Програма правової підтримки НУО Центру громадської адвокатури здійснила аналіз цього проекту.

Є чимало позитивів у цьому проекті, зокрема:
 

• можливість здійснення діяльності громадських організацій не тільки для захисту та реалізації інтересів своїх членів, але і для задоволення і захисту різних суспільних інтересів;  
• надання права бути засновниками громадських організацій юридичним особам приватного права;
•  часткове вирішення питання про «єдину легалізацію та реєстрацію» організацій одним органом;
•  приведено у відповідність із Цивільним кодексом питання про юридичну адресу (місцезнаходження) громадської організації та знято обов’язок надавати підтверджуючі документи;
• усунено дискримінацію громадських організацій за територіальними статусами (місцевий, всеукраїнський, міжнародний статус).  

Водночас є ряд положень проекту, які обмежуватимуть надалі розвиток неурядових організацій. Зокрема, проблемними залишаються питання єдиної реєстрації, збереження державного контролю за діяльністю громадських організацій, право перевіряти організації органами легалізації, застосовувати санкції. Не вирішеними питання про господарську діяльність щодо продажу своїх товарів, надання послуг громадськими організаціями, про відокремлені структурні підрозділи громадських організацій.

Необґрунтовано збільшено строки реєстрації до десяти робочих днів, а для легалізації шляхом повідомлення – до 5 робочих днів, не має чіткості підстав відмови у легалізації. Багато у чому не узгоджено із Цивільним кодексом України та законодавством про реєстрацію юридичних осіб. Надалі обов’язковою є реєстрація символіка громадських організацій, не отримуючи жодного правового захисту. Громадські організації зобов’язані повідомляти про зміни у складі органів управління (це не тільки про керівника, але і відомості про інші членів інших органів управління).

Окрім того, з набуттям чинності Закону всі громадські організації зобов’язані протягом двох років внести зміни до своїх статутів, натомість, наприклад, для підприємств чи інших суб’єктів приватного права при зміні норм застосовується принцип, що застосовуються закон, якщо норми установчих документів суперечать у цій частині новому закону. Таке зобов’язання вносити зміни спричинить масову реєстрацію змін до статутів, при цьому за проектом, при внесенні змін проводиться перевірка усього статуту на відповідність законодавству.

Питання, які турбують громадські організації, не є безпідставними. П’ять статей із 31 проекту стосуються державного контролю за діяльністю громадських організацій, санкцій за порушення статутної діяльності, прав органів легалізації перевіряти організації. Проект передбачає, що орган легалізації здійснює контрольні повноваження у таких випадках: під час державної реєстрації змін до статуту, опрацювання змін у складі керівних органів, під час планових перевірок, а також навіть позапланових перевірок у разі, коли до органу легалізації надійшла скарга від особи або інформація від органів державної влади, в тому числі правоохоронних органів, та органів місцевого самоврядування про порушення громадською організацією, філією та представництвом іноземної громадської (неурядової) організації в Україні, законодавства про громадські організації.

Очевидно, важко буде за таких умов говорити про сприятливе правове середовище для можливостей участі організацій у прийнятті рішень у державній політиці, консультаціях, правозахисті, громадському контролі за органами влади.

Пропозиції та обгрунтування на порталі програми “Юрист НГО”