"Якби ми спершу думали про те, як довести справу до кінця, ми б ніколи нічого не розпочинали". Кажуть, що десь такими словами французький король Франциск І розпочав будівництво свого мисливського маєтку в Шамбóрі. Остаточного результату не побачив ні він, ні ще кілька його наступників. Зате ми тепер маємо щастя милуватися найвеличнішим палацом долини Луари. 77 сходів, 282 каміни, 426 кімнат. Античний хрест в основі елегантного архітектурного плану, подвійна спіраль центральних сходів, авторство яких приписують самому Ленардо, павутина лісових доріг для полювання. Усе бездоганно; обійняти й плакати.

Виїзд короля зі свитою на полювання, я думаю, потребував підготовки не меншої, ніж поїздка нашої збірної на Євро. Меблі привези, палац прогрій, комарів розжени, їсти наготуй, стоянки по маршруту забезпеч. Для спокою і зручності повелителя у королівській спальні ставили два окремих ліжка: велике, королівське, і скромніше, в кутку біля дверей, на якому спав тогочасний "ложкін". Щастя підданих, що у Шамборі Франциск І провів за життя лише 72 дні. Але ж і далі - протягом року - газони і парки підстрижи, канал прочисть, звірів підгодуй. І хоч палац за свою історію кілька разів занепадав, щораз знаходились ентузіасти, для яких справою честі було не лише відновити його первісну красу, але й зробити ще більш величним.

Далі за 15 км - палац Шеверні, який хизується внутрішнім оздобленням і вмеблюванням: кімната новонароджених, нареченої, червоний будуар, чоловіча кімната для паління, бібліотека, їдальня, вітальня і навіть королівські покої (хтозна, раптом його величність заскочить на келішок і, стомлений, вирішить заночувати). Навколо Шеверні - райський парк із віковими деревами та іншою рослинністю, за якою дбайливо доглядають геніальні ландшафтні перукарі. Так, їм поталанило із кліматом, але все одно - скільки ідей втілено, скільки праці і душевних сил витрачено!

Здавалося б, що спільного може бути у королівських палаців і парків із вуличним продуктовим базарчиком у нас на районі. Виявляється, усюди є місце для досконалості. Мене вразив дідусь на молочній ятці своєю максимально економною і водночас максимально ефективною технікою продажів. Треба лиш дочекатися, доки покупець сам зацікавиться якимось продуктом, і в цей момент по-змовницьки кинути відшліфовану десятиліттями базарювання єдину правильну фразу: "се сюпéр!". Після цього у вас в кошику опиниться ціла купа всіляких сюпéрів: сир козячий м'який, сир козячий твердий і ще шматочок ось-цього-якогось-вам-у-подарунок, суперніжне масло (виявляється, воно теж, як і вино, буває "крю", beurre cru), йогурт із вранішнього молока, персикове варення ну і, звичайно, сюпéр пляшечка біодинамічного rosé. Якби дідусь торгував овочами, ми й геть непотрібною на той момент сюпéр-капустою розжилися б, напевно.

Перфектним може бути кожен. Треба лиш знайти, у чому саме.