«Літо, канікули і спека.. Хочеться пофестивалити і щось робити. А у мене на районі тихо і глухо. Не хочу йти до хати дивитись новини і в центр не хочу їхати, бо то далеко, а я змучений з роботи», – розповідає у метро чоловік, років 40.

 

«Спробуйте організувати щось самі», – пропоную йому я, з надією дати корисну пораду.

 

 

Вирішення проблеми цього чоловіка знайшлось. «Канікули на районі» – це соціально-мистецький проект, який упродовж липня відбуватиметься на Позняках. Його ідея полягає в залученні мешканців району до спільної дії та співтворчості. Це можуть бути зйомки відео з його подальшим показом у відкритому просторі парку, створення вуличної скульптури, реалізація різних творчих задумів жителів району у співпраці з професійними митцями, майстер-класи, літературні читання. Крім того, ініціатори планують провести дослідження, спрямоване  на вивчення проблем і потреб місцевого населення.

 

Як стати співучасниками творчого процесу та набути нового практичного досвіду зі зміни свого життя і життя району через творчу діяльність, розповідали ГУРТу організатори ініціативи «Канікули на районі» Людмила Скринникова і Анна Погрібна з CSM (Фундація "Центр Сучасного Мистецтва").

 

 

 

Людмила:

Насправді «Канікули на районі» є достатньо логічним, хоча, можливо, і не очевидним продовженням того, що ми у CSM’і робимо останні декілька років. Працюючи з мистецькими проектами, орієнтованими більшою мірою на професійне коло, ми постійно екзаменуємо свою діяльність на предмет актуальності, новизни, потрібності. У якийсь момент ми відчули, що ті зміни, які відбуваються у суспільній свідомості сьогодні, вже відкрили поле для мистецької активності іншого типу. Та чи можемо ми продовжувати вирішувати свої внутрішні професійні завдання всередині досить герметичної мистецької спільноти, при цьому нехтуючи тим фактом, що воно лишається чужим та незрозумілим ширшому колу тих, хто потенційно може стати його новою аудиторією?  І тут ідеться не про зміну певних професійних стандартів і орієнтацію на доступність, а радше про інший спосіб трансляції ідей. Для цього мистецтву потрібно спробувати вийти за межі власної звичної території.

 

Так, 2 роки тому, ми реалізували проект «ПОШУК: Інші простори».  Ідея полягала у створенні мистецьких проектів у публічному просторі або у місцях, які безпосередньо з мистецтвом не асоціюються. Тоді мова йшла про створення активностей, які би могли змінювати контекст просторів, відкривати їхні інші смисли, змінювати уявлення про те, що в них може відбуватися.

 

Ми запросили до співпраці професійних художників, завдяки яким, наприклад, картини (копії відомих робіт з історії мистецтва) розміщувалися у ліфтах по різним районам міста, відбулася мистецька інтервенція закритої наукової лабораторії, видозмінення каси, що вже не використовується, біля входу у Ботанічний сад ім. Гришка, а також інші проекти, про які можна детальніше прочитати на нашому сайті. Цей досвід був для нас важливим стартом у подальшій роботі з мистецтвом у публічному просторі. Ми почали «нащупувати» мову, яку може буде цікаво чути людям, які цей простір використовують.

 

Із жовтня минулого року розпочалися зустрічі з художницями і художниками, з якими ми працювали в проекті «SPACES: Архітектура спільного», що відбувся у травні 2013 року на території колишньої швейної фабрики «Юність» на Андріївському. Розпочавши з обговорення особистих підсумків проекту і пост-рефлексій, ми зупинилися на партисипативному мистецтві, яке є хорошим інструментом, щоб залучати людей до спільної мистецької дії. «Канікули на районі» продовжують трирічний міжнародний проект «SPACES» і відбудуться за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. 

 

Разом із тим, останні події в країні змінили кожного українця. Люди почали усвідомлювати, що їхня персональна позиція і особиста дія мають силу впливати та змінювати цілу країну. Але країна – це дуже широке поняття, насправді країна починається вже за межами простору власної квартири. Вона у твоєму під’їзді, дворі, парку… Вона у людях, з якими ти у цьому просторі співіснуєш.

 

Під час подій на Майдані багато митців проявили себе по-іншому. Культура - це завжди спосіб мислення і спосіб сприйняття реальності, вона має здатність знаходити та візуалізовувати ті смисли, які цю реальність розширюють, вказують на інші її можливості та цінності. Хочеться вірити, що революція цінностей – це те, що почало відбуватися з нами сьогодні.

 

Думаючи над проектом «Канікули на районі», ми зрозуміли, що хочемо спробувати засобами творчої комунікації говорити з людьми про їхні цінності. З цим ми і вирішили піти у спальні райони до тих їхніх мешканців, які не завжди мають можливість, час чи бажання відвідувати культурні події, що значною мірою зосереджені у центрі Києва.

 

 

Анна:

Проблеми Позняків характерні і для інших «спальних районів». Проте, нам здалось, що це саме той район, із якого можна розпочати і де є потенціал для культурних змін. Основною локацією проекту буде парк «Позняки», який, мабуть, є єдиним публічним простором цього наповненого багатоповерхівками району. Це місце, де люди зазвичай пасивно відпочивають і можна у цей відпочинок привнести додаткові сенси. Ми сподіваємося, що працюватимемо і в інших районах, а Позняки стануть лише першим пунктом.

