*Ґендерна експертна платформа (ГЕП) – це незалежне фахове об’єднання експертів та експерток з питань ґендерної рівності, створена за ініціативи Ґендерного інформаційно-аналітичного центру (ГІАЦ) «КРОНА», яка займається фаховою оцінкою ґендерних аспектів соціальних, культурних та політичних процесів в Україні, розробкою законодавчих пропозицій та моніторингом усіх проявів сексизму і дискримінації за ознакою статі в Україні.

Реформи – не жіноча справа?

Так вважає прем’єр-міністр України Микола Азаров, який 19 березня 2010 року висловився дослівно:

“Одні кажуть, що наш уряд великий, другі, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання Кабінету міністрів. Самі нудні особи. За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи”. За словами Миколи Азарова, в новий уряд підібрані люди, які можуть працювати по 16 годин на добу, “без вихідних і прохідних”, можуть брати відповідальність і не бояться говорити “ні” начальству (УНІАН, 19.03.2010, http://www.unian.net/ukr/news/news-368344.html).

Цим самим прем’єр-міністр України порушив закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, у статті першій якого дається визначення поняття “дискримінація за ознакою статі” – як “дії, що спрямовані на обмеження користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків”. Таке висловлювання пана Азарова не є випадковим або надто оригінальним: нагадаємо, що Віктор Янукович, тоді ще кандидат у Президенти України, 20 січня 2010 року виголосив, що «місце жінки – на кухні».

Від імені громадських організацій, громадян та громадянок нашої держави, хочемо повідомити Миколі Азарову, що його висловлювання є сексистським, ґендерно дискримінаційним і таким, що порушує законодавство України, яке всі, і, в першу чергу, вищі державні чиновники, зобов’язані виконувати. Особиста думка чи ставлення до політичних конкурентів у жодному разі не можуть бути підставою для публічного порушення закону та приниження всіх громадянок України з боку державної влади, а особи, винні у порушенні вимог чинного законодавства, несуть юридичну відповідальність згідно закону.

Звертаємо увагу прем’єр-міністра, а також Президента України та всіх новопризначених членів уряду, що відповідно до “Цілей Розвитку Тисячоліття для України” (http://www.ukraine2015.org.ua), наша держава взяла на себе зобов’язання до 2015 року досягти певних показників у шести основних напрямах розвитку українського суспільства. Це стосується не лише зменшення рівня бідності, але й досягнення ґендерної рівності, як однієї з шести цілей. Зокрема, йдеться про те, що станом на 2011 рік співвідношення представників обох статей серед вищих державних службовців повинно бути не менше 25 до 75, що наразі є дуже далеким від реальності.

Звертаємо увагу й на те, що Україна визнала ряд міжнародних угод у сфері захисту прав людини та заборони дискримінації за ознакою статі, зокрема: Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; Конвенцію МОП про дискримінацію в галузі праці і занять; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права тощо. Досі Україна була прикладом для своїх сусідів в утвердженні ґендерної рівності на законодавчому рівні, у співпраці з міжнародними інституціями щодо вирішення конкрентних ґендерних проблем в Україні, у становленні потужної експертної громади. Новий Уряд і Президент мають унікальний шанс продемонструвати всьому світу відданість ідеям та стандартам демократії, без неухильного дотримання яких перспективи України на шляху євроінтеграції стають примарними.

Серйозною перешкодою для утвердження рівності є вкрай мала представленість жінок у вищих ешелонах влади, на що неодноразово звертали увагу, як на один із найбільших провалів демократизації в Україні, європейські експерти і спостерігачі. Відсутність жінок у складі нинішнього уряду – загрозливий симптом, свідчення небезпечної тенденції до поглиблення ґендерного дисбалансу у владі та посилення дискримінації жінок. Залучення висококваліфікованих фахівців-жінок до роботи в уряді – це не питання смаку чи естетики, а питання справедливості, зрілості, ефективності та легітимності нової влади.

Нагадаємо, що сексизм – це ідеологія і практика дискримінації за ознакою статі, система уявлень, що приписують одній із статей (зазвичай жіночій) неповноцінність, гірші розумові та професійні здібності, надмірну емоційність та нездатність приймати рішення, необхідність опіки, позиціонують жінку як другорядну та залежну особу.

Висловлювання на кшталт “немає жінок – немає на кого дивитись” є сексистським і дискримінаційним, адже базується на стереотипі, що для жінки головне зовнішність, та зводить роль жінки до пасивного об’єкта, який існує виключно для чоловічої візуальної насолоди.

Проявом дискримінації за ознакою статі є й вислів «не жіноча справа проводити реформи», який посилює стереотипні уявлення про жінок як більш консервативних, нездатних до змін, відсталих. Це особливо обурливо з огляду на той факт, що серед держслужбовцiв в Україні жiнок утричі бiльше, нiж чоловiкiв. Так, станом на 31 грудня 2008 року в Українi чисельнiсть жінок-держслужбовців становила 219 200 осiб, чоловiкiв – 71 565 осiб, або вiдповiдно 75,4% жінок i 24,6% чоловіків.

І хоча у складi вищих керiвних органiв та на політичному Олімпі влади зараз переважають чоловiки, саме сотні тисяч українських чиновниць будуть тими людьми, які працюватимуть по 16 годин на добу, «без вихідних і прохідних», щоб зреалізувати рішення уряду, і котрих грубо зневажив керівник уряду своїми заявами.

Прем’єр-міністр повинен публічно вибачитись перед державними чиновницями, членкинями власної партії та всім жіноцтвом України. Нагадуємо прем’єр-міністру України, Президенту України та всій новій команді, що в кожного чоловіка є свій дім, сім’я, за які вони відповідальні разом із жінками, а в кожної жінки – Україна, за яку вони відповідальні разом із чоловіками, тому справді ефективні суспільні реформи можливі лише на основі ґендерно врівноваженого підходу.

Ґендерна експертна платформа ГІАЦ «КРОНА»:

Бурейчак Тетяна,
Гуслякова Людмила,
Даниленко Ігор,
Дмитрієва Марія,
Злобіна Тамара,
Кисельова Оксана,
Кісь Оксана,
Колос Лариса,
Лобанова Людмила,
Магдюк Лариса,
Маєрчик Марія,
Малес Людмила,
Марущенко Олег,
Марценюк Тамара,
Ніколаєнко Ольга,
Плахотнік Ольга,
Сухомлин Микола,
Христова Ганна,
Ярош Оксана.

Усі охочі можуть долучитись до цієї Відозви, надіславши своє прізвище, ім’я та посаду (назву організації) на [email protected]