Понад сто років башту головного корпусу Київського політехнічного університету не використовував ніхто. Збудована виключно для симетрії, ця башта завжди пустувала, а пізніше перетворилася на склад сміття.

 

 

Рік тому студенти ВНЗ вирішили відновити будівлю і створити там арт-простір. Тепер тут є все для творчості і відпочинку: фотовиставка, лаунж-зона з чаєм, печивом і книгами, безкоштовний вай-фай та приємна музика.

 

 

ГУРТ пропонує переклад інтерв'ю з координаторами проекту, студентами КПІ Іриною Велес і Дмитром Столяренком, які розповідають як перетворити занедбане приміщення в арт-кластер.

 

 

«Коли ми зайшли сюди вперше, тут було жахливо, відсутні перила, а подекуди – й підлога», - згадує Ірина, проводячи екскурсію по Вежі. Про те, що тут панувала розруха, нині ніщо не нагадує – вибілені стіни прикрашають фотографії, а зі стелі на довгих проводах звисають світильники.

 

Взятися за реставрацію Вежі вирішила ініціативна група студентів КПІ – близько 10 осіб. У квітні 2013 року вони подали заявку на конкурс соціальних проектів Idea X від Nescafe і виграли 100 тисяч гривень на реставрацію будівлі.

 

«Перед тим, як подавати заявку, ми заручилися підтримкою керівництва університету, – розповідає Дмитро Столяренко. – Щоправда, це не вберегло нас від нескінченної бюрократії, яка нагадувала безособову машину. Доходило до того, що нас сюди насилу пропускали. Довелося потурбуватися і про юридичні питання, наприклад, перевести будівлю в управління департаменту з виховної роботи».

 

 

Але на цьому проблеми не завершилися. Оцінивши стан Вежі, студенти зрозуміли, що отриманих 100 тисяч їм не вистачить. У підсумку чималу частину витрат на ремонт взяв на себе університет.

 

«Основна частина наших грошей пішла на обладнання верхньої кімнати – з самого початку ми навіть не планували її робити через технічні складнощі. Серйозною статтею витрат стало проведення світла і установка звукової системи, ми вивели динаміки на вулицю. Частину нашого бюджету з'їли, здавалося б, дрібниці – пуфики, столи, стільці, подушки. Якби не допоміг університет, грошей не вистачило б і на половину зробленого», - говорить Діма.

 

Ініціаторам проекту також допомагали інші студенти – протягом цілого року вони приходили на прибирання Башти: «Ми і не думали, що це все займе так багато часу і сил. Але за цей рік ми зрозуміли, що можна зробити все, що завгодно. Головне – мати бажання».

 

 

Під творчим кластером розуміють постійне проведення в Башті виставок. Зараз на стінах висять фотографії, присвячені університету, зібрані з Instagram по хештегу КПІ. Ірина розповіла про ідеї з фотографіями: «Ми намагалися підходити до справи нестандартно. Тобто не просто портрети ректорів, наприклад, повісити, а спробувати пофантазувати, як могли би виглядати СЕЛФІ ректорів, якби вони жили зараз». Вже за місяць нинішню виставку замінять роботи учнів фотошколи КПІ, пізніше організатори планують залучити до проекту студентів-графіків з поліграфічного факультету.

 

Інший вид кластеру – туристичний. Хлопці й дівчата роблять ставку на оглядову площадку та історичну цінність самої будівлі. Хочеться, щоб цей простір був не тільки для студентів, а щоб сюди могли приходити кияни та гості міста. Зараз абсолютно нормальним є вираз «поїхати в Арсенал», і хочемо студенти воліють, щоб так само природно звучало: «поїхали сьогодні до Вежі». Окрім відкриття лекторію і автономного входу, студенти планують наповнювати свій простір новими подіями. Наприклад, хочуть проводити низку майстер-класів з обробки фото і відео, запрошувати до Вежі цікавих лекторів.

 

 

«Зараз ми зробили все, що було критично важливо для відкриття. Але проект все ще знаходиться на стадії розробки. Ми розробляємо формати, дивимося, що додати, що прибрати. Поки ми варимося у своєму котлі, де всі один одного знають, тому наступний етап нашого розвитку – налагодження зв'язків із «зовнішнім світом». Щоб усі знали, що ми є, і що до нас можна прийти з гарною ідеєю», - говорить Іра.

 

Ще одна турбота кураторів Вежі – пошук фінансування для підтримки роботи простору.«Ми перебуваємо у постійному пошуку грантів. Наприклад, потрібні гроші на друк фотографій до виставки, на постійне забезпечення кавою та чаєм. У нас є ідея після виставки продати на аукціоні деякі роботи. До нас вже звертаються бажаючі їх купити. А якщо вдасться зробити постійний потік виставок, на яких знаходитимемо покупців, буде дуже добре».

 

 

Однак заробляти гроші на відвідувачах і роботах студенти не планують – свій арт-простір вони задумали як принципово некомерційний проект.

«Усі заробляють гроші на мистецтві, ми ж не хочемо цього робити. Це робить простір обмеженими, закритим, тому ми від цього навмисно відмовилися. Ми намагаємося донести ідею творчості, свободи і відсутності комерційної складової», - говорить Діма.

 

Пізніше студенти також візьмуться за облаштування простору навколо Вежі. З внутрішнього двору хочуть зробити повноцінну зону відпочинку. Там теж можна буде проводити майстер-класи.

 

 

Іра вважає, що це гарний приклад ініціативи: «Це наш перший проект, який, сподіваюся, збагатить Київ. Потім, можливо, займемося чимось більш масштабним, нам подобається тема розвитку міста. А після Вежі ми зрозуміли, що робити можна все, що захочеш, незважаючи на складності та бюрократію. Багато речей роблять не формальні організації, а реальні люди, у яких є ідея, бажання і бачення того, як ці ідеї можна реалізувати».