Однією з передумов становлення правової держави є забезпечення усім дітям належного доступу до правосуддя, яке має враховувати особливі права та потреби дітей, що можуть бути реалізовані лише через систему їх захисту і забезпечення відповідно до їх віку, зрілості та розвитку. Для цього потрібні узгоджені та інтегровані системи захисту дітей і діюча система правосуддя.

«Рада Європи ухвалила керівні принципи про правосуддя, дружнє до дітей, спеціально для того, щоб правосуддя завжди було доброзичливим до дітей, незалежно від того, хто вони і що вони зробили. Враховуючи, що друг – це той, хто добре ставиться до вас, хто вам довіряє і якому можна довіряти, хто слухає, що ви говорите і кого ви слухаєте, який вас розуміє і якого ви розумієте. Істинний друг також має мужність сказати вам, коли ви помиляєтесь, і залишається з вами, щоб допомогти виробити рішення. Система правосуддя, дружня до дітей, повинна прагнути копіювати ці ідеали» (витяг із Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя,  дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року).

У нашій країні вжито чимало важливих заходів стосовно реалізації власних міжнародних зобов’язань щодо захисту дитинства, соціальної роботи з дітьми та молоддю, попередження насильства в сім’ї. Зроблено багато зусиль з метою покращення захисту прав дітей та вирішення проблем молоді групи ризику, зокрема прийнято низку законів та інших вагомих нормативно-правових актів, спрямованих у тому числі на посилення захисту прав неповнолітніх, удосконалення профілактичної роботи, створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які опинилися у конфлікті із законом, відповідно до міжнародних норм і стандартів.

Поряд з цим проблема правопорушень неповнолітніх є і залишається однією з гострих проблем українського суспільства. Незважаючи на відчутне скорочення кількості злочинів, які вчиняються неповнолітніми (2011 рік – 7455, 2018 рік – 4009), ще багато має бути зроблено для створення комплексної системи юстиції, здатної ефективно попереджувати підліткову злочинність і забезпечувати реабілітацію неповнолітніх правопорушників.

Яскравим підтвердження цьому є, зокрема, дані про рівень повторності вчинення злочинів та притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх, які після відбування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, за вчинення нового злочину відбувають покарання в умовах ув’язнення. Так, на сьогодні з 124 неповнолітніх, що відбувають покарання в установах пенітенціарної системи, 77% є такими, що раніше відбували покарання, не пов’язані з позбавленням волі.

Все це свідчить про наявність проблем з ресоціалізацією та виправленням засуджених, реалізацією реабілітаційних програм, які б давали можливість неповнолітньому засудженому відновитисвій соціальний  статус повноправного члена суспільства.

Недосконалі превентивні та реабілітаційні програми, відсутність механізмів медіації та можливості здійснення відновного правосуддя щодо неповнолітніх, проблеми визначення системи покарань, що можуть бути застосовані до них, – ключові питання, які до сьогодні залишаються невирішеними за результатами реформи кримінальної юстиції для неповнолітніх.

Таким чином ми впевнено можемо констатувати те, що національна законодавча база України не повністю відповідає міжнародним нормам і стандартам щодо забезпечення кращих інтересів дитини та потребує змін, зокрема, через прийняття комплексного законодавчого акту, спрямованого на максимальний захист прав дітей у кримінальному провадженні та провадженні про адміністративне правопорушення, що стосується як підозрюваних (обвинувачених), так і потерпілих та свідків, які є неповнолітніми.

Особливо актуальним є законодавче закріплення відновних практик і норм щодо максимально раннього виведення неповнолітніх із системи правосуддя без судового розгляду кримінального провадження.

Необхідним є також відомче врегулювання статусу спеціалізованих підрозділів та діяльності спеціалістів по роботі з дітьми у контакті з законом, їх належного навчання, організаційного, фінансового і матеріального забезпечення, координації діяльності органів системи юстиції для дітей на місцях з метою оперативного і максимально об’єктивного прийняття рішень щодо неповнолітніх правопорушників, створення умов для практичної реалізації спеціальних методик роботи з дітьми.

Саме над виконанням цих завдань працює Міжвідомча координаційна рада з питань правосуддя щодо неповнолітніх, яка за підтримки UNICEF реалізовує реформування галузі юстиції.