Моя думка - все залежить від особистості, від її пріоритетів та від конкретної ситуації, в яку вона потрапила. Якогось правила чи закону тут бути не може.

Считаю, что было бы хорошо, если больше общественников пришло во власть. Но далеко не все общественники горят желанием ставить себя в жесткие рамки госслужащих и получать небольшую зарплату. К тому же общественник не станет, как обычный чиновник, отбывать на службе, а будет пахать и набивать себе шишки, поэтому многие и говорят, что это им не нужно. Сам имею стаж 8 лет госслужбы и знаю эту систему изнутри. После того, как убедился, что пока не произойдет системных изменений и чиновники перестанут работать по принципу "как бы чего не вышло", толку не будет, вот и уволился.

дуже знайома картина і мотиви)) в тому то і справа. А як зробити ці системні зміни. Ззовні? Через НГО , особисто, на барикадах...Чи зсередини? За принципом очолити систему і змінити її. Чи вічна проблема відсутності критичної маси для змін продукує лише дисидентів та емігрантів.

Я вірю в людину, вірю в особистість. Не вірю в натовп.
Того хто знає «навіщо» не зупинить будь-яке «як».
Треба робити те що вважаєш важливим і вартим. Не чекати поки зміниться система, враховувати її як фактор оточуючого середовища. І тоді буде результат. Хай не грандіозний, не глобальний, але результат, який відрізняється від нуля, кращий ніж при пасивному спогляданні та зітханнях.

В том то и дело, что для многих на общественном или журналистском поприще проще добиваться результатов и содействовать тем же реформам, не имея сдерживающих факторов , какие есть у чиновников. Почему бизнесмены ринулись в чиновники? Потому что хотят в первую очередь развивать свой бизнес, а потом уже государственные дела. А общественник идет, чтобы развивать громаду, у него личного интереса большого нету.

Цікавий пост. Як на мене, політична (партійна) діяльність чи робота у владі не є вершиною кар'єри лідера з громадського сектору - це просто інший новий шлях, інша діяльність для людини, в якій можливі свої вершини чи глибини :) Це як роздоріжжя: наче й всі дороги з'єднані, але кожна з них веде у різний бік.
Звісно багато хто розглядає "громадську діяльність" як плацдарм для стрибка у владу, а парашутисти, яких виштовхнули з владних органів, дивляться на громадський сектор як на тимчасовий аеродром, де можна пересидіти до наступного пришестя ТУДИ на "вершину" ;)

Дуже цікава тема. Сама закінчила політологію/держ управління і бачила багато прикладів як потрапити "ТУДИ НА ВЕРШИНУ" просто опинившись у потрібний час у потрібному місці (або завдяки товарищуванню з "потрібними людьми") проте як на мене справжня громадська активність - це радше певна опозиційність існуючій владі, аніж "запасний аеродром". Принаймні у тій ситуації яка створилася у нашій країні зараз коли влада існує - собі, а люди-собі. І разом з тим канал, звідки держ органи беруть інформацію про існуючі проблеми суспільства коли грати у "потьомкінскі деревні" не вистачає сил..

Власне відчуття ближче до вашої фрази "проте як на мене справжня громадська активність - це радше певна опозиційність існуючій владі, аніж "запасний аеродром". А як же бути коли скрізь і влада формально і навіть донори закликають до спільних дій з владою? і якщо влада не наступний крок, а інший, то чи не є ДЕмотиватором сама сутність громадської роботи. Безкорисливо допомагати комусь бути владою?

влада умовна. і як явище, і як функція :) надто у нашій країні :)

Так, пане Миколо, це досить складне питяння. З одного боку "жить в обществе и быть свободным от общества невозможно" те ж саме стосується і взаємин з владою громадських організацій які тим чи іншим чином мають з владою взаємодіяти. Тому більшість керівників громадських організацій рано чи пізно (в основному коли закінчуються грантові кошти) стоять перед вибором або перетворюють організації на штучно керовані та залежні від влади (такі собі провладні "підспівувачі" на різних подіях) або переходять у "глуху оборону" або заробляють гроші а організації тримають "про запас" може є і інші варіанти, не знаю..

Я вважаю, що громадським діячам нічого робити у владі тому,що їх робоче поле громада, а не виконання вказівок вищого ешелону влади, що априорі закладено у владних структурах. Із владою необхідно співпрацювати і не тільки , як громадський контролер, але і як підсказувач , що потрібно здійснити для розвитку території і тут громадським діячам необхідно стати психологами аби знайти для чиновників переконливі аргументи необхідних для нас дій. Наприклад я, як керівник громадської організації, не збираюсь навіть думати про державні посади, але з владою тісно співпрацюю на виконання моїх статутних завдань. Мені прийшлось видержати нападки міських депутатів при пропозиції залучення громади до управління територією та до відкритості влади і моя аргументація спрацювала і були прийняті всі пропозиції. Я спонукала місцеву владу підписати угоду про обовязкове виконання інновацій і навіть про обовязкове фінансування їх при затвердженні бюджету міста. Тепер моя робота полягає в організації якісного контролю з боку громади за виконанням програм та рішень міськради. Отже навіщо мені йти у владу , коли завдання громадського діяча - це спонукати владу працювати на громаду і при цьому бути вільною від провладного тиску зверху.

Можна десь детальніше про те дізнатись. Що за ініціативі, як були прийняті, фінансуються і контролюються. Цікавий ваш приклад.

Громадський активіст є політиком! Те, що він не володіє кріслом у місцевій владі чи не є депутатом не є аргументом на користь його аполітичності.
Ідеальний варіант: поєднання громадської роботи з депутатством або навіть роботою у апараті ОМС. Головне - результати. Якщо життя в громаді змінюється на краще - тоді ви вправні. Якщо просто отримали місце роботи та сталу зарплату - ви збрехали і собі і громаді...

Полностью согласен!

Депутат і громадський діяч бачу цю роль ідеальною! Будь-який апарат ОМС-це вже інша команда і якщо там не однодумці, то по відношенню і до своєї НГО і до команди де працюєш то буде вже не однаково щиро. Кожен буде сприймати тебе не до кінця своїм.

Дякую за актуальну тему!

Все вищезазначене - ніби про мене! 11 років я працювала кореспондентом в комунально-державній районці. Редакторка страшенно боялася, щоб я її не "підсиділа", бо я, бачте, проявляла занадто високу громадську активність. Щоб не доводити свого керівника до інфаркту, я спокійно звідти пішла, і виконала рекомендації свого колишнього керівника - заснувала громадську газету "Райцентр" разом з однодумцями - членами гром. організації "Рідний край". Тобто, "прирівнену" держслужбу проміняла на щоденну безкоштовну гром. діяльність.
А потім у 2010 році я стала депутатом райради, і отримала вільний доступ до інформації, яку можу повідати своїм читачам. На жаль, особливого впливу на численні рішення, які просто знищують наш район, поки що не маю, бо голосую "проти" одна. Єдине, що втішає: зовсім молода газета має вже значний вплив на формування громадської думки щодо місцевих проблем, і люди знають, скільки коштів розпорошує безгосподарна і бездарна влада, хто має відповідати за підвищення тарифів на воду і водовідведення, роблю порівняння з іншими населеними пунктами і районами Бессарабії. Нині готоую документи для вступу до громадської ради, сподіваюсь її очолити. Якщо влада знову "продавить" свою кандидатуру, плакати не буду, а подам документи на заміщення вакантної посади у відділі внутрішньої політики, який нині реорганізовують у відділ коммунікацій з громадськістю. Що з цього вийде - побачимо. Далі буде...

Вікторія, я за вас рада!Підтримую ваш погляд на життя, політику і громадську діяльність!!Поки йдуть розмови- ви робите справу!!!Браво!

Дякую за підтримку! Мабуть, найважливіший чинник громадської діяльності - це підтримка небайдужих людей. Інколи здається, що все зроблене - маячня, нікому не потрібне дон-кіхотство. Але коли приходять люди, діляться своїми роздумами, виділяють кошти на громадську газету - світ ніби ширшає, розквітає різнобарв'ям. Не все так погано у нашому домі!

Пані Вікторіє, повністю підтримую Вашу точку зору! Сподіваюсь Ви очолите громадську раду оскільки без сумніву Ви варті того!

Питання у тому, чи варті сьогоднішні громадські ради таких, як Вікторія? http://podrobnosti.ua/society/2013/01/29/884669.html

Очолював одну таку громадську раду у 2011. Несподіванно і для себе і для інших, тому що головою мав бути лояльний до влади персонаж. Як тільки сталось не так як гадалось-залежні від адміністрації псевдогромадські активісти стали саботувати засідання. Адміністрація думала, що будемо працювати над відзначенням 8 березня, 9 травня і 1 січня в цій ГР, а ми підготвували свій план: антикорупційна експертиза проектів рішень, аналіз бюджету і т.д На тому все і закінчилось. ГР саморозпустилась, сформувалась нова: профспілка РДА, червоний хрест, ветерани...(( Ось ці якрахз підходять під формат легітимізації рішень влади, а реальні ГР тій самій владі не потрібні.

Головне- щоб ваша діяльність була потрібна вам!)))І громаді також!

Цікао, якби представники громадськості прийшли до влади вони ю біяли інакше, ніж нинішній губернатор і команда? Справа в тому, що всі люди з народження мають різну реакцію на владу: сприйняття або супротив, є ще нейтральне відношення. І через це діