Лікар і пляшка
Горілко, дозволь лікувати!

Чи справді лікарів-алкоголіків належить „усувати”, чи швидше допомогти їм витверезитися?

Під час кожної „зміни”, серед пацієнтів, що піддаються лікуванню у реабілітаційному центрі для алкозалежних в Горзицах (Gorzycach), завжди є декілька лікарів.  

У суспільному сприйнятті лікар, що зловживає алкоголем є особливо осудженим. Адже як можна лікувати, будучи нетверезим систематично? Це зумовлює, що саме лікарське середовище часом дивиться помилково на проблему. „Лікарська громадськість не може собі дозволити толерування в своєму колі чорних овець. Їх слід усувати, перш ніж журналісти зроблять з цього сенсацію (…) завдаючи шкоди громадській думці про нас усіх” – пише в Лікарській Газеті Фадей М. Зеленка.  

Кожен п’ятий?

У Воєводському Центрі лікувальної справи в Горзицах ми cпитали, чи серед пацієнтів трапляються лікарі. З медійних повідомлень виходить, що медики рідко наважуються на терапію. Виявляється, що під час кожної „зміни”, серед 140 пацієнтів, які перебувають в стаціонарі у Горзицах на лікуванні, завжди є декілька лікарів. Бувають навіть особи з професорським цензом.

З початком 2007 р. крайові лікарські палати організували конференції, присвячені алкоголізму серед лікарів. Аналізуючи показну статистику про те, скільки ж медиків спіймано „в підпидтму стані” (у 2006 р. – стo, з чого половина потрапила до лікарського суду, але нікому не доручено проходження відповідного лікування), можна було б вважати, що проблема є штучно створеною. Але чи так насправді?  

У Польщі немає відповідних даних, які б засвідчили, який саме відсоток лікарського середовища залежний від алкоголю? Два роки тому медичний портал Esculap.pl розмістив на своїх сторінках анкету з питанням: „Чи стикнулися ви колись безпосередньо в своєму професіійному середовищі з проблемою алкоголізму серед лікарів?”. З понад тисячі респондентів аж 517 відповіло: „Так, в багатьох ситуаціях”. „Так, в одиничних випадках” стверджувало 570 анкет.  

Здається отже, для прикладу у США є подібні дані. Там біля 20% лікарів є залежними від алкоголю. Подібне є серед поліцейських і солдатів. Одним з „алкогольогенних” чинників є стрес на роботі. Чого іншого, але стресів польським медикам не бракує.  

Лікарі – алкоголіки поділяють себе на тих, які беруться до лікування добровільно, а також тих, які це могли б зробити, якби лікарське самоврядування схилило їх до прийняття такого рішення. Про першу групу медіа не згадують. Про другу – особливо – трублять. Кілька років тому 76-літній пацієнт одного з вроцлавських шпиталів знепритомнів. Санітарки викликали чергового анастазіолога, але той не був в стані працювати, оскільки ледве тримався на ногах. Хтось задзвонив у поліцію. Виявилося, що доктор має 2,8 проміле алкоголю в крові. Пацієнт помер. Лікаря звільнено дисциплінарно з роботи. Також йому тимчасово заборонили працювати.

Алкоголіка видно. У школі, на будівництві і в лікарні. Якби той вроцлавський лікар раніше став перед самоврядним судом, якби тоді сказано йому: або лікування, або кінець з професією, то може пацієнт вижив би, і лікар не мав би зламаного життя!

Проте щоб допомагати, а не звільняти з роботи, мусять бути приклади та розуміння від вищого керівництва. Якби наприклад якийсь відомий професор медицини розкрив широкій публіці, що він є узалежнений, що приступає до лікування, то зробив би більше користі, а ніж сто журналістів. Дав би приклад, що не є соромно хотіти звільнитися від залежності.