Перефразовуючи відомий вислів, можна сказати, що міська влада зрозуміла: якщо Європа не йде до України, тоді Вознесенськ йде в Європу. І вирішили, що починати треба з великого прибирання, тобто зі сміття.

Для європейських країн першочерговим завданням є чистота їхніх міст. Для цього вони займаються сміттям: сортують його (причому населення здійснює це добровільно) і перероблюють в нові корисні речі.

Таким чином, держава заробляє на переробці сміття і одночасно турбується про чистоту природи й здоров’я людей. Як і у всьому в світі, люди в Україні все більше перетворюються на споживачів природних благ, які звикли до маленьких радощів типу поліетиленового пакетику, дитячого підгузка і соку в пластику. А куди ж поділися господарські торби, пелюшки і компот з сухофруктів власного приготування? Хто знає, можливо, криза допоможе раціональніше ставитись до речей?

В нашому місті бездумне споживання людьми радощів капіталізму теж досить помітне: обсяги щорічного утворення ТПВ (твердих побутових відходів) у м. Вознесенську складають 20,096 тис. тон у рік. Окрім того, у місті щорічно утворюється 2 тис. тон великогабаритних відходів, 1 тис. тон будівельних відходів та 19 тис. куб. м. опалого листя.

Наше місто має своє сміттєзвалище. Захоронення ТПВ здійснюється на санкціонованому полігоні (рік введення в дію 1958 р., проектна потужність 436 тис. м3, або 75 тис. т). Загальна площа санкціонованого полігону становить – 12,6 га. Проектний обсяг видалення відходів за паспортом складає 416,6 тис. тон відходів. Звернемо увагу: на початок 2008 року завантаженість полігону складала 85%. Розрахунковий термін експлуатації спливає 2018 року. Що робити далі? Будувати нове звалище? Вирішили, що це хибний шлях, який призведе до неминучих проблем:

• забруднення ґрунтових вод небезпечними речовинами.
  Вода – універсальний розчинник. Просочуючись крізь шари захоронених відходів, дощова (тала) вода “збагачується” різними хімічними речовинами, які утворюються у процесі розкладання сміття. Неграмотний вибір місць захоронення і нехтування засобами безпеки дозволяє цій отруйній суміші досягати водоносних горизонтів.   
• утворення метану.                                                                                            Утворюючись, цей газ може поширюватись у землі горизонтально, накопичуватись у підвалах приміщень і вибухати там при запалюванні. Поширюючись у вертикальному напрямку, метан спричинює отруєння й загибель рослинності. За відсутності рослинного покриву починається ерозія ґрунту, захороненні відходи оголюються і виходять на поверхню.
• просідання ґрунту.                                                                                                           Воно пояснюється тим, що, розкладаючись, сміття зменшується у об’ємі, ґрунт просідає. В утворених пониженнях згодом накопичується вода, що активізує утворення токсичного фільтрату. Через певний період часу місце захоронення може перетворитись на болото.
• поширення антисанітарії.                                                                                                  В теплу пору року сміттєзвалище стають головними розплідниками пацюків і мух.
• забруднення повітря.                                                                                                       Дане небезпечне явище відбувається при спалюванні сміття. За деякими даними спалення сміття, що містить небезпечні речовини (пластмаси, ртуть, цинк) може призвести до онкозахворювань у населення.
• зниження загального рівня культури населення.  

Саме тому місто почало активно шукати вихід з проблеми утилізації сміття.

Отже, якщо не сміттєзвалище, тоді що? Рішенням сесії міської ради №8 від 5 вересня 2008 року була прийнята «Програма збору, транспортування, сортування та утилізації твердих побутових і подібних до промислових відходів у м. Вознесенську Миколаївської області». А вже в лютому 2009 року в місті з’явився пілотний район з роздільним збором сміття.

В результаті спільної ініціативи громадської організації «Агентство економічного розвитку» міської влади, та комунального підприємства «Санітарна очистка міста» був реалізований проект «Розробка та впровадження технологій «зеленої» ресурсозберігаючої енергетики в м. Вознесенську».

Проект був профінансований за рахунок коштів Фонду Східна Європа та місцевого бюджету, завдяки чому в місті з’явилось перших дев’ять майданчиків для роздільного збору – паперу, скла та пластику. Було досить багато негативних прогнозів по типу : «Це не спрацює», «Наші люди не готові» «Це на для нашого менталітету», але як показав час завдяки наполегливій праці все спрацювало.

Експеримент був вдалий і, незважаючи на всі застороги, люди почали сортувати сміття. І тепер перед містом стоїть ще більш амбітна мета – охопити всю територію міста роздільним збором сміття.

 Перші кроки по досягненню цієї мети вже робляться. В грудні – лютому 2009 року Вознесенська міська громадська організація «Агентство економічного розвитку» спільно з Вознесенською міською радою та комунальним підприємством «Санітарна очистка міста» реалізували проект «Ефективне поводження з ТПВ– запорука екологічно чистого та заможного міста» при фінансуванні Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив. В рамках проекту було встановлено ще 17 майданчиків по роздільному збору сміття, що дало можливість на 80% охопити територію міста з високо поверховою забудовою.

 Для оптимізації процесу роздільного збору сміття та для збільшення території було прийнято рішення про встановлення двох спеціалізованих контейнерів – однин для паперу, а інший для скла та пластику. Але,як показав досвід, недостатньо лише встановити контейнери, мабуть, найскладнішим та найважливішим моментом у програмі сортування сміття є переконання самого населення у необхідності даної справи. Для простих жителів міста, це стало новиною.

Так, наприклад, спочатку люди, вийшовши винести сміття, викидали пакет в перший ліпший бак. Що ж може змінити такі усталені стереотипи та сформувати нове ставлення до сміття?

Як показує досвід, лише поєднавнання економічних методів стимулювання з проведенням систематичної інформаційно-просвітницької кампанії серед всіх верств населення, може переконати людей , що сортувати сміття – модно, вигідно і екологічно безпечно. І хто скаже тепер, що ми не на вірному шляху?