Історії жінок в рамках адвокаційної кампанії «Я жінка, і я хочу працювати».

 

Не всі історії акції #РозкажіСвоюІсторію мають завершення, деякі з них тільки доходять до кульмінації. Сьогодні дізнаємось як це окрім приємних хлопотів в очікуванні народження дитини переживати за збереження робочого місця та фінансовий добробут своєї родини.

 

Я з числа вимушених переселенців. До 2014 року проживала й працювала в Севастополі. У зв’язку з окупацією Криму змушена була разом з чоловіком військовослужбовцем переїхати до Миколаєва. Під час переїзду, вже носила під серцем дитинча. Так як працювала я на державній службі, то звільнятися не стала, а оформила відпустку, щоб відразу після переїзду в нове місто, знайти роботу в державному секторі й запросити трудову книжку шляхом переводу.

 

 

Пошук роботи виявився не таким легким, але моя наполегливість все ж таки допомогла мені, знайти місце роботи, пройти конкурс й влаштуватися на нову роботу. Коли я дізналася, що в Миколаєві, є вакантна посада, та ж сама, що займала в Севастополі - дуже зраділа. Й так як на дану посаду вже було оголошено конкурс, то я не вагаючись, прийняла в ньому участь й стала переможницею. Департамент листом офіційно запросив мої документи з Севастополя.

На жаль, посада на яку мене прийняли була тимчасовою - на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Але на той час мене це не хвилювало, адже я сама збиралася незабаром народити й піти у відпустку. Так і сталося. Народила хлопчика. Якому зараз, слава Богу, 2 рочки й 10 місяців. Отже, я мала перебувати в декретній відпустці до його триріччя (до 27.10.2017). Але в травні цього року мені подзвонили по телефону й попросили забрати трудову, бо мене звільнили. Спочатку, я не повірила, адже знаю, що під час відпусток звільнення не можливі. Тим паче, що я мама дитини до трьох років й захищена законодавством від звільнення. Я не повірила, але особисто відвідавши відділ кадрів, інформація підтвердилась - мене таки звільнили. Не попередивши, не запропонувавши інше вакантне місце, не спробувавши перевести на іншу посаду.

Я звернулася до суду, але вже втретє засідання переносять, а мені вже 27-го жовтня потрібно б було виходити з відпустки (адже дитині виповнюється 3 роки). Поки йде вся ця судова тяганина, я вирішила спробувати знайти нове місце роботи. Але це виявилося не так легко. Я за спеціальністю “спеціаліст з соціальної роботи” й магістр з “державного управління”. Маю одинадцятирічний досвід роботи на державній службі за спеціальністю, десятий ранг державного службовця, оббігавши всі державні установи, що працюють в соціальній сфері в Миколаєві, виявилося, що на сьогоднішній день посади, що відповідають моїм вимогам (освіті, досвіду) усі зайняті. А мені пропонують посади значно нижчі за ті, які я займала й нижчі за ті, на які можу претендувати.

Ось така в мене історія.

Алла, а Ви намагались уточнити у відділу кадрів чи керівника чому вони прийняли таке рішення, знаючи, що порушують законодавство?

Правда кажучи, коли мені подзвонили й сказали: “Тебе звільнено, прийди забери трудову книжку… “, я одразу не повірила, подумала, що сталася помилка. В той же день поїхала до відділу кадрів. Але, з порогу, мені вручили трудову й наказ про звільнення. Коли я сказала, що це незаконно, начальник відділу кадрів впевнено сказав, що все законно, адже мене брали на тимчасову посаду, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника.

 

 

Спочатку, я навіть не думала звертатися до суду, адже мене запевнили, що все законно. А трохи згодом я дізналася, що основного працівника навмисно викликали з відпустки, щоб були основи звільнити мене. Основний працівник фактично пропрацювала декілька днів й знов оформила відпустку, а на це місце взяли зовсім іншу особу. Я так розумію, їм потрібно було працевлаштувати “свою людину”.

Я почала знайомитися з законодавством про працю. Й дізналася багато нового. Виявляється:

Тобто, мій трудовий договір по суті закінчився ще тоді, але основний працівник оформила відпустку для домашнього догляду за дитиною за медичним висновком. Департамент мав в жовтні 2016 мене звільнити по закінченню строку трудового договору, з обов’язковим працевлаштуванням. Але мене не звільнили й на іншу посаду не перевели, фактично трудові відносини тривали ще до травня 2017 року. А відповідно до законодавства, якщо трудовий договір закінчився а трудові відносини тривають, то трудовий договір стає автоматично безстроковим й звільнити особу мають лише на загальних підставах (а не по закінченню договору).

Саме тому звільнення є незаконним й я вирішила відстояти свої трудові права в суді. Але за 4 місяці (подала позовну заяву ще в червні) не відбулося жодного засідання суду. Суд постійно переносять, з різних причин.

 

Шановні жінки, якщо Ви також готові поділитися своїми розповідями про дискримінацію на роботі чи історіями успіху, то заповнюйте форму за посиланням https://goo.gl/vBx44C. Відповідальна особа зв’яжеться з вами для уточнення інформації, написання статті та її публікації. При необхідності розповідь може бути анонімною. Три історії, які наберуть найбільше вподобань, отримають цінні призи від НГО «Сучасна Жінка».