"Мені не завжди зрозуміло, за що саме жінки борються і як вони будуть цим користуватися". Добра думка:-))
Традиційна українська ментальність демонструє "гендер в дії" - тип Кайдашихи з відомого твору Нечуя-Левицького чи особа і роль матері Івана Мазепи. Гендер на житейсько-побутовому рівні, на рівні морально-етичної основи особистості - традиційно вирішений для нашого народу.
Але. "Але" міститься у площині соціально-політичній. Жінки не приймають рішень.Цівилізація традиційно маскулінна. І я не можу погодитися, з міркуваннями Василя Полуйка, попри всю мою глибоку повагу до нього, - що жінкам не властиве стратегічне мислення. Властиве. Взяти б для прикладу Кодолізу при Бушеві, чи тепер і досі Хіларі при Клінтонові та Обамі. Питання справді в тому, чи потрібно це жінкам! Як у відомій мініатюрі "это же надо быть такой умной, чтобы быть такой дурой". Розумним жінкам це не потрібно. Соціально-політична проблема лиш в тому, щоб в разі мого бажання і потреби, я мала всі права і можливості реалізувати свій розум і амбіції. А в нашому суспільстві, яке є надзвичайно полікультурним, зі значним переплетінням ментальностей, не сформовано у сучасному форматі умов для гендеру.

Алла, у Вас (судячі з коментів в інших блогах, не тільки у Вас) накопичилось стільки питань, всі вони потребують відповіді, а це цілий тренінг, можливо варто спробувати он-лайн, але такого досвіду ще не маю :-)) Хоча, було б цікаво :))

Гендерное равенство это когда люди независимо от пола (биологического или социального) ИМЕЮТ ПРАВО а не ДОЛЖНЫ. Ну а дальше уже выбор самих людей.

Пані Галино, дуже дякую Вам за чудову, як намене, думку про те, що у разі власного бажання і потреби, ми повинні мати всі права та можливості, щоб реалізувати свій розум та амбіції. Це набагато важливіше. І над цим варто працювати зараз, щоб скористатися потім.

Я думаю, якщо людина має розум, здібності, знання, бажання, потенціал, амбіції (в хорошому розумінні), обізнаність, то незалежно від того чоловік це чи жінка вони зможуть самореалізуватися. І багато роботодавців з радістю працевлаштовують таких фахівців.(Це щодо ринку праці). Якщо людину дискримінував роботодавець, начеб-то, за ґендерною ознакою, то може насправді проблема у його кваліфікаційних, професійних чи розумових навичках?

• В Україні перший вищий навчальний заклад для жінок було створено у 1878 році – Київські вищі жіночі курси;
• Реальне право обирати і бути обраними жінки в Україні отримали лише у 1919 році; (Всього менше ніж 100 років тому)
• У Західній Європі до середини ХХ століття заробіток і майно жінки належали її чоловікові;
• У США для жінок середнього класу праця вважалась непристойним заняттям аж до 1970 років;
Як Ви вважаєте могли б Ви сьогодні претендувати на інтелектуальну цікаву роботу, яку Ви зараз маєте, якби хтось, раніше, не потурбувався вибороти ці права?

Думаю, що навряд, пані Світлано.

У деяких країнах і досі вважається не престижним, якщо жінка працює, і ця родина вважається бідною. За їх переконаннями жінка може працювати для свого задоволення, самореалізації, якщо цей вид діяльності не шкодить її фізичному та моральному стану, не впливає на якість виховання дітей. І тут, згідно їх релігії, відповідальність за виховання покладається на жінку, як на мудрого носія передачі знань, хоча і чоловік повинен максимально віддавати вільного часу на гідне виховання дітей. Впринципі, щось у цьому є. Бо коли обоє батьків працюють, маючи повну чи надмірну зайнятість, то ким виховуються діти, і хто і які цінності їм передає? Але і тут має бути право вибору, раптом чоловік хоче присвятити себе вихованню дітей?

