bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Ця земля не отримана нами в спадок, вона взята в борг у наших дітей


Ганна ГеращенкоМІСЦЕ РЕАЛІЗАЦІЇ: с. Тернова, Чугуївський район, Харківська обл.

ІМ’Я ТА КОНТАКТИ АВТОРА: Ганна Геращенко, ann.g.ko@gmail.com, 095 012 45 42

ЯКУ ПРОБЛЕМУ ВИРІШУВАЛИ: Сміттєвими звалищами не здивуєш нікого із жителів України, але в селі Харківської області, де живуть мої батьки, ситуація ускладнюється тим, що мешканці заробляють на життя, вирощуючи овочі в теплицях. Таким чином, сосновий ліс, який розташований вздовж всього села засмічується шаленими темпами не тільки побутовим сміттям, а й величезними об’ємами плівки. Або, в кращому випадку, плівка спалюється, наповнюючи повітря села специфічним запахом весь осінній сезон. І тут постає питання, як донести до людей, що кидати сміття прямо навпроти своїх будинків, абсолютно, де прийдеться та ще й у місці, де граються їх діти – не є добре?

ОПИС: Вирішила зацікавити людей дещо в обхід. Написала оголошення про зібрання батьків для встановлення дитячого майданчику і благоустою території навколо нього. При цьому підкреслила, що майданчик встановлюється безкоштовно… необхідна лише допомога в його встановленні. На зібрання прийшла аж…1 родина. Та й ті колишні мешканці міста. Постояли, поміркували і пішли в народ. По дорозі нам зустрілися кілька людей з дітьми, але на заклик взяти участь у зібранні люди відповідали, що їм…немає коли.

Все ж таки на вулиці спіймали 5 мам. Я пояснила суть проекту: є дитячий ігровий майданчик. 1 етап – потрібна допомога в його встановленні, 2 етап – прибрати ділянку лісу, оскільки, майданчик не може бути встановлений на фоні звалищ. 3 етап – щоб в подальшому ділянка лісу не засмічувалася, батьки дітей повинні погодитися взяти участь в експерименті: викидати в придбаний контейнер пластикові пляшки.

Через тиждень відбулася толока. При чому, спочатку прийшло 3 мами. Потім люди стали долучатися. Моментом істини стала хвилина, коли один житель вигнав свій трактор і запропонував прибрати значно більшу територію лісу, збираючи все сміття в причеп трактора. Сміття збирали сортуючи. Це було важливо, щоб люди почали привчатися до сортування від самого початку. Деякі соромилися, говорили: «Ми, як бомжі якісь. Сміття збираємо». Найактивнішими були діти. В результаті зібрали 10 мішків склотари, 8 мішків пластикових пляшок, 2 мішки жерстяних банок. Наступного дня власник трактора пригнав грейдера і той викопав одну яму для складування в неї ТБО. Ну хоч так – в одне місце, а не по всьому лісу.

Пройшов ще тиждень і ми встановили дитячий майданчик. Цікавий момент, мешканці постійно радилися: а куди ставити гойдалку? Що робити з тим і з тим? На що я відповідала – це ВАШ майданчик, вирішуйте САМІ. В результаті розійшлись: придумали зробити іще гойдалки, тут же скинулись грошима, поїхали і купили їх. Доварили ніжки до купованої гойдалки, принесли колеса, фарбу. Вирубали бур’ян. Привезли пісок для пісочниці і зробили лавки. І, навіть, зварили смітник і пофарбували його!!! Тут я зрозуміла, що зовсім необов’язково закуповувати весь ігровий майданчик (він обійшовся в 3,5 тис. грн.). Можна і самим із усіх підручних засобів і дешевше зробити цікаві ігрові елементи. Але, тим не менш, перший ігровий майданчик у нашому селі був встановлений. Хлопчик Н. 3 роки, який через алкоголізм своїх батьків, з двох років фактично весь час живе на вулиці – думаю радий цьому майданчику більше за інших.

Неподалік розмістили контейнер, придбаний попередньо за 650 грн. і забетонували його. Туди вирішили викидати жерстяні банки. За 3! місяці, поки наповнювався контейнер, в нього не була кинута жодна інша фактура! Не дивлячись на те, що він був відкритий – ніхто із хлопчаків не розкидав банки. Пластикові пляшки і скло мною було вирішено збирати в мішки. Для цього я обійшла всі двори по вулиці. Вдалося застати вдома біля 25 власників. Пояснила, як збирати. Для першого разу роздала закуплені сміттєві пакети по 120 літрів, сплющеними пластиковими пляшками він наповнюється однією родиною із 3-4 дорослих людей протягом 2 місяців. Розповіла також, що на гроші від зібраної втор сировини будемо і надалі робити благоустрій території.

Важливо, при обході людей відразу брала номери мобільних телефонів, оскільки, застати людей вдома важко. Домовилася з власником трактора і причепа об’їхати наприкінці літа людей і зібрати наповнені мішки. На цій же вулиці знайшла власника газелі і домовилася про вивіз зібраної сировини в місто для здачі його в пункт прийому. Знайшла пункти прийому. За день до вивозу, обдзвонила людей і попередила, щоб виставили мішки біля свого двору.

В результаті мішки з 20 дворів заповнили увесь причеп. І знову активно допомагали сільські хлопчаки. В кінцевому результаті біля контейнера посортували, попакували всі мішки. Жерстяні банки, які практично до верху заповнили контейнер, вдалося вдало здати проїжджаючим повз нас мисливцям за металоломом. В результаті 9 кг!!! (уявіть, всі вони лежали б в лісі). Банок було продано за 22 грн., і за ці гроші в ту ж хвилину купили дітям морозиво. В газель теж вантажили усією вулицею. Наступного ранку здали 70 кг пластикових пляшок (за 105 грн.) і 420 кг скла (за 132 грн.). Щоправда в пункті прийому нас «кинули» (не дивлячись на попередню домовленість), господар запевнив, що грошей немає і він їх поверне ввечері.

В якості закріпленого пройденого етапу було вирішено організувати свято з ляльковим театром. Де сюжет відповідно був про охорону лісу (все, звичайно, в ігровій формі). Серед 20 дворів, які збирали пляшки, вирішили розіграти лотерею, шляхом діставання папірця з номером двору (два витягнутих фанта отримають по 50 грн.). Дрібниця, а приємно. І вкрай стимулює тих, хто вирішив, що все це неефективно і їм це не потрібно.

Загалом експеримент вдався. Особисто мене люди підкорили своєю готовністю і допомогою. І, виявляється, все не так погано в плані свідомості (пригадую перші збори в кількості я + одна родина). Вирішили поширювати досвід і на сусідні вулиці, потихеньку, не форсуючи події. Нехай неохопленій частині села стає заздрісніше, образливіше, і фраза: «А чим ми гірші, що у нас так брудно і дітям немає де гратися» неодмінно відвідає кожного .

Хочеться сказати, що я ще б довго розгойдувалася і сумнівалася у відношенні необхідності проекту, якби не прочитана вчасно на сайті gurt.org.ua інформація про конкурс проектів організацій громадянського суспільства України «Сільським громадам – гідне буття» Ініціативного центру сприяння активності та розвитку громадянського почину “Єднання” (ІСАР “Єднання”), який фінансується українським бізнесом і Фондом Ч.С. Мотта (США). Коли я зрозуміла, що моя ініціатива йде не тільки від мене, але і може бути підтримана серйозною організацією, всі сумніви у відношенні потрібності ініціативи і страх перед взяттям відповідальності перед громадою просто випарувалися.

КОМЕНТАР/ВІДГУК УЧАСНИКІВ АКЦІЇ:

Марія Ясеновска (Президент ХОФ "Громадська Альтернатива" ):"Наша Харківська область дуже гарна. Але, нажаль, скоро тут не залишиться незайманого людиною місця. Буквально скрізь звалища ТПВ, або поодинокі пляшки, пакетики и пр. Як показав досвід, при здавалося повній байдужості людей – їм далеко не все одно в якому місці живуть їхні діти і вони самі.
Тому цей проект став успішним поєднанням активності волонтерів нашої організації, доброї волі місцевої влади і спроможності жителів даної місцевості до самоорганізації і покращенню якості їх життя "


Володимир (місцевий мешканець, активний учасник суботників): "Невже ми дійсно зможемо навести тут порядок, привчити наших людей до чистоти " (Говорить з надією і тривогою)

Тетяна Шляхова (еколог, активна учасниця місцевих суботників, волонтер із Харкова): "Я вдома збираю пластикові пляшки і думаю, що привезу їх вам в село, оскільки у нашому районі роздільного збору сміття немає. А у вас цей збір піде ще й на потреби сільських дітей".

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

  1. При розробці проекту і втіленню його в життя необхідно обов’язково враховувати особливості ментальності і побуту в конкретно взятому населеному пункті. Кілька разів у нас «зривалися» суботники (виявилося, що ми їх ставили в час церковних свят, яких сільські мешканці досить суворо дотримуються). При організації одного семінару (по іншому проекту), то він ледь не зірвався, тому, що семінар мав тривати до вечора, а жінки (для яких проводився семінар) мали о 14.00 год. необхідно було доїти корів. Подібні «дрібниці» можуть стати суттєвим фактором, який впливає на успішність або провал, навіть, найчудовішого проекту, який мав успіх в якомусь іншому регіону.
  2. Йдучи з пропозиціями про проект в місцеві органи влади, не починайте діалог з питання проблеми. Розкажіть спочатку про вигоди, плюси, позитив, який може нести Ваш проект саме для конкретного голови. Тобто, думайте про проект з точки зору місцевої влади. А потім говоріть, що цей проект націлений на вирішення якоїсь проблеми. Не просіть з першого разу щось для вашого проекту від органів місцевої влади, того, що може викликати бажання відмовити в реалізації задуманого Вами. Робіть це тоді, коли до проекту долучається якась частина місцевих жителів, коли вони вже побачать позитив від втілення проекту в життя.
  3. Завжди думайте позитивно. Навіть, коли здається, що нічого не вдається, що вас ніхто не підтримує, що ваші зусилля даремні. Подумайте, що було б, коли б ваших зусиль не було взагалі. Подумайте, що люди скрізь однакові, а якщо так, то можливо вони не висловлюють свою ініціативність, оскільки не бачать конкретної вигоди для себе. Усвідомити і принести жителям розуміння конкретної вигоди – Ваше завдання.
  4. І останнє: «Якщо Ви у щось дуже вірите, то швидше за все – Ви маєте рацію. Навіть, якщо всі навколо думають, що Ви помиляєтеся». Сумніви будуть завжди, важливо лише те, чи вірите Ви в те, що робите? І наскільки сильно?

 

 

Попередня історія 



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.