У Полтаві розпочалася виставка «В об’єктиві війни. Жіночий погляд», де на фотографіях воєнні будні та цілі фронтові історії.

Біль, журба, туга переплітаються з впевненістю, радістю, щастям… Алла Федорченко, доброволець БОП «СІЧ», поділилася, що всі свої фотографії не може переглянути до цього часу: «Війна – це велике випробування для кожного. Як для захисників, які щодня змінюють один одного на посту чи в окопах на лінії війни, так і для тих, хто щодня молиться за них і чекає додому. Війна відкриває обличчя і оголює душі. Та лише там ти відчуваєш дух побратимства і знаєш, хто за твоєю спиною і де твій ворог… Фото – це рефлексія на ті часи, які ми пережили на фронті разом. Це відображення того, що назавжди залишилося в кожному із нас… Я рідко переглядаю свої світлини з війни, бо на них є Герої, світлі, чесні, справедливі, які, на жаль, залишилися у вічності назавжди… І це дуже боляче».

36 світлин переповідають події, свідками яких безпосередньо стали авторки. Із деякими героями своїх зображень Анна Чапала, фотокореспондент ОКІА”Новини Полтавщини”, контактує і досі: «Обов’язково беру контакти у бійців, щоб потім надіслати фотографії. Один із героїв фото, подивившись зображення, написав мені, що для нього це більше, ніж просто фото. Це додає снаги і бажання. Отже, недарма. Можу інколи не пам’ятати імен, але пам’ятаю обличчя та особисті історії… Один із героїв світлини на виставці полишив власну пилораму і пішов на Схід замість свого сина. Обожнюю емоції, коли рідні зустрічають бійців після ротації – дуже трепетно. Коли прощаються з Героями, то працювати емоційно складно… Не маю улюбленої фотографії, є ті, які викликають певну реакцію на спогади. Робота з фотоапаратом на війні додає відповідальності. Завжди концентруюся над тим, щоб в кадрі не було позицій, бо це безпека захисників».

Хоча зроблені світлини у різних куточках фронту, але їх об’єднує одна думка – нестримне бажання перемоги. Олександра Сиротенко, волонтер, співзасновник ГО «Команда небайдужих», ідею подібної виставки, де б поєдналися роботи полтавок, мала давно: «Фотографія для мене – можливість зафіксувати та передати не тільки емоції, а й певні історії. Ти зупиняєш момент і кожного разу повертаєшся до спогадів пов’язаних із ним, переглядаючи зображення. Про кожну зі світлин хочеться розповідати дуже багато, бо це цілий шматочок життя. Складний, навантажений, своєрідний. Наповнений знайомствами, втратами, усвідомленням ціни тиші, шліфуванням відчуттів і стійкості. Першочергова мета виставки – продемонструвати полтавцям війну очима їхніх землячок. Нагадати: щодня і щоночі наш мирний сон продовжують берегти захисники та захисниці. Показати фронт в усій його жахливості та неординарній особливості. Показати те, яким чином, в яких умовах, ким щодня наближається перемога у війні з ворогом».

Експозиція має свої цікавинки: серед сукні та форми на вішаку розміщена старовинна сорочка; серед косметики – гільзи. Це символ жінок, які чекають своїх чоловіків із війни із покоління в покоління, або захищають у різний спосіб від ворога свою родину, власну землю.

Перейнятися емоціями виставки можна у Ветеранському центрі соціально-психологічної адаптації учасників АТО (Спаська,10\1 поверх.) у будні з 9:00 до 17:00. Триватиме виставка до 7 грудня. Деталі: (099)109-57-64.

Проект реалізовується громадською організацією «Команда небайдужих» (Полтавський Батальйон Небайдужих).