Продовжую писати про реалії з життя Німеччини. Цього разу мова піде про німецьке село.

Невеличке село Ihlow розташоване в 55,2 км. від Берліна. Але селом в звичному розумінні цього слова його важко назвати. Це одне з найулюбленіших місць берлінців, які з радістю сюди приїздять на вікенд.

На перший погляд, німецьке село мало чим відрізняється від українського: є церква, при ній цвинтар, ставок, приватні будинки-хати, сельчани привітні і так само вітаються навіть з незнайомими людьми, тримають курей, корів, свиней… Але якщо придивитися ближче, то починаєш помічати відмінності…

Наразі для сучасного німецького села характерні дві тенденції: з одного боку, молодь прагне виїхати з сіл до міст і активно це робить. Адже місто дає більше можливостей для розвитку, простору для самореалізації, пошуку хорошої роботи, заробітку та дій. А з іншого – в села переїздять люди старшого віку – тут їх приваблює затишок, спокій, розмірений ритм життя, природа… і помірні ціни на нерухомість.

Уряд Німеччини занепокоєний тим, що багато молоді покидає села. Саме тому розвиток сіл та сільського господарства є пріоритетним для держави та Євросоюзу в цілому. До слова, в Євробюджеті найбільша стаття видатків – це розвиток сільського господарства. А для деяких німецьких господарств дотації з Євросоюзу складають до 50 %. Особливо заохочуються фермери, що займаються виготовленням/вирощуванням біопродуктів харчування. До речі в Європі, зокрема в Німеччині, все, що пов’язано з «біо» – біотехнології, біопродукція, біогосподарство тощо наразі є трендом.

Без євродотацій та державної підтримки (наприклад, в Німеччині відсутній податок на сільськогосподарську техніку) фермери б не вижили. Але показовим є те, що незважаючи на зовнішню підтримку, самі селяни роблять все можливе, щоб їхнє село розвивалось, а не занепадало і шукають внутрішні ресурси для розвитку власних господарств та інфраструктури села в цілому. Місцеве самоуправління села самостійно розставляє пріоритети, визначаючи свої потреби та шляхи їх задоволення. Акценти робляться на розвитку місцевої економіки та мобільності.

Особисто мене Ihlow привабив тим, що тут розташовані майстерні різних сучасних художників, двері яких відкриті для кожного гостя селища. Слово «художник» я вживаю у широкому значенні, на кшталт англійському artiste, означаючи людей творчих професій.

В селі Ihlow діють чотири майстерні-ательє.

Майстерня Grammat-Antiquariat in der Scheune являє собою книгарню-склад старих книжок, де можна знайти різні видання – від класичних творів до рідкісних видань.

Майстерня Atelier Zachariashof – місце, де зібрані різні зразки ландшафтного дизайну, тут живе й сам майстер-господар і дає можливість всім охочим ознайомитись з його дизайнерськими роботами. Відчувається «сільський стиль», але без нальоту дешевого гламуру. І в цьому, на мою думку, цінність цих робіт.

Простір присадибної ділянки розподілений на декілька різних садів – квітковий, овочевий, трав’яний (тут вирощуються лікарські трави відповідно до багатовікових сімейних традицій) та декоративний.

Крісло-павук декоративного саду. В ньому не дуже зручно сидіти, але виглядає оригінально!

Зона відпочинку. Штучні та "природні" крісла і лавки

При майстерні відкрита крамничка, де можна придбати художні роботи майстра, біопродукцію, вирощену на його ділянці – наприклад, лікарські трави (чаї), варення тощо.

Kunsthalle Hagedorn – картинна галерея. На жаль, під час мого перебування в Ihlow вона була зачинена. Але поговорюють, що тут теж є чим надихнутися.

Найбільше мені сподобалось Biohof Ihlow – кафе, що діє при фермерському господарстві. Це бізнес однієї німецької подружньої пари. Основний напрямок діяльності – вирощування сільськогосподарської продукції та її реалізація. Цим займається чоловік. А його дружина опікується кафе.

Меню просте, без викрутасів – тут можна поласувати традиційним німецьким пирогом з яблуками, ягодами або сирником. Все виготовлено з продуктів, які вирощені/виготовлені в цьому господарстві. За бажанням, можна придбати овочі, фрукти, зелень, що вирощено за біотехнологіями. Я, наприклад, купила екогарбуза, щоб зварити потім «екологічну кашу». До того ж, ціни тут помірні – нижчі, ніж в Берліні на подібну продукцію та послуги.

Столики розставленні в приміщенні і на подвір’ї, тут є дитяча площадка. В середині самого кафе дуже затишно, панує традиційна сільська атмосфера. В меню ви не знайдете ніяких запозичень з інших кухонь світу, все аутентичне. І це й приваблює відвідувачів. Треба сказати, що їх чимало. Берлінці залюбки приїздять сюди, щоб посидіти в тихій, душевній атмосфері, насолодитися природою та спілкуванням одне з одним. І я їх дуже добре розумію. Мені теж прийшлася до душі дружня, спокійна атмосфера німецького села.

Ось так пила я латте з сирником, а в моїй голові роїлися думки, чому ми, українці, маючи стільки ресурсів (чого варта земля!) не можемо організувати, щось на кшталт цього?

Прикметно, що всі ці ательє-господарства не конкурують між собою, а співпрацюють (!), підтримуючи одне одного. В кожного є друкована рекламна продукція свого партнера і при необхідності, якщо одне ательє не може надати відповідну послугу, воно радить потенційному клієнту когось з партнерських господарств.

Наостанок хочу розповісти про ще одну місцеву ініціативу. Блукаючи вулицями Ihlow до моїх рук потрапило запрошення приєднатися до акції, що мала стартувати наступного дня в цьому селищі. Мова йде про розвиток культури автостопа. Оскільки розвиток мобільності в сільській місцевості є пріоритетним для забезпечення нормальної життєдіяльності села, пропонуються різні способи виходу за межі так би мовити «індивідуального транспорту» (власного авто) в тому числі завдяки розвитку культури автостопа.

Гасло акції – MObiL. Mitfahren in Märkisch – Oderland! Тобто «Мобільно. Автостопом з Меркіша до Одерланда!» Кожен, хто хоче долучитися до цієї ініціативи, має отримати спеціальну картку-посвідчення яскраво-рожевого кольору.

Водії, які хочуть підтримати подорожуючих в такий спосіб пасажирів, розміщують таку картку на лобовому склі своєї автівки, а ті, хто голосують на дорогах, мають тримати цю картку в руках. Таким чином даючи одне одному сигнал, що кожен з них бере участь в MObiL. Картка-посвідчення містить ім’я, прізвище та фото водія, що створює атмосферу довіри та прозорості між учасниками дорожнього руху.

Кому цікаво, більше про це тут

Далі буде…