Людина звикає і пристосовується до будь-яких умов. Жили б ми у США у 1950 рр., то не працювали б, і це вважалося б нормою, адже все суспільство жило за такими принципами. Заберіть в сучасної людини на тиждень інтернет і телефон, і життя зупиниться (і наше віртуальне спілкування теж). Відправте міську жительку чи міського жителя у село пожити рік, не отримуючи коштів, а працюючи у полі, вирощуючи худобу, не використовуючи електрику, газ (як жили наші пра-пра і не скаржилися), то сумніваюся що вони б там довго протрималися б. Маючи вже, наче, кращі умови існування рідко коли люди повернуться до минулого. Все рухається вперед. Точніше його рухають люди, але чи правильний цей шлях? І до чого він призведе?

питання риторичне :))

:))

Алло, Дмитро вже знайшов відповідь на те, до чого може призвести цей шлях... Сьогодні проводила тренінг для молодих людей, студентів педагогічного університету, цікаве спостереження: чим молодша аудіторія, тим впевнініше говорить про відсутність проявів дискримінації жінок, але вже ті, що мають хоча б одну дитину приводять приклад за прикладом (власні, друзів, знайомих) і не тільки жінок. Людина так створена, що поки її якась ситуація не стосується, то вона її і не помічає. Згадайте ситуацію, коли захворієш - потрапляєш в лікарню, а там повно хворих людей, черги стоять. А чи помічали ми цю кількість хворих, коли самі були здорові?

Це точно, пані Світлано. Людина мало що помічає і хоче помічати, коли це не стосується її особисто чи близьких.

Стосовно висновку п.Дмитра. Я так і підозрювала, що це може привести нас десь у тому напрямку, коли на 100 родин приходиться 80-90 дітей. Але, якщо ще хтось так думає, то все буде добре! :) Мабуть, за все треба боротися в міру, з розумом і думанням, що після цього буде і до чого воно призведе.

Пані Алла Журавель! Навіщо коментувати мій допис після того, як Ви чи Ваш підлеглий його звідси вилучив?!
Хоча я його, звісно, можу продублювати.
Чи на цьому ресурсі можливі думки лише фанів ЛГБТ?

Шановний пане Дмитре! Наскільки я розумію, то Ви продублювали один і той самий коментар у різних блогах та темах, де йде мова про ґендер. На порталі ГУРТа часто зустрічаються спамери, то за цією ознакою системний адміністратор, на жаль, видалив і Ваш коментар. Але він стосується мого блогу і буду вдячна, якщо Ви продублюєте свій коментар повторно.

На цьому ресурсі можливі думки всіх активних громадян.

Дякую за пропозицію, якою і скористаюсь.

"...Наслідки активного впровадження таких явищ, як політика гендерної рівності, фемінізація, толерантність до сексуальних збоченців, секспросвіта в начальних та середніх учбових закладах, ювенальна юстиція можна зрозуміти на прикладах тих країн (Західної та Північної Європи, США, Австралії), де оце все працює десятки років та починає приносити результати в масштабах всього суспільства. Особливо цікава статистика народжуваності, що часто не перевищує 80-90 дітей на 100 сімейних пар. (Нормальним для збереження нації вважається 210-225 дітей на 100 родин). Інколи у вищезгаданих країнах хапаються за голову, не розуміючи, що ж таке діється: «Третина німців - щасливі без дітей» http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15028352,00.html ..."

Дякую, пане Дмитре.

