Про нові виклики в охороні праці жінок у важких та шкідливих умовах дискутували 15 жовтня 2019 р. у Києві за круглим столом експерти з питань прав жінок, керівники профспілок, вчені-медики, представники Міністерства соціальної політики, Державної служби України з питань праці, Міжнародної організації праці.

У самій назві круглого столу - «Норми 256-го наказу МОЗ: заборони зняті, шкідливість залишилась» - окреслено головну проблему, спричинену скасуванням сумнозвісного наказу МОЗ, який містив ще радянський перелік із понад 450 заборонених для жінок професій. З одного боку, досягнуто ґендерної рівності, але з іншого - поставлено під загрозу здоров’я, зокрема репродуктивне, тих жінок, які подалися на важку, «чоловічу» роботу, бо саме така робота зазвичай краще оплачувана.

«Перелік варто було не скасовувати, а переглянути, вилучити з нього анахронізми, - таку думку висловила Людмила Сало, координаторка Постійної комісії Ради ФПУ з питань рівності прав жінок та чоловіків. – Наприклад,  жінкам не дозволялося займати військові посади. Хоч з 2014 року жінки пішли в армію, кілька років поспіль їх оформлювали на супровідні професії з меншою зарплатнею, вони не мали соціального захисту навіть у випадку поранення. Ось такі види діяльності варто було вилучити з наказу №256».

На думку Юлії Давидової, експертки Комітету Ради Європи з біоетики, завідувачки відділом Інституту педіатрії, акушерства та гінекології, варто визначити не «шкідливі» професії, а перелік речовин та факторів, які завдають згубного впливу на організм. «У такий список має увійти вся фармакологічна індустрія, робота на підприємствах з обробки хутра, посади анастезіолога та рентгенолога, праця з органічними розчинниками, наприклад, праця прибиральниці та ін.  Жінки цих професій щогодини стикаються у своїй роботі з агентами впливу, що призводять до викиднів і безпліддя. Сьогодні Україна посідає перше місце в Європі за показником материнської смертності», - нагадала Ю. Давидова.

Як поінформувала начальник відділу з питань гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці Державної служби України з питань праці Людмила Харчук, за 9 місяців 2019 р. виявлено профзахворювання загалом у 31% працюючих українців, серед жінок цей відсоток значно вищий - 57%.

Врешті, Анатолій Стовбун, радник голови Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів, назвав скасування наказу № 256 «демографічною бомбою, закладеною проти українського народу, яка призведе до різкого зменшення кількості населення та значних втрат трудового потенціалу країни».

Що робити? На переконання Марфи Скорик, директорки БО БТ «Київський інститут ґендерних досліджень», відміна «заборонного» наказу МОЗ є нагодою змінювати взагалі умови праці  в Україні - як для жінок, так і для чоловіків, розробляти нові пропозиції з нормативно-правового забезпечення ґендерної рівності у доступі до праці.

«256-ий наказ ґрунтувався на понад 300 нормативно-правових актах, зокрема й ГОСТах 1970-х років. Ці недоречності скасовано, а відтак у нормативно- законодавчому полі України залишилися іррегульовані зони, такі собі «необгороджені місця» щодо умов та безпеки праці», - констатувала старший науковий співробітник відділу епідеміологічних досліджень Інституту медицини праці НАМН України Ірина Кононова. Експертка звернула увагу на те, що європейське трудове законодавство містить норми з охорони генетичного спадку, і це був би хороший досвід для України.

Учасники дискусії були одностайні в думці, що роботодавець має надавати інформацію щодо шкідливих впливів на організм людини, а також розробити план заходів щодо зменшення такого впливу.  «Якщо згубні фактори – радіологічні, хімічні, ультразвук тощо – роботодавець не може ліквідувати жодним засобом, - то це фактично є не дискримінація, а латентне вбивство жінок», - наголосив Анатолій Стовбун.

Під час круглого столу неодноразово порушувалося нагальне питання про обов’язкову атестацію робочих місць.

На переконання голови Профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України Василя Андреєва, коректив у цьому напрямку потребує кодекс законів про працю. «Якщо роботодавець знає про шкідливі фактори, але не проінформував про них працівника, то він має нести покарання», - певен пан Андреєв. Також, вважає він, важлива частина захисту працівників -  страхування. Роботодавець має платити за те, що людина тут і зараз працює у шкідливих умовах, а не в примарному майбутньому, коли вона вийде на пенсію. Такий механізм, на переконання профспілковця, має бути чітко прописаний у новому законі.

Круглий стіл організували: БО БТ «Київський інститут ґендерних досліджень», Профспілка працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, Постійна комісія Ради Федерації профспілок України з питань рівності прав жінок та чоловіків, Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі.