•  

Віктор Степаненко: «Майдани – це акти відчаю громадянського суспільства»

У середу, 2 березня 2016 року, кандидат філософських наук, доктор соціології (PhD) Манчестерського університету Віктор Степаненко провів лекцію «Громадянське суспільство в Україні: інституціональні особливості розвитку» у приміщенні Американського дому. ГУРТ окреслив основні тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні, представлені лектором у рамках серії лекцій Київського офісу інституту Кеннана за сприяння Посольства США в Україні.

Ознаки громадянського суспільства

Громадянське суспільство – багатогранний феномен, якому важко дати чітке визначення, адже це не лише мережа неурядових організацій, але в той же час і не суспільство в цілому.

Громадянське суспільство характеризується такими ознаками, як цивільність (цінності/право), добровільність, самоорганізація. Надзвичайно важливою ознакою є морально-етичні принципи. Адже Аль-Каїда за формальними ознаками – неурядова організація, але назвати її такою не можна через відсутність ціннісних орієнтирів та направленості на суспільне благо.

Недостатньо розвинута цивільність є проблемою громадянського суспільства в Україні та посткомуністичних державах. В концепції цивільності містяться важливі елементи: культура контракту та культура права, які поки в нашому суспільстві залишаються нерозвиненими. Ця концепція «холодна», адже вимагає поважати ближнього, а не любити його. Наприклад, машина посеред тротуару й зарплатня в конвертах – це відсутність цивільності в елементарному повсякденному житті, що збіднює людей і державу.

Іншою ознакою громадянського суспільства є його приналежність до публічної сфери. Громадянське суспільство має бути відкритим, але в Україні цього бракує.

Особливості формування громадянського суспільства в Україні

Визначальний вплив на розвиток громадських інституцій в Україні має посткомуністичний спадок, який загальмовує процеси формування громадянського суспільства. Ознаками деформації посткомуністичної дійсності є:

  • кланово-корпоративний капіталізм;
  • соціально-економічне розшарування;
  • малочисельність середнього класу;
  • патерналізм;
  • сталість патерно-клієнтських мереж.

Протягом 1990-х рр. громадськість займалася насамперед розбудовою держави, що призвело до утворення «шантажистської держави» («шантажистська держава» характеризується інтенсивним державним наглядом, – авт.).

Ресурсний потенціал громадянського суспільства

В Україні склалася інструментальна версія розбудови громадянського суспільства, яка формувалася через мережу напівпрофесійних неурядових організацій. Організації менеджерського типу відпрацьовували гранти та не цікавилися, наскільки їхня діяльність була ефективною для людей.

Однак сьогодні громадянське суспільство в Україні стає впливовим фактором в суспільно-політичному житті. В контексті цього громадянське суспільство мусить зосередитися на лобіюванні та супроводі реформ. Саме нечутливість влади призвела до майданів, які є актами відчаю громадянського суспільства. На сьогодні вплив громадянського суспільства не такий ефективний, яким він мав би бути. 

Більше деталей та соціологічних даних дивіться у презентації Віктора Степаненка:

Контакти

Чи вважаєте цей матеріал корисним? + Так 4  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.