Увiйти
+ Пiдписатися
5 парадоксів соціального підприємництва в Україні
За майже рік існування проекту «Всеукраїнський ресурсний центр розвитку соціального підприємництва «Соціальні ініціативи» я намагався структурувати і якось систематизувати усю інформацію щодо соціального підприємництва в Україні у силу своєї природничої освіти, досвіду в соціальній роботі та бізнесі, проте зустрівся з низкою парадоксів (Вікіпедія: Парадо́кс, від грец. Παράδοξος — незвичайний, неймовірний, дивний), які, з одного боку, заважають розвитку СП, а з іншого – так притаманні українському суспільству, що ними можна описувати усі інші сфери суспільного життя. Судіть самі:
1. «Дайте грошей!» - це «унікальний» підхід українських інститутів громадянського суспільства (ІГС), який так укорінився у свідомості функціонерів 3 сектору, що навіть для розвитку власного бізнесу, який би став додатковим (а то й основним) джерелом доходів громадської/ благодійної організації, вони просять… грант! Так, не кредит і не безвідсоткову позику, а саме грант!!! Принаймні, з 2004 року різні донорські організації, які намагалися прищепити соціальне підприємництво в Україні, саме за допомогою грантів стимулювали ІГС створювати СП. З цього приводу напрошуються кілька висновків: а) якщо товари, чи послуги ІГС не користуються попитом у клієнтів, то можна створювати лише «трупи», які грантами не реанімувати; б) сам факт «гранту» (подарунку) охолоджує ІГС і ніяк не стимулює заробляти гроші, бо нікому і нічого повертати не треба. Власне, останній висновок можна виокремити у наступний парадокс.
2. «А нам все одно…» - така собі безпечність більшості ІГС, які створюють соціальне підприємство. Чи будуть працівники особливо перейматися за ті інвестиції / ресурси, які вони з власної кишені не виймали і не докладали для старту бізнесу? Звісно ж ні! Навіть, якщо бізнес «прогорить», то нічого страшного – «як прийшло, так і пішло». Чи дозволять собі таке підприємці з традиційного бізнесу? Ніколи! Часом бізнесову ідею виношують роками, збирають крупинку до крупинки, щоб нарешті створити підприємство, яке приноситиме ПРИБУТКИ і дозволить нормально жити, а не існувати.
3. «А кому це потрібно?» - усі давно говорять про надзвичайну користь соціального підприємництва для держави, оскільки соціальні підприємства а) платять податки державі; б) працевлаштовують людей з особливими потребами; в) витрачають прибутки на вирішення соціальних проблем у громадах. Тобто, будемо відвертими, СП часто підмінюють функції держави, яка «піклується» про своїх громадян. Було б логічно, якби держава усіляко підтримувала соціальне підприємництво, бо це їй вигідно, але ж у тому і парадокс, що підтримка відсутня! Ось факти: 1) з 2010 року був створений консорціум «Сприяння соціальному підприємництву в Україні», до якого приєднався Український Фонд підтримки підприємництва (див. http://www.ufpp.gov.ua/entrepreneur/cotsialne_entrepreneurship), але дуже швидко від‘єднався, коли змінилося керівництво фонду і багатообіцяюча співпраця залишилася на папері, точніше «меморандумі»; 2) у 2012 році Львівська обласна рада підтримала Концепцію стратегії розвитку соціального підприємництва у Львівській області і виділила фінансові ресурси для підтримки соціальних підприємців, які й досі не можуть скористатися цими ресурсами, оскільки політичні протистояння в облраді гальмують процес.
4. «Нікому нічого не скажу» - це вражаюча характеристика багатьох соціальних підприємств України. Після формування «Каталогу соціальних підприємств України 2013 року» був зроблений аналіз усіх надісланих анкет від 41 СП, результати якого були представлені на І Всеукраїнському Форумі соціальних підприємців у Києві (див. http://socialbusiness.in.ua/index.php/novyny/podii-zakhody/zvity/114-i-vseukrainskyi-forum-sotsialnykh-pidpryiemtsiv-prezentatsii) і деякі дані мене просто шокували: 1) лише половина СП, представлених у Каталозі, має підтримку громадськості; 2) у половини СП, які мають сторінки в Інтернеті, немає жодного слова про те, що це «соціальне підприємство», яке витрачає прибутки на вирішення нагальних соціальних проблем. Чи може бути «соціальність» бізнесу додатковою перевагою для конкуренції з іншими? Безумовно! І про це скажуть усі маркетологи, піарники, соціологи та інші спеціалісти. А скільки соціальних підприємств не подали інформації до Каталогу? За моїми підрахунками, вдвічі-втричі більше, ніж подали. Можу зрозуміти тих, до кого не дійшла інформація, але не можу зрозуміти тих, хто знав але «не світився». Напишу навіть більше, деякі запитували: «А що я з цього буду мати?» - нічого! Вони справді нічого не будуть мати, бо нагадують такого собі героя з українського анекдоту, в якого запитали, чи є у нього СНІД, а він (герой, яких справді ду-у-у-же багато в Україні) боячись здатися кимось, у кого чогось немає, а якщо є, то щоб не ділитися, відповів, що є, але трохи, лише для себе. Складається таке враження, що багато СП працюють «лише для себе».
5. «Закон, як дишло…» - законотворча діяльність українців просто вражає! У той час, коли у цивілізованих країнах шукають можливостей працювати у існуючому законодавчому полі, в Україні плодять нові і нові. Тут не просто парадокс – це інше слово, яке цензура не пропустить! Це ж треба створювати такі закони, які передбачають якісь непрозорі механізми регулювання, тобто розвивають корупцію, а потім створювати інші закони, які будуть «викорінювати» цю корупцію! Навіть страшно починати перераховувати ці закони, та й не потрібно, бо стане знову страшно від кількості і вартості цієї роботи. Але такі роздуми у мене почалися після моєї участі у розгляді законопроекту «Про соціальні підприємства» на комітеті ВР.
Систематизація соціального підприємництва в Україні трансформувалася у систематизацію парадоксів соціального підприємництва, що дозволить, з точки зору менеджменту і логіко-структурного підходу, побудувати «дерево проблем» яке, у свою чергу, можна переробити у «дерево цілей», розпланувати діяльність і… працювати не покладаючи рук!
- 16.07.2013
Василь Назарук 
26
Коментарі
Василю, дякую за цікаві спостереження. Мій висновок з них такий - краще шукати в Україні соціальних підприємців не серед лідерів громадських організацій, а власне серед підприємців - людей, які мислять як бізнесмени, а не грантоотримувачі, які знають що таке маркетинг, прибуток, додана вартість.... Тобто йти за американським теоретичним підходом, а не британським. (водночас не відкидаючи заслуг того десятку (чи більше?) успішних Соц.П. які вийшли з неприбуткового сектору.) А ви у свій каталог таких "бізнесових підприємців" зовсім не включили. Пропоную наступного разу розширювати критерії і їх включати.
С Виктором согласен полностью... и, возможно, еще до Виктора! Подобно таджикским химикам, которые какой бы опыт не делали, а в результате все равно получается анаша, так и вскормленный/вспоенный почти исключительно на грантах все склонен превращать в грантоедство. Проверить это несложно как только вникнешь в их "бизнес"-планы и практики. Это новейший вариант УГРОБничества, который тоже довольно просто диагностируется по патологической неприязни к самокритике, ведь она всегда ухудшает перспективы обретения нового гранта.
Вікторе, дякую за початок дискусії! Власне, виявлені парадокси стосуються більше СП, які вийшли з неприбуткового сектору, бо був би ще один парадокс (в українських реаліях), якщо б я знайшов підприємців, які стали "соціальними". Я не те, що не включив таких СП до Каталогу, я їх просто не знайшов! Я знаю багато компаній, які є соціально-відповідальними, однак вони не є соціальними підприємцями, виходячи з визначення.
Изложено, в общем, метко и точно, но не стал бы называть это парадоксами. Лет 7 назад я дал этому определение (некоторые считают его довольно удачным) - Проклятые Пять "П" Постсоветских громад. Это, помноженное на НЕвежество/НЕкомпетентность, как бык овцу покрывает едва ли не всю проблематику в ГРОБУ (ГРажданском ОБществе Украины). Подробнее - см. БЕДНОСТЬ ПОВЕДЕНИЯ КАК ОНО ЕСТЬ, 17.10.2012 (https://gurt.org.ua/blogs/Яків Рогалін/1034)
Если попробовать приложить это к вашим 5 парадоксам, то, соблюдая их нумерацию:
№1 - ПРОФАНАЦИЯ
№2 - ПОФИГИЗМ
№3 - ПЕССИМИЗМ
№4 - ПАССИВНОСТЬ
№5 - ПАТЕРНАЛИЗМ
А парадокс, если не единственный, но точно из главных, в том, что имеет место попытка СОЦИАЛЬНОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА БЕЗ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА. Если коротко, то социальное предпринимательство пытаются продвигать и культивировать по сути/крови НЕ предприниматели и без сколько-нибудь продуктивной бизнес-идеи, которая бы (страшно сказать!) использовала социальную проблематику как КОНКУРЕНТНОЕ ПРЕИМУЩЕСТВО. И не только в плане словесных спекуляций. Впрочем, об это тоже уже писал - Социальное предприятие без социального предпринимательства, 1.03.2013 (https://gurt.org.ua/blogs/Яків Рогалін/1182).
Отдельное спасибо Василю, что помог мне выйти из положения Буриданова осла и решиться, наконец, о чем писать дальше у себя на спецблоге - http://www.socialbusiness.in.ua/index.php/blog/blogger/listings/yakov-rohalyn. Там будет о блеске и нищете социального предпринимательства: от замысла до воплощения.
Якове, радий, що цим блогозаписом надихнув вас на нові шедеври!
И я радий, что Вы рады... Пока?
ЧІТКО И ПРЯМО В ЯБЛУЧКО!!
АЛЕ Ж НА СЬОГОДНІ ДОДАМ ЩЕ ОДИН ПАРАДОКС. Є СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТА ПРАЦЮЄ АЛЕ ЗАКОНУ ПРО РОБОТУ ТА ПІДТРИМКУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА НЕ ІСНУЄ.ВИ НАГОЛОШУЄТЕ ПРО РОБОТУ ПІДПРИЄМНИЦТВА. АЛЕ Є І СОЦІАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА.
Ніно. краще працювати без закону, ніж з таким законом, який спотворить зміст соціального підприємництва. Великобританія знайшла можливості для роботи СП серед тих законів, яких наплодили за десятки років. Колись я займався розвитком волонтерського руху в Україні і виступав за неприйняття будь-якого закону про волонтерство, проте такий закон прийняли і тепер не знають, що з ним робити, настільки він непридатний!
а моє підприємство працює по тій схемі що не знає як має бути правільним тому що наше натхнення не для бізнесу а цілєсспрямоване для вирішення питань
Чи потрібен Україні закон про соціальне підприємництво? Читайте статтю Катерини Смаглій на порталі http://socialbusiness.in.ua/index.php/novyny/v-ukraini/135-chy-potriben-ukraini-zakon-pro-sotsialne-pidpryiemnytstvo
Василь Назарук проти закону про соціальні підприємства!!! Читайте у персональному блозі: http://socialbusiness.in.ua/index.php/blog/entry/chy-potriben-ukraini-zakon-pro-sotsialne-pidpryiemnytstvo
Отношение ДГБФ "Доброта" к беззаветной любви УГРОБников к непременно новым и обязательно идеальным законам, равно как и их наивная (или иждивенческая?) надежда на ангелоподобных правителей, как раз попадает в понятие одного из 5"П" - Патернализм. Разумеется, все 5"П" взаимосвязаны и переплетены до состояния сплава, где одно от другого выделить непросто... В любом случае, я, не жалея времени и энтузиазма, пишу и изображаю в своих последних постах - АБОЛИЦИОНИЗМ* ДОБРОТЫ: право VS нравы в филантропии (https://gurt.org.ua/blogs/Яків Рогалін/1284 от 10.07.2013); http://www.socialbusiness.in.ua/index.php/blog
sorry, я не уподоблена выживанию у меня есть цель и опыт
Предпринимательство уже более 100 лет не позиционирует себя как дело, имеющее единую цель, - получение прибыли. Прибыль, скорее, бесспорный симптом востребованности бизнес-идеи и того, насколько эффективно это дело устроено. Любой бизнес должен решать насущные проблемы социума, поэтому в основе его МАРКЕТИНГ и ИННОВАЦИИ, где бы их не применяли: в культуре, спорте, религии, благотворительности etc.
И еще раз про любовь к законодательному решению проблем предпринимательства - в Америке до сих пор небезосновательно популярен тезис: "Бизнес процветает, когда государство спит". Все законы в этой сфере принимаются в результате лоббизма, который практически "по ту сторону добра и зла".
"Предпринимательство уже более 100 лет не позиционирует себя как дело, имеющее единую цель, - получение прибыли." Дорогой наш Яков Фридрихович! Ваши бы слова - да налоговикам в уши!!! Я каждый раз при сдаче декларации в нескольких кабинетах ГНИ объясняю, "почему у меня такая небольшая прибыль" (в денежном выражении), или даже ее совсем нет. У них даже в голове не укладывается, что можно получать другие "дивиденды" - в виде благодарности людей, повышения социального статуса (своего и своих партнеров) и проч.
Перечень, справедливости ради, можно продолжить:
1) реинвестирование в собственный бизнес (простор для фантазий/инноваций, очевидно, имеется!),
2) обретение социальных дивидендов, которые, опять же, при креативном подходе возможно монетизировать, etc.
Не правда ли?
Я нахожусь на той точке зрения, что, хотя прямое противостояние власти/закону необходимо, но более продуктивно (до полной победы справедливости и здравого смысла?) стараться соответствовать внешним обстоятельствам. Разумеется, макросреда тоже не останется в оцепенении, но именно в соревновании с ней и видится интересный для меня прогресс.
А еще лоббирование - это тоже бизнес со своими фигурантами, продуктами, конкуренцией и т.д. и т.п.
Соціальне піприємництво - діяльність спрямована на вирішення соціальних проблем. НЕ бізнес! Підприємливість, як риса людської свідомості, дуже корисна в сфері громадської активності у складі НГО. Зводиться до кадрового питання та роботи в команді. Без парадоків.
А як же з прибутком? Що соціальний підприємець не може мати прибутку? Як що так то для чого йому 24 години на добу горбатитись? За зарплату? Тоді краще працювати на "дядю". І спокійно мати вихідні.
Вот и еще одно опровержение сакраментального СПОР О ТЕРМИНАХ - САМЫЙ СХОЛАСТИЧЕСКИЙ...
Ну как достичь без этого стартового взаимопонимания мне с Владимиром, если для меня:
БИЗНЕС - это любое ДЕЛО, претендующее на продуктивность, эффективность, рентабельность еtс, а доходность/прибыльность - это объективное доказательство его востребованности. Целью же в бизнесе на любом поприще является гармонизация потребности субъектов рыночных отношений. В идеале (к которому следует стремиться) это СЛУЖЕНИЕ без профанаций и злоупотреблений - в этом залог его устойчивости.
СОЦИАЛЬНОЕ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВО - лишь уточнение места приложения предпринимательского подхода (может быть, кроме сугубо "социального" - культура, экология, образование, медицина etc). Вот бы узнать хотя бы один устойчиво-успешный бизнес, не декларирующий "вирішення соціальних проблем". Даже колумбийский наркокартель, а , тем более, платный общественный туалет т.с. "не чужды".
Весь сыр-бор вертится вокруг спекуляций с прилагательным "социальный, -ая, -ое" и, разумеется, вожделение под это социальных дивидендов, а еще лучше прямых льгот и преференций. Не правда ли?
В самом ділі користь від соціального підприємництва для суспільства може бути дуже велика оскільки соціальні підприємства будуть: а) платять податки державі; б) працевлаштовують людей з особливими потребами; в) витрачають прибутки на вирішення соціальних проблем у громадах.
Але буржуазна держава в цьому не зацікавлена. Тому що буржуазія з її погонею за прибутком сліпа відносно сучасних тенденцій в економіці.
І те що СП часто підмінюють функції держави, яка не піклується про своїх громадян говорить про те що в Україні тлііє конфлікт між буржуазією і соціально спрямованим підприємництвом. І чим раніше відбудеться "вияснення" відношень тим краще для суспільства.
Звичайно що СП в Україні ще слабе. Але як що мати нами увазі
що сьогодні такий величезний ресурс в економіці як Інтернет буржуазія ігнорує то СП використвуючи його буде набирати обороти.
Пропоную для соціальних і не соціальних підприємців консалтинг який спрямований на створення високонкурентного підприємства на основі соціально спрямованого менеджменту.
СП на соціально спрямованого менеджменту буде більш конкурентно здатне чим бізнес на маніпуляції.
Провожу аудит бізнесу і реклами безплатно.
Для СП оплата за консалтинг по результатам роботи.
Для не СП - передоплата за пів місяця.
Коллеги по интересу к социальному предпринимательству! Поскольку круг поднимаемых тем в комментах к "5 парадоксів..." уже расширился до марксистских вопросов и прямой саморекламы, предлагаю переместиться в более релевантное для этого место http://www.socialbusiness.in.ua.
Яков, спасибо за подсказку. А то давно сайте социального предпринмательства не был.
Что же до социального предпринимательства и связи с Марксом то ни в Марса, ни в Ленина упоминаний об социальном предпринимательстве я не встречал.
Но раз ми говорим о СОЦИАЛЬНОМ предпринимательстве и вигоде, пользе общества от деятельности предпринимателя то это уже другая деятельность по сравнению с предпринимательством направленным только на получение прибыли, то есть буржуазным предпринимательством.
Колеги, вітаю! Перепрошую, що не брав активної участі у ваших дискусіях на власному блозі - був у відпустці, проте радий, що підняті питання дискутуються. Відразу хочу написати про свої спостереження щодо блогозаписів, які стосуються соціального підприємництва: 1) яка б проблема не піднімалася, все зводиться до дискусій про термінологію, тому пропоную повернутися до мого блогу "Про критерії соціального підприємництва" https://gurt.org.ua/blogs/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%20%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BA/1127/ і надавати свої пропозиції; 2) міфи і стереотипи стосовно соціального підприємництва - це грунт для роботи нашого ресурсного центру. Власне, "5 парадоксів" були створені на матеріалі, який вже зібраний і проаналізований, і описують більш загальну картину розвитку соціального підприємництва в Україні, ніж якісь окремі випадки. Той факт, що менш ніж за пів року, портал "Соціальне підприємництво в Україні" www.socialbusiness.in.ua зібрав понад 1000000 хостів, говорить про популярність теми і що кількість соціальних підприємств невпинно зростає, а це, безумовно, вплине на кількість парадоксів - тобто на їх зменшення (дуже на це сподіваюся)
Василю, без міфів і стереотипів на першому етапі становлення СП не бійдемося. І тільки дещо пізніше коли буде ясно що таке СП в Україні тоді виробиться термін який буде відображати суть самого явища.
І на мій погляд це явище буде дещо інше чим в Англії, або ж в США. Можливо і більш масштабним. На що я дуже надіюсь і прикладаю сили в міру можливостей.
У пункті 4, де йдеться про моніторинг, СП звинувачено у тому, що вони не подали свої дані. Не надто розуміюся на СП, але це вже явний недолік моніторингової методології. Якщо Ви хотіли охопити більшу кількість, потрібно було розробити іншу методологію моніторингу. А то виходить, що соціолог звинувачує респондента у тому, що той не дає відопвіді на його запитання (трішки смішно виглядає під оглядом соціології).
Радий, що стаття викликає інтерес після майже 3 річного публікування на порталі "Гурт". Вона не претендувала на наукову статтю, а скоріше роздуми про становище соціального підприємництва в Україні. Як не дивно, вона й досі актуальна.
Хочу відповісти на зазначені коментарі: 1) СП ніхто не звинувачує у закритості, а лише описується загальна ситуація; 2) важко сперечатися про моніторингову методологію, яка не використовувалася для підготовки статті. Це мої суб'єктивні висновки, побудовані на досвіді роботи у Всеукраїнському ресурсному центрі розвитку соціального підприємництва "Соціальні ініціативи".