bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Не 1000, а 1 спосіб врятувати історичну спадщину


Оксана АгарковаМІСЦЕ РЕАЛІЗАЦІЇ: м. Тростянець, Сумська область

ІМ’Я ТА КОНТАКТИ АВТОРА: Агаркова Оксана, newgener93@gmail.com , тел. 050 257 09 44

ЯКУ ПРОБЛЕМУ ВИРІШУВАЛИ: Місту Тростянець дуже пощастило, оскільки, воно отримало чималу історичну спадщину. Основу історико-культурного потенціалу посідають дендропарк «Нескучне», Грот «Німф» (1809р.), садиба Л. Кеніга (він же Палац Голіцина 1759р.), споруда «Круглий Двір» (1749р.) – всі ці архітектурні об’єкти мають статус пам’яток державного значення.

Але, увага держави до сьогоднішнього дня, нажаль, обмежувалась лише наданням відповідних статусів цим об’єктам. Це в той час, коли необхідною була, навіть, не підтримка цих пам’яток, а рятування їх від руйнування, оскільки, кожна з них має вік вже понад 200 років. Тобто ті об’єкти, якими ми б мали пишатися та які могли би бути своєрідними родзинками нашого міста і приваблювати туристів у місто – руйнувалися.

ОПИС: У 2006 році, міський голова Юрій Бова, який на той час рік, як обіймав цю посаду, звернувся до депутатів міської ради з пропозицією підтримати рішення про переведення об’єктів культурної спадщини у комунальну власність громади міста. Потім, звернувся до громади міста із закликом, все ж таки спробувати, зберегти унікальні пам’ятки власними силами.

Весь будівний матеріал, в найнеобхіднішому обсязі, був придбаний за кошти міського бюджету, техніку та обладнання погодились безкоштовно надати підприємства та приватні підприємці, які працюють у місті. До них були надіслані листи із проханням приєднатись до відновлення пам’яток. Роботу забезпечували самі люди – в перших толоках брали участь в основному працівники бюджетних установ та організацій, згодом, до відновлювальних робіт підключались і депутати, і молодь і, навіть, учні! Cприяло цьому те, що з 2007 року при Тростянецькій міській раді було засновано дитячу дорадчу раду, до складу якої входили активні учні з різних шкіл міста. Саме завдяки активістам дитячої ради, які самі брали активну участь у багатьох толоках, в школах міста розповсюджувалися оголошення із закликами долучитися до відновлення культурної спадщини.

З метою збереження двохсотлітнього Гроту Німф в урочищі Нескучне, який потребував укріплення стін, у 2008 році, представниками дитячої ради в школі №2 було організовано збір макулатури. На отримані гроші вони придбали будівельний матеріал, який учні потім використали під час толоки, укріплюючи стіни Гроту. Важливим є і те, що до цієї роботи активно підключились й громадські організації, шукаючи додаткові ресурси для збереження культурної спадщини. В багатьох магазинах міста були розміщені інформаційні постери про кампанію по збору коштів та встановлені прозорі скриньки. Таким чином кожен з мешканців міста міг зробити свій благодійний внесок та пожертвувати певну суму коштів на відновлення історичних об’єктів. Загалом було зібрано понад 10 тисяч грн.

Ці об’єкти отримали нове життя - Панська садиба Л. Кеніга стала справжнім культурним центром міста. За 2009-10 роки в ній проведено біля 100 екскурсій для тростянчан та гостей міста, картинну галерею відвідало біля 2500 осіб. З 2009 року в цьому ж приміщенні відбуваються урочисті шлюбні обряди, і такими послугами прагнуть скористатися не лише молодята з Тростянця, а й молоді пари, котрі приїжджають з сусідніх міст Сумської області.

Круглий Двір, який до 2005 року стояв зарослий бур’яном, тепер є місцем проведення загальноміських заходів та туристичним об’єктом. У вересні 2010 року, вперше на території східної України, в ньому відбувся регіональний фестиваль історичної реконструкції «Стара фортеця», який зібрав чимало глядачів, в тому числі туристів з таких міст як Харків, Полтава, Суми.

Таким чином, згуртованність мешканців міста навколо рятування та відновлення пам’яток історії та архітектури дало можливість вже зараз зробити ці об’єкти туристичними родзинками не тільки Тростянця, але й всієї Сумщини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Починаючи щось змінювати в суспільстві на краще, варто пам’ятати, що в кожній громаді, як і в кожній великій сім’ї діятимуть свої традиції та правила, а на процес впливатимуть свої фактори. Єдиним і вирішальним, що, в будь-якому випадку, впливає на людину – чи братиме вона участь у колективній справі чи ні (враховуючи нашу українську ментальність під назвою «моя хата з краю»), - є відчуття і розуміння людиною того, що це ЙОГО громада, село, спадщина, культура, врешті решт – спільна проблема його громади. А отже, добру справу він робить для себе, своєї сім’ї, дітей, онуків, нащадків.

Тому, для того, щоб це людина відчула, треба докласти немалих зусиль - надавати власний приклад своїми діями, залучати до роботи близьких, рідних, друзів та знайомих, формувати та відправляти ключові меседжі громаді… І от коли набереться така критична маса «волонтерів добрих справ», тоді пересічний мешканець, який в більшості своїй, нажаль, є пасивним спостерігачем за втіленням соціальних змін в громаді, відреагує, відкладе нагальні приватні справи і долучиться до активних дій на користь всієї громади.

 

 

Попередня історія                                                     Наступна історія
 



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.