Люди морально зобов’язані віддавати — стверджує один з найвідоміших філософів сучасності Пітер Сінгер. «Таймс» назвав його одним зі ста найвпливовіших людей світу. Найбільш знана робота Сінгера «Звільнення тварин: нова етика спілкування з тваринами» поклала початок всесвітньому руху за права тварин.

У своїй останній праці «Життя, яке ти можеш врятувати: дій зараз, щоб викоренити бідність у світі» Сінгер на основі етичних аргументів, ситуаційного аналізу та прикладів благодійності робить висновок, що наша відповідь на проблему бідності «не тільки недостатня, але й немає етичного виправдання». Він аналізує психологію індивіда і виокремлює шість причин, які змушують людей сумніватися у необхідності надати допомогу. Усвідомлення цих причин допоможе неприбутковим організаціям зрозуміти, як викликати симпатію донорів та спонукати їх до подальшої співпраці.

Отже, чому люди не роблять внески: 

• Неможливість ідентифікувати об’єкт. Сінгер вважає, що люди більш схильні реагувати на потреби окремого постраждалого, ніж на потреби великої кількості жертв чи загальний заклик допомогти.
• Вузькість особистих інтересів. Люди більш схильні допомагати своїй родині, друзям, громаді, ніж тим, хто живе далеко від них.
• Марність. Люди менш схильні щось робити, якщо відчувають, що їх внесок не вплине на загальну ситуацію. Сінгер пише: “загалом, чим менше людей, яких можна врятувати, тим менше допомоги надійде”.
• Відсутність відповідальності кожного. Люди менш схильні допомагати, якщо усвідомлюють, що за них це можуть зробити інші.
• Почуття справедливості. Люди не схильні здійснювати пожертви, якщо відчувають, що на них несправедливо буде перекладено відповідальність за результат справи.
• Гроші, або навіть надмірна увага до них, роблять людей менш схильними допомагати. Думки про гроші наштовхують на роздуми про тих, хто може отримати вигоду з пожертви, і може утримати потенційних донорів від здійснення внесків.

Враховуючи названі причини, можна сформулювати наступні рекомендації щодо заохочення донорів:

• Представляйте людям окрему особистість та ідентифікуйте об’єкт, якому вона може допомогти.
• Спробуйте зменшити дистанцію та наблизити проблему до оточення людини.
• Нехай донори знають, що кожний внесок, навіть найменший, це вже реальна допомога.
• Навійте почуття відповідальності: кожна пожертва — це внесок у вирішення проблеми.
• Повідомте донорів про те, що інші люди, такі ж як і вони самі, теж роблять внески.
• Щоб спонукати людину зробити внесок, зосередьте фандрайзинг на самій справі, а не на її грошовому виразі.

Переклад: Юлія Герус

Редагування: Дарина Стремецька

Джерело: http://sumac.com/

^{Карикатура: Віктор Голуб}