легалізувати стан речей, коли народні депутати de-facto займалися просуванням інтересів комерційних структур. Проте до розгляду у сесійній залі ці проекти так і не дійшли: проект І.Шарова був відкликаний у 2001 р., а проект Ю.Сахна так і залишився на етапі ознайомлення з ним парламентарів.

До етапу першого читання дійшов законопроект «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» народного депутата І.Гриніва та експертів громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», поданий у листопаді 2003 р., однак і цей проект було відхилено.

Нова спроба введення лобіювання в законні рамки була зроблена у 2008 р. у рамках чергової кампанії з розробки заходів щодо боротьби з корупцією. Зокрема, серед положень Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 31 жовтня 2008 р. «Про стан протидії корупції в України» зазначалося: «невідкладно внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів… щодо лобіювання.

За результатами чого, на початку 2009 року на базі Міністерства юстиції України було створено робочу групу для розробки концепції законопроекту «Про лобіювання». Концепція була ухвалена Кабінетом Міністрів у квітні 2009 р, однак під назвою «Про вплив громадськості на прийняття нормативно – правових актів», яку вніс перший віце-прем’єр О. Турчинов, аргументувавши це тим, що термін «лобіювання» асоціюється з корупцією.

У грудні 2009 р., законопроект був затверджений Кабміном і мав бути внесений до Парламенту, однак робота над законопроектом була відтермінована майже на півроку.

Секретаріат Кабміну провів у червні 2010 року засідання робочої групи з доопрацювання документу, в результаті чого вже у жовтні народним депутатом В.Коновалюком був поданий законопроект «Про регулювання лобістської діяльності в Україні». Цей документ отримав негативний відгук Головного науково – експертного управління Верховної Ради України, оскільки, на їх думку, законопроект створює зовнішню видимість законної лобістської діяльності.

На сьогодні на розгляд Верховної Ради подані законопроекти «Про лобізм» №5144 від 20.09.2016 р. і альтернативний «Про лобіювання» 5144-1 від 05.10.2016 р.

Учасники круглого столу висловили своє бачення щодо змістовного наповнення концепції законопроектів, визначали недоліки і позитивні напрацювання.

Однак до двох проектів є багато нарікань, що викликані декларативністю законопроектів і невизначеністю важливих питань, наприклад щодо питання предмету лобіювання та порядку фінансування цієї діяльності. Проте, головним і позитивним є сам факт поновлення спроб врегулювання цієї діяльності.

Назар Бурбан, представник Офіс з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України зазначив, що враховуючи, що їх організація консультує розробників законопроектів з питань їх економічної обґрунтованості, то законодавство про лобістську діяльність повинне бути економічно обґрунтованим.

На разі підготовлено ще один законопроект щодо адвокації (публічного лобіювання).

Поступове становлення цього інституту відбувається, однак і на сьогодні в Україні лобізм як діяльність залишається неврегульованою законодавчо. Ситуація щодо спроб її врегулювання є просто незрозумілою, навіть загадковою, оскільки  кожний новий проект закону має ще більше недоліків, ніж попередній  та як зазвичай носить декларативний характер. Причиною розробки протягом майже двадцяти років таких недосконалих законопроектів є або відсутність фахівців, які б змогли розробити збалансований законопроект, або вміле блокування їх прийняття.

Важливість унормування лобістської діяльності є безперечною, адже цей інститут є головним двигуном прогресу у подоланні корупції в Україні і  з початком ринкових реформ з’явився та значно виріс суспільний попит на цю державну послугу, і в подальшому буде тільки зростати.

Довідково: На сьогодні спеціальне законодавство про лобіювання схвалили такі країни як: США, Австралія, Канада, Франція, ФРН, Угорщина, Грузія, Литва, Польща, Словенія, Чорногорія,  Нідерланди й Ірландія.

За використанням матеріалів

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 5  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!


 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.