ГУРТ поспілкувався з Макою Двалішвілі, істориком мистецтва, президентом Центру мистецтв та культури Грузії «Istoriali». Мака розповіла про проект «Зміцнення творчих індустрій у Вірменії, Азербайджані та Грузії: традиційні ремесла – спільна платформа для розвитку», що реалізовувався в рамках Програми Східного Партнерства «Культура». Під час проекту проаналізували стан розвитку галузі, проблеми та шляхи їх вирішення, а також провели тренінги та інші заходи, спрямовані на розвиток традиційних ремесел у регіоні.

 - Чому ви вирішили працювати саме з традиційними ремеслами?

- На відміну від інших творчих індустрій – театру, кіно, музики, моди, – традиційні ремесла більш доступні широкому загалу. Вони майже не залежать від технологічних інновацій і фінансів, натомість використовуються місцеві ресурси і традиційні знання. На Південному Кавказі, де впроваджувався проект, є прекрасні ремісницькі напрацювання, і цікавість з боку туристів до цього регіону продовжує зростати. І у стимуляції цього процесу надалі варто відзначити непересічну роль проекта.

- Ви проаналізували стан розвитку традиційних ремесел. Скажіть, будь ласка, з якими проблемами стикаються майстри?

- Головна проблема, яка, я думаю, спільна для всіх наших країн - те, що культуру, на жаль, не розглядають з точки зору економіки. Продукція ремісників не відповідає міжнародним стандартам, сучасним реаліям ринку хенд-мейд. Справді, ці вироби рідко мають привабливе пакування та супровідну інформаційну брошуру. Також відсутні професійні об’єднання, втрачені контакти між ремісниками та професійними спільнотами.

- Ви досліджували також економічний аспект традиційних ремесел. Яку частку економіки становить ця сфера?

- Зараз в традиційних ремеслах зайнято менше 1% економічно активного населення. Проблемою є низький інтерес молоді, що спричинює «старіння» деяких ремесел (особливо тих, де зайняті переважно чоловіки), перешкоджає передачі досвіду від покоління до покоління та загрожує втратою традиційних технік.

- Які фактори перешкоджають тому, щоб ремесла стали не просто цікавим, а й економічно вигідним заняттям?

- По-перше, як уже зазначили, якість продукції не відповідає вимогам сучасного ринку.

По-друге, інтерес до цієї сфери дуже малий. Відсутнє ставлення до галузі як до перспективної, потенційно прибуткової, і ця проблема характерна для багатьох держав.

Ми говоримо про розвиток туристичної сфери, але не приділяємо уваги ремісництву.

Інституційна допомога дуже мала, щоб стимулювати цю індустрію.

- У чому полягають вади ремісництва?

- Скажімо так: поки обсяг виготовлення продукції невеликий, вона є досить якісною. Наприклад, одну пару шкарпеток виконавець робить як треба, а коли вже він доходить до того, що отримує замовлення на 500 пар, тут, на жаль, багато хто починає трохи халтурити. Тож найперше, про що треба дбати, якщо ми прагнемо розвитку цієї сфери – це контроль якості.

- Що варто робити представникам традиційних ремесел?

- Виробникам варто розширюватися, об’єднуватися, і більше працювати з ринком.

Наприклад, в ході проекту ми створили онлайн-карту майстрів Південного Кавказу, щоб і потенційні клієнти могли їх знаходити, і їм самим було простіше об’єднуватися. Також надаємо грантову підтримку для створення мережі контактів майстрів.

- Можливо, однією з причин того, що традиційні ремесла рідко приносять значний прибуток, є те, що майстри добре знаються на своїй справі, але мало обізнані з основами ведення бізнесу?

- Так, є така проблема. Тому ми й організовували майстер-класи для учасників проекту, де європейські експерти навчали дизайну, вимогам до якості, упаковки.

Ми видаємо гранти, які як раз спрямовані на економічний розвиток. Умовою отримання гранту є представлення бізнес-плану, маркетингової стратегії.

Також фінансуємо магазини, які продають вироби майстрів, які проживають поблизу – адже  багато хто створює продукцію, але не може її продати, бо не має виходів на споживачів.

- Які з ремесел найпопулярніші та найперспективніші з економічної точки зору?

Популярні всі, особливо текстиль (всі види), кераміка. Є певні гендерні відмінності: жінки більше займаються текстилем, чоловіки – керамікою або різьбленням по дереву, або – в Грузії менше, у Вірменії більше – художньою обробкою каменю.

Питання ж про перспективність є найскладнішим, тому що перспективними є всі види ремесел,  якщо правильно попрацювати над  товарним виглядом продукції. А оце якраз і є найважчим.

У проекті ми переслідували дві мети: зберегти традиції, але в той же час створювати такі вироби, які надходить не тільки на місцевий ринок, а й на ринок країн ЄС.

Для виходу на ринок важливий не тільки процес створення продукції, а й пакування, й історія, яка стоїть за появою продукту, ціноутворення… Словом, це досить складний процес. Але зрештою, з’являється виріб, який водночас є унікальним за своїм походженням і разом з тим, відповідає потребам ринку.

Спілкувалася Дар'я Вороніна

Редагувала Олена Задорожна