 

 

 

Людмила:

Цей проект передбачає дві складові. Перша – мистецька, до якої ми залучаємо креативних людей і не лише професійних художників. Оpen call, який тривав до 6 червня, шукав цікавих людей із цікавими ідеями. Ми хочемо дослідити ставлення людей до мистецтва. Нам цікаво - чи справді вони хочуть бачити лише розважальні речі?  

 

Анна:

Інша складова проекту – дослідницька. Ми хочемо залучати соціологів, активістів, людей, які працюють з міськими просторами і його соціальними проблемами. Ми тільки починаємо роботу над цією складовою і хотіли б випробувати формат дослідницького практикуму для студентів чи інших охочих ознайомитися з дослідженнями міського простору і перевірити свої знання на практиці.

 

Плануємо залучити співкураторів дослідження – соціологів і антропологів, тобто людей, які знають, як говорити з людьми, збирати інформацію та опрацьовувати її. Звісно, це не буде повноцінне соціологічне дослідження, оскільки на це треба значно більше часу та ресурсів, але ми хочемо окреслити проблемне поле і представити зібрану інформацію у вигляді статей, інтерв’ю, інфографіки чи колективних карт.

 

Окрім ролі культури у житті «спального району», нас цікавить ще сприйняття людьми свого житлового масиву, які в ньому є проблеми і чого люди потребують.

 

Третє, що входить у наші зацікавлення – це проблеми і потреби матерів і дітей. Власне, вони є нашою цільовою групою і найчисельнішою аудиторією парку. Нам важливо порушувати і гендерну проблематику, а крім того жінки з маленькими дітьми чи не найбільш виключені з соціального та культурного життя, що відбувається в центрі міста.

 

Людмила:

Для нас також дуже важливим є поєднання різних ініціатив, які вже існують, але дуже часто існують окремо, не взаємодіючи між собою. Ми з «Канікулами на районі» прийдемо на Позняки лише на місяць, а дуже хочеться, щоб новостворені зв’язки продовжували жити там і надалі.

 

Анна:

Це можуть бути і культурні ініціативи, приміром, кіноклуб у районному кінотеатрі, й ініціативи екологічного спрямування, як от ініціатива, що хоче втілити проект благоустрою закинутого озера на Позняках. Крім того, на хвилях Майдану у районах Києва виникали громадські варти, є і громадська варта Дарницького району. Також ми б хотіли зробити кілька спільних подій із районними дитячими бібліотеками та ініціативами, які займаються популяризацією дитячої книги. Така співпраця дасть можливість закріпити спільні знахідки «Канікул» і може дати імпульс для появи чогось нового.

 

 

 

 

Людмила:

Це наш пілотний проект, який буде фіксований місяцем у часі. Протягом липня будуть регулярно відбуватись різні активності, частота яких залежатиме від кожної конкретної ідеї (програму подій ми опублікуємо ближче до початку проекту).

 

 

Людмила:

Для нас важливим є той інтерес, з яким дуже різні творчі люди поставились до ідеї «Канікул на районі». Вже маємо достатню кількість аплікацій, частина яких є дуже цікавими. Крім того, ще від початку розробки самої ідеї проекту разом з нами були декілька художників, які точно долучаться до липневих активностей.

 

 

 

 

Анна:

Ідеально, якщо після нашого проекту на Позняках виникатимуть нові натхненні ідеї, люди долучатимуться до наших ініціатив, Лебедине стане чудовим озером, дитячі бібліотеки надихнуться цим досвідом і почнуть втілювати якісь ініціативи, діти, з якими ми працюватимемо, будуть гуляти у гарному парку і читати, а місцева адміністрація, з якою ми плануємо співпрацювати, буде підтримувати місцеві ініціативи. Тобто, ідеальна картинка для мене – це, коли ті ідеї, які ми хочемо втілити у проекті, будуть розвиватися далі.

 

Людмила:

Думаю, що далеко не всі результати можна візуалізувати чимось конкретним. Наразі, для нас дуже важливим є посіяти маленьке зерно зацікавленості та бажання діяти. І тут необхідно усвідомлювати, що воно не зможе вирости відразу. Однозначно, на відчутні зміни потрібно трохи більше часу.

 

 

 

Анна:

Ми сподіваємось, що тривалий діалог і спроба почути людей та поділитися тими цінностями, які важливі для них – це вже великий крок. Тому наш проект триває місяць, а не один день. Ми розуміємо, якщо ми прийдемо тільки на вихідні, то не зможемо одразу налагодити з громадою контакт.

 

Людмила:

Дійсно, людина почувається включеною і долучається до певних процесів тоді, коли відчуває себе почутою. Майдан зміг відбутися, тому що люди перестали мовчати. Щойно люди починають робити щось самі, не чекаючи на дозвіл, згоду чи чиюсь сторонню ініціативу, їх чують. Це і є дієвий інструмент для важливих суспільних змін.

 

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу