Ще зовсім недавно харківські журналісти говорили між собою про «столичний випєндрьож». Перша та друга столиці обрали міських голів, що хоч стій, хоч падай. Розумію, що теми та особистостей для анекдотів і карикатур теж потрібно десь шукати. Але ж не в такий нищівний для держави спосіб…
Разом із тим лідерка однойменного блоку вкупі з майже блискавичним переведенням української армії на контрактну основу, обіцяла перевибори регіональних керівників. Називала й міста. З-поміж кількох лунали Київ із Харковом.
Представником жінки-амазонки на Харківщині став добре відомий місцевій громаді господар ринку Барабашово, за сумісництвом, як виявилося, - «бажаючий посісти керівне місце». Одразу медіа-ринок поповнився ще одним безкоштовним газетним метеликом - біля станцій метро студенти тицяли всім охочим і не дуже екземпляри «Голоса Харькова»… А дещо пізніше в мережі Інтернет з’явився відеоролик.
І суспільство дізналося, що харківські копірайтери - кепські професіонали, бо текст у них «по-дебильному написан». Якщо для харків’ян кумедії в міськраді за участю Геннадія Кернеса та Михайла Добкіна вже давно невдивовижу, то на теренах країни це відеодобро підхопили і прапороносно розтиражували зацікавлені люди. Водночас перед багатьма постало питання, хто ж той паскудник, що так на «двокольорових» наїхав?.. Здогадки, певна річ, не факти. Але… Але чомусь пригадується офіс у центрі Харкова. З ремонтом, новітньої комп’ютерною технікою, гарними свіжими меблями… Завдання новонайнятих співробітників: моніторинг ресурсів Інтернету. Ключові слова - жінка, жіночка, політик, голова блоку; інші теги - Добкін, Кернес, той, що з Донецька і на літеру «Я»… До кімнати входить заклопотаний керівник відділу. Питаю: - Що таке? - Та треба терміново написати сценарій… - ??? - От дивись, у мене зразок лишився з минулого разу: підбираємо слова, які містяться в лексиконі літніх харків’ян. Моделюємо ситуацію: по дві бабці (можливо, дідусі) їдуть у переповненому громадському транспорті. І перемовляються між собою. Мовляв, у мене в сусідки донька секретаркою працює в мерії. Ото вона вчора розказувала, який Добкін наркоман… А секретар міськради… Ой, Гепа вчора в якому стані… Під кайфом був. Приперся на роботу… Кого ми обрали… Питаю відділокерівника: - І багато штучних розмов точитиметься на Харківщині? - Достатньо. Чи це вперше?! Кілька сотень… І додає: - Пам’ятаєш той ролик, який я обробляв та виставляв в Інтернеті? - Той що… - Так, де по-дебільному… Подіяв же…
Ми завершуємо розмову, наближаюсь до двері. Керівник відділу зупиняє і радить піти через чорний хід. Пояснює, що на вулиці специ стоять, слідкують… Тож все знають. Та мовчать.
нічого нового. старий сценарій. хто розмуіє - той навіть не звертає уваги. увагу звертають ті - хто нічого не знають, але бажають приймати активну участь.... нічого нового. боязко, що не змінюємся і ми... а так би хотілось би... може і країна змінилась би?
Коментарі
нічого нового. старий сценарій. хто розмуіє - той навіть не звертає уваги. увагу звертають ті - хто нічого не знають, але бажають приймати активну участь....
нічого нового.
боязко, що не змінюємся і ми... а так би хотілось би... може і країна змінилась би?