Найбільш уразливими перед насильством з боку правоохоронних органів є соціальні сироти та діти, що перебувають у конфлікті із законом - ті, хто з різних причин не можуть розраховувати на допомогу своїх батьків та опікунів.

Дуже часто контакти дітей зазначених груп зі співробітниками МВС супроводжуються психологічним тиском, незаконними затриманнями і жорстоким поводженням, яке може бути кваліфіковане як тортури. На сьогоднішній день в Україні практично не існує ефективної системи роботи з дітьми, які перебувають у конфлікті із законом. Функціонуюча система орієнтована на покарання, а не на превентивні заходи - виховання та соціалізацію дітей груп ризику.

Для вирішення цих проблем у 2010 році в Україні стартував проект «Дії на захист дітей вразливих груп: досвід Польщі, Німеччини та України». Експерти з трьох країн, представники поліцейських відомств, соціальних служб та громадських організацій взялися за розробку рекомендацій щодо створення ефективної системи дотримання прав людини по відношенню до дітей груп ризику: дітям, що перебувають у конфлікті із законом, дітям вулиць і соціальним сиротам.

Ця громадська ініціатива реалізується в рамках Національної освітньої програми «Розуміємо права людини» і програми «Правозахисна дитяча мережа Донбасу». Адмініструють проект фахівці правозахисного центру «Поступ» (Луганськ) за фінансової підтримки Фонду Роберта Боша, а також Фонду Стефана Баторія в рамках програми «Партнерство громадських ініціатив» через партнера проекту в Україну фундацію ПАУСІ. Зрозуміло, у подібної ініціативи достатньо партнерів. Активну участь у реалізації проекту беруть представники Гельсінської Фундації Прав Людини (Варшава, Польща), ГО «Німецько-Російський обмін» (Берлін, Німеччина), ГО «М’АРТ» (Чернігів), ГО «МАРТ-ІН-клуб» (Макіївка), фундація «Громадська альтернатива».

Вже у квітні в рамках проекту в Чернігові відбувся триденний семінар «Міжнародні стандарти прав людини та поводження з неповнолітніми, які перебувають у конфлікті із законом: досвід Польщі, Німеччини та України». У семінарі взяли участь 20 експертів. Нам вдалося поговорити з однією з ключових фігур семінару, президентом ХОФ «Громадська Альтернатива» Марією Ясеновською.

Що таке «превентивні заходи»? Розкажіть докладніше про європейський досвід щодо заміни покарання вихованням під час роботи з дітьми, які перебувають у конфлікті із законом.

Марія Ясеновська: У Європі давно керуються принципом: якщо дитина скоїла злочин - у цьому винні дорослі. Саме тому там немає системи покарання, а є превентивні заходи - запобіжні та виховні заходи, що застосовуються до дітей та підлітків. Подібні заходи застосовуються дуже активно і мають свою градацію: від загальних запобіжних заходів для всіх дітей до підлітків, які скоїли серйозні злочину. Наприклад у Польщі немає колоній і в’язниць для дітей - тільки інтернати, зовні дуже схожі на українські показові інтернати для дітей сиріт. У залежності від проступків розрізняють заклади різного ступеня обмеження волі. Я була в одному польському інтернаті для дівчат, які вчинили досить серйозні злочини. Вихованкам дозволялося ходити на дискотеки у військове училище. Були випадки народження дітей, і тоді адміністрація установи надавала дівчатам підтримку і допомогу. Заходи обмеження свободи для неповнолітніх призначаються Сімейним судом - судовим органом, що займається виключно правовими питаннями, пов’язаними з дітьми та родиною. За виконанням вироку стежать куратори сімейних судів - люди, від яких багато в чому залежить термін перебування дитини у виправному закладі, оскільки Сімейний суд не визначає терміну обмеження волі. Дитина перевиховується під наглядом свого куратора, який спостерігає за процесом. Згодом куратор виносить питання про повернення дитини в суспільство на розгляд суду.

Які заходи виховання та соціалізації дітей групи ризику будуть найбільш ефективні для сучасної України? Чим можна замінити покарання?

Марія Ясеновська: Говорячи глобально починати впровадження нової системи в Україні необхідно з розмови про цінності, вихованні в сім’ї, школі. В нашій країні діти виховуються аж ніяк не на гуманістичних цінностях. Для них як і раніше актуальне твердження, що сильний завжди правий. Ми не навчилися виховувати, поважати думку дитини, її бажання, вибір. А вже перетворення виправних закладів необхідно починати з вихователів та адміністрації. Дітям у таких закладах необхідна допомога психолога, вихователя, адже дитині необхідна підтримка у подоланні особистих психологічних бар’єрів, навчання соціальним навичкам, які ій допоможуть жити за законом сучасного суспільства після повернення з виправної (виховної) установи.

Чи фіксуються в Україні факти систематичних порушень прав дитини? Чи доведені ці факти до відома європейської громадськості?

Марія Ясеновська: Так, громадські організації постійно проводять моніторинги дотримання прав дитини. У тому числі в інтернатах, колоніях. У 2009 році ми навіть підготували альтернативну доповідь з прав дитини в ООН. Однак для України важливий системний державний моніторинг. Громадські працівники просто не встигають охопити все, та це й не їхнє завдання. Вони спрямовують свої ресурси та можливості на вирішення найбільш значущих проблем. Гірше йдуть справи з офіційною інформацією. В основному у звітах йдеться про дітей-сиріт та кількість прийомних дітей. Інформація про дітей, що перебувають у конфлікті із законом, практично не надається.

Констанці Фрітш, представник берлінського Центру координації допомоги дітям та молоді, пропонував організувати при управліннях МВС незалежні моніторингові групи. Як, на ваш погляд, поставиться до такої пропозиції керівництво МВС?

Марія Ясеновська: Тут все досить сумно. У 2009 році були спроби створення обласних громадських рад. Наша організація входить до складу Харківської ради, але, наскільки мені відомо, рада збиралася лише один раз.

Що загрожує Україні в разі, якщо вона не візьме до уваги рекомендації європейських експертів та ефективні механізми правового захисту вразливих груп населення (зокрема дітей групи ризику) так і не будуть запущені?

Марія Ясеновська: Нам як і раніше загрожує поширення жорстокості і насильства в суспільстві, формування агресивних і воєнізованих молодіжних угруповань і відсутність безпеки. А при такому розкладі зниження рівня злочинності в Україні точно не передбачається.