«У кожного це свій особливий шлях, особливі виклики. Кожен шлях менторства — це життя. Життя двох організацій, які домовилися йти разом».

Про це Олена Матвійчук, координаторка Менторської програми, яку вже втретє проводить Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ), зазначила на панельній дискусії під час «Х Форуму розвитку громадянського суспільства». 

Звісно, хіба можна порівнювати історії ГО «Центр підтримки осіб з психічними розладами «ДЕСТИГМА», що працювала над ухваленням місцевої Програми турботи про психічне здоров’я мешканців Миколаївської територіальної громади, та ГО «ОЧЕВИДНО», що займається проблемою забезпечення якісних ритуальних послуг у громаді?

Ці організації різні не лише за темами. Вони використовують у своїй роботі різні інструменти, у них різні адвокаційні плани, різні підходи.

Але що спільного в «ДЕСТИГМИ» та «ОЧЕВИДНО», а також в інших випускників Менторських програм 1.0 та 2.0 — це те, що вони отримали значну підтримку менторів, яка допомогла їм рухатися далі та розвиватися.

Про те, чим особливою буде Менторська програма 3.0 та чого організатори очікують від менторів та менті, — координаторка Програми Олена Матвійчук розповіла детальніше. 

Менторська програма 3.0 запускає нові спроможності

За словами організаторів, офіційний старт Менторської програми 3.0 очікується у лютому. Але робота з менті вже почалася. Запрошення на навчання вже отримали 46 організацій, які пройшли реєстраційний відбір.

«Ми експериментували з Менторською 2.0, дякуючи першій програмі: взяли відгуки та зрозуміли, що багато часу ментори витрачали для того, щоб менті розуміли, а що вони хочуть робити, яку тематику хочуть розвивати. Цю частину (а це практично два місяці діяльності) ми винесли на період до офіційного старту», — розповідає Олена Матвійчук.

На участь у Програмах 1.0 та 2.0 відбиралися організації віком до 3 років. При цьому ментори передавали насамперед адвокаційний досвід. Це спрацювало: як показують «випускні альбоми» першого та другого випуску, організації не лише досягнули значних результатів, а й продовжили рухатися далі.

Проте, за словами пані Олени, у громадському секторі є запит і на інші спроможності: комунікаційні, фандрейзингові тощо. Тому цього року організатори розширили перелік спроможностей. Зокрема, Менторська програма 3.0 крім адвокаційної складової включатиме:

• розвиток спроможності організації послідовно залучати ресурси з різних джерел для сталого втілення місії та досягнення цілей організації;
• розробку та застосування організацією підходів та практик, які забезпечують недискримінаційне ставлення до чоловіків та жінок й отримання жінками та чоловіками рівної користі/допомоги;
• застосування найкращих міжнародних практик, розробку та впровадження підходів та заходів, які забезпечують інклюзію (включення, залучення) осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, учасників військового конфлікту, молоді, людей старшого віку, представників та представниць ЛГБТКІ+, національних меншин та інших уразливих груп.

«Ми передбачаємо, що у Менторській 3.0 спроможності все рівно будуть пов’язані одна з одною, — додає Олена Матвійчук. — Ми можемо в себе в організації впроваджувати певні стандарти та політики, але вони мають бути віддзеркаленням того, що ми робимо назовні».

Які вони — ментори Програми 3.0?

Загалом від організацій, які подавалися на роль менторів, організатори отримали 21 заявку. 

За словами Олени Матвійчук, серед них 6 організацій вже були учасниками попередніх Програм. Серед них — Центр прав людини ZMINA, ГО «Юридична сотня», БО «Світло надії», БО «БТ мережа 100 % життя» м. Львів, ГО «ЗУРЦ», «Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ».

Серед 13 відібраних наразі менторів є й 7 нових менторських організацій. 

Попри те, що деякі організації вже не перший раз беруть участь у Менторській програмі, представники від них — інші. Адже ментори також навчаються, що, звісно, впливає й на загальний розвиток організації. 

«Програма має структуру, сформовані правила, мінімальний набір стандартів комунікації координатор-ментор, координатор-менті, ментор-менті. — розповідає пані Олена. — І для мене важливо, щоб ті стандарти, які були сформовані попередніми менторами, прижилися в цій програмі. Щоб вони не були нав’язані».

«Хочеться зробити максимально комфортні умови й простір, щоб попередні ментори з новими менторами могли обмінюватися інформацією. З іншої сторони — щоб була підтримка та щоб менше часу витрачалося на розробку велосипеда, який практично вже є».

Менті + Ментори = Чесність

46 організацій отримали від організаторів запрошення на навчальні блоки, які відбудуться 11 та 18 січня. Проте скільки з них дійде до знайомства з менторами — ще невідомо.

Олена Матвійчук пояснює: «Дуже хочеться, щоб організації розуміли, що їм дають. Що це не просто навчання, а можливість прожити частинку свого життя, реалізувавши ініціативу, важливу для себе і для громади. І прожити цей час спільно з тими, хто вже це пройшов, хто знає, як це».

Участь у Менторській програмі за словами її координаторки, а також випускників, — і виклик, і велика можливість для організації. 

«Є організації, які на старті сказали, що вони не витягнуть, — ділиться пані Олена досвідом попередніх Програм. — Є організація, яка припинила своє існування. Є організація, яка думала, що це про проєктний менеджмент, а тут треба дійсно працювати, мати вищу мету, і вони теж далі не пішли. А є організації, які реалізували ідею, все зробили, зрозуміли, для чого вони в громадському секторі, — і люди розійшлися, створили свої окремі громадські організації і наразі успішно співпрацюють».

Крім того, для вдалої співпраці з менторами важливо, щоб менті зрозуміли, що на їхньому місці могли бути зовсім інші організації, які, можливо, краще скористалися б цими можливостями. Тобто цінували внесок своїх менторів.

«Ментори приділяють свій час, передають свої знання, свій досвід. І я завжди за те, щоб цінувати час. — пояснює координаторка Програми. — Якщо ми вже залучаємо менторів і говоримо їм, що вони виберуть організацію, тему, яку будуть готові супроводжувати, то моя особиста мета — щоб той час і ті знання, які ментори передають менті, жили далі. Щоб це не просто була разова акція, ми зробили адвокаційний план і до побачення».

Для менторів у цьому процесі важлива готовність менті до роботи, до комунікації, відповідальність у запланованих кроках: «Я завжди порівнюю, чим могли ментори ще займатися у той час, який вони приділяють менті. Вони, наприклад, могли б рятувати світ якось по-іншому. Вони могли б робити тренінги, написати статтю. Завжди стоїть вибір. Коли ми говоримо про присвячений час, ми завжди маємо говорити про те, як це спрацює далі».

«Дуже часто ментори, коли менті щось не виконують, сприймають це як «щось негаразд зі мною». Це суттєво може вплинути на самооцінку. Тобто такі програми дуже делікатні у форматі комунікації та мотивації», — розповідає Олена Матвійчук.

І додає: «Історії гарно спрацьовують, коли є два моменти: чесно проговорені очікування і чесність у комунікації. Це для мене про процес».

Матеріал підготувала Ксенія Дітчук

Менторська програма 3.0 для підсилення адвокаційних та інших спроможностей організацій громадянського суспільства з різних куточків України проводиться в межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.