Дякую Галі Усатенко за згадування :-), я так само дуже її поважаю. Спробую дати коментар-відповідь, але для цього скористаюсь ще дописом Юлі Гончар https://gurt.org.ua/blogs/%D0%AE%D0%BB%D1%96%D1%8F%20%D0%93%D0%BE%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%80/738/, де дано відповідь - Чому ґендер –це не стать?
Так от про тип мислення можна говорити як з точки фізіології вищої нервової діяльності, а я фізіолог за фахом :-), тобто ми говоримо про стать, а можна говорити, наприклад, з точки зору соціології, тобто говорити про гендер. В даному аспекті, як на мене, чіткої межі немає, вона розмита, тому виникають деякі непорозуміння і це нормально. Хтось говорить з точки зору статі, а хтось говорить з точки гендеру. Так от моя позиція зводиться швидше не до жорсткого твердження, що жінкам не властиве стратегічне мислення. Воно властиве і жінкам, але в такому випадку є прикладом "чоловічості" в жінці. На підтвердження цього, нещодавно звернув увагу на рекламу тренінгу під назвою "Думай як чоловік, дій як жінка". В цьому як на мене і полягає справжній гендер :-)

Супер! Формується фаховий науковий дискусійний майданчик:-) Василю, дякую! З акцентованою твоєю позицією, і багатьма суміжними конотаціями твоєї думки - цілком згодна.

Сьогодні в одному з магазинів на Хрещатику побачив таку картину. Довго сміявся :)). Очевидно, на розбіжність між текстом і шмотками, звертають увагу не всі

http://i.piccy.info/i5/72/46/1464672/05052011168.jpg

але про що це свідчить? чи є тут місце дискримінації чи може це елементарна недбалість :)

Василю, Ваші коментарі цікаво читати:), але як на мою думку, вислів “Думай як чоловік, дій як жінка" є доволі стереотипним, він тільки підтверджує стереотипи: процес мислення чоловіка є взірцем, але жінка краще діє... Так сьогодні і побудовано наше суспільство: чоловіки приймають рішення, жінки виконують…

Цікава штука ці стереотипи. Вони - ніби курка й яйце. Не завжди зрозуміло хто що формує: реальність формує стереотипи, чи стереотипи формують реальність?:)

Михайло, прямо в точку, ми тут надумали провести дискусійний клуб з цього приводу: "Традиції і стереотипи" (робоча назва), повідомлю як пройде, можливо буде щось цікаве.

Світлано, якщо б не було Ваших коментарів, не було б і моїх :-). Готовий прийняти Вашу думку про те, що “Думай як чоловік, дій як жінка” є доволі стереотипним, також приймаю Вашу думку про те, що "Так сьогодні і побудовано наше суспільство: чоловіки приймають рішення, жінки виконують". І це не приносить нам хороших результатів. Лишень, я закликаю по-чоловічому обміркувати цю проблему, а не по - жіночому відразу кидатись на її вирішення :-). Усі системи працюють нормально і ефективно, якщо існує баланс "чоловічого" і "жіночого". У своєму блозі "Дещо про особливості гендерної політики" в Україні я писав про "жіночість" наших чоловіків. Так вони приймають рішення, але керуються "жіночими" підходами. Щоб повернути гармонію в систему, треба позбавити їх "жіночості". Можливий інший шлях - формування "чоловічості" в наших жінках, але в такому випадку, ми будуємо перевернуту з ніг на голову систему, яка вигідна авторитарній владі. Чому, знову ж таки відсилаю до свого минулого блогозапису.

Галю, дякую за розуміння!

Останній коментар щодо рівноваги - супер! Дякую, Василю! Баланс - це запорука здорового глузду. І природи як такої (включно з фізиологією:-)). Коли кожен робить, що йому природою визначено, і мислення своє реалізує адекватно природі, традиційній культурі, - то, можливо, вдається уникати соціальних та особистих психозів. Як на мене, реальна нині проблема - соціально-політичні можливості для жінки реалізувати свої амбіції, якщо кому до того є потреба. І тут, справді проблема: чи то в фемінності чоловіків, чи маскулінності жінок. Ще не розібралася:-)

Щиро дякую всім експертам, фахівцям і не байдужим людям, що все ж таки у деяких питаннях допомогли мені знайти логічний зв'язок та відповідь.