Як на мене, то не нова тема, але висвітлена дуже однобоко завдяки моді на політкоректність.
Я вважаю, що для такоі дискримінаціі є серьйозна причина. А саме не серьйозне ставленя до свого діагнозу самих позитивних людей. Досить тільки ознайомитися зі статистикою. Це у дев'яності був пік передачі через ін'єкціі. А от передача ВІЛ статевим шляхом, це болюча тема і на сьогодні і доречі,досить поширена. Мабуть маю право так казати тому що маю доньку від ВІЛ позитивноі жінки, ій вже тринадцятий рік, але мати померла від цієі хвороби . До речі вона не мала відношення до групи ризику. Такий подарунок отримала від постійного парнера. Чесно кажучи я сам серйозно не сприймав загрози під час розмови про статус. Бог милував, я не захворів. Маю багато друзів та знайомих які теж мають+, і знаю що не кожен відноситься принципово до ризику передачі хвороби статевим шляхом.

Погоджуюсь що відповідальне ставлення до свого статусу це проблема над якою потрібно працювати. ВІЛ не обирає кого заражати, відповідальних людей чи безвідповідальних. Спільнота ВІЛ-позитивних ( хоча взагалі не впевнений чи можемо ми говорити в Україна про спільноту, а не просто про людей зі спільним віл-статусом) дуже різнорідна, і всеодно неприємно що в багатьох країнамх не буде цікавити чи відповідально ти приймаеш ліки та слідкуеш за своїм здоров'ям чи ні - тебе туди просто не пустять чи депортують.

Я вважаю, що шляхом заборони в їзду захищаються сама ті країни які потерпають від секс туризму. А доки немає (і це неможливо) розробленого механізму визначення, відповідальна це людина чи ні, доти це єдиний шлях захисту. Саме тому і США потрапила під заборону.

Мені здавалось що для секс-туризму більш вірогідна Україна ніж США) Хоча я в ньому не розбираюсь)

Згоден, це лише моє припущення(що до секс туризму). Але мені цікаво, чи є на сьогодні хоч одна людина в Украіні, яка була б притягнута до відповідальності за інфікування іншоі, знаючи про свій діагноз?

я не впевнений, що в українському кримінальному законодавстві є така стаття. в Російському точно є, але про випадки притягнення по ній до відповідальності, я також не чув.

Мені не хочеться виглядати тим хто займається стигматизацією. Я сам п'ять років прожив з діагнозом ВІЛ який мені поставили тільки тому, що я мав громадянський шлюб з позитивною жінкою. Це було в 2001 році. На моє щастя діагноз зняли, він ніяк не підтверджувався.
Так от я знаю проблему з середини. І вважаю що права позитивних захистили, іх набагато більше ніж у звичайних людей, яким і не снились такі пільги.
Чи не пора підтягнути обов'язки?

Згоден, що було б непогано щоб ВІЛ-позитивні дотримувались певних правил, які зменшують ризик розповсюдження інфекції. Але на практиці зараз це дуже складно реалізувати, зокрема через законодавчі ініціативи. В нас народ і так не дуже з захопленням стає на облік у СНІД-центрах, хоча це від нього нічого не вимагає (Чи я помиляюсь?), а дає право приймати АРТ. Якщо ще додати вимоги то багато людей просто будуть відмовлятись ставати на облік(
Якщо йти еволюційним шляхом, через виховання свідомого ставлення до свого статусу, через тренінги, консультації, бесіди то меня важко уявити у яку суму це вильється((

Цілком згоден, але розвиток цього напрямку набагато важливіший за питання " чому америка не пускає віл інфікованих"

В Україні теж для отримання дозволу на проживання вимагають аналізи - на СНІД та малярію. Дозвіл отримувала громадянка Росії.