Гендерні проблеми в різних галузях життєдіяльності ОТГ є досить різними.

Тому ми наведемо їх у розрізі окремих галузей бюджетної сфери.

Серед основних гендерних проблем галузі освіти можна виділити такі:

• статево-рольовий підхід до навчання та виховання в освітніх закладах (гендерні стереотипи щодо очікуваної поведінки дівчат і хлопців, роздільні уроки, “подвійна мораль” до оцінювання поведінки дівчат і хлопців тощо);

• фемінізація освіти (суттєве переважання жінок серед педагогів та фахівців навчально-виховних закладів у ОТГ);

• гендерні стереотипи у виборі напрямів навчання та професій для дівчат і хлопців (“жіночі” і “чоловічі” сфери діяльності, професії);

• мала кількість навчальних закладів з організації навчально-виховної та корекційно-розвиткової роботи для дівчат і хлопців, які мають вади розвитку (діти з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку, діти з раннім аутизмом, сліпоглухі);

• гендерні стереотипи у виборі напрямів позашкільної освіти для дівчат і хлопців, що спрямована на розвиток творчих здібностей і талантів дітей.

Серед основних гендерних проблем галузі охорони здоров’я можна виділити такі:

• низька тривалість життя жінок та чоловіків, а особливо – здорового життя;

• високий рівень смертності чоловічого населення, особливо працездатного віку;

чоловіки рідше звертаються до лікарів, загальна культура здоров’я чоловіків є низькою (ризикована поведінка,шкідливі звички та зловживання, відмова від лікування, сором тощо);

• обмежений доступ до медико-соціальних, медико-консультаційних та медичних послуг для жінок і чоловіків, особливо в сільській місцевості; отримання якісних медичних послуг часто обмежене саме для дівчат і жінок (брак грошей, домашня робота, турбота про дітей, отримання дозволу від

чоловіка та ін.);

• існування гендерної упередженості лікарів та медичного персоналу щодо лікування типово “жіночих” (хвороби шкіри, хвороби молочної залози, безпліддя, психоневрологічні розлади та ін.) та типово “чоловічих” захворювань (серцево-судинні захворювання, алкоголізм, наркоманія, суїцид та ін.).

Серед ключових гендерних проблем сфери соціального захисту і соціального забезпечення можна назвати такі:

• Зменшення тривалості життя та старіння населення (швидкі темпи скорочення чоловічого населення, розрив у тривалості життя жінок і чоловіків перевищує 10 років);

• Збільшення чисельності людей з інвалідністю. Чисельно серед людей з інвалідністю переважають чоловіки (травми на виробництві, внаслідок поранень і контузій в зоні проведення ООС, ризикована поведінка, низька культура здоров’я та ін.).

• Диференціація в оплаті праці жінок і чоловіків (жінки в середньому отримують на 20–30% меншу заробітну плату порівняно з чоловіками). Наявність гендерної сегрегації на ринку праці, висока концентрація жінок у низькооплачуваних галузях бюджетної сфери: у сфері дошкільного виховання, культури, закладах соціального захисту.

• В ОТГ зберігається тенденція до зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На профілактичному обліку служб у справах дітей перебуває значна кількість дітей, які бродяжать, а також тих, що перебувають в будинках дитини й притулках Основну частину дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні становлять хлопці

(серед причин: хлопців народжується більше та їх менше всиновлюють порівняно з дівчатами).

В молодіжному середовищі також існує чимало гендерних проблем, зокрема такі:

• високий рівень захворюваності та смертності молоді (легковажне ставлення молодих людей, особливо чоловіків, до проходження щорічних медоглядів, “молодшання” окремих видів захворювань);

• слабка мотивація молоді до ведення здорового й безпечного способу життя (по суті, повна відсутність культури здоров’я в молодих людей, особливо чоловіків);

• поширення в молодіжному середовищі наркоманії та епідемії ВІЛ/СНІДу (тенденція до збільшення кількості інфікованих ВІЛ молодих жінок, вагітних зокрема);

• неможливість реалізації потенціалу молодих жінок і чоловіків через невідповідність між попитом та пропозиціями на ринку праці (гендерна сегрегація ринку праці, гендерна дискримінація під час прийняття на роботу, особливо щодо молодих жінок, гендерні розриви в оплаті праці тощо);

• низький рівень громадянської активності та участі молоді в суспільно-політичному житті громад (молоді дівчата і хлопці є доволі активними в діяльності громадських організацій та реалізації громадських ініціатив, водночас вони дуже мало представлені в політичному житті ОТГ, особливо

молоді жінки).

Серед основних гендерних проблем галузі фізичної культури і спорту можна назвати такі:

• ігнорування та легковажне ставлення жінок і чоловіків до ролі масової фізичної культури та спорту в процесі гармонійного розвитку людини, поліпшення її стану здоров’я і довголіття;

• відсутність сучасної спортивної матеріально-технічної бази для розвитку фізичної культури та спорту, особливо для жінок і дівчат в ОТГ;

• слабке фінансове та матеріально-технічне забезпечення системи дитячого, дитячо-юнацького спорту, резервного спорту та спорту людей з інвалідністю;

• обмеженість видів спорту, поділ спорту на “жіночі” (художня гімнастика, синхронне плавання, волейбол, гандбол, хокей на траві та ін.) та “чоловічі” (бокс, боротьба, важка атлетика, футбол, баскетбол, хокей та ін.) види;

• мала кількість дівчат серед вихованок дитячих та дитячо-юнацьких спортивних шкіл, як наслідок, формування у дівчат менш рухливої моделі поведінки й прагнення до лідерства у результаті змагальної діяльності; надання переваг індивідуальним заняттям спорту над командними, менш рухливі види ігор тощо, а також недоступність спортивних закладів для дітей з сільської місцевості (особливо дівчат);

• мала кількість жінок-тренерів у дитячих та дитячо-юнацьких спортивних школах.

*Стаття підготована завдяки фінансовій підтримці Посольства Великої Британії в Україні в рамках проекту «Підвищення прозорості місцевих бюджетів, упровадження гендерних підходів у бюджетний процес та підзвітна громаді робота новообраних депутатів у об’єднаних територіальних громадах Донецької області та Харківської області», який виконує Чугуївська правозахисна група. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(-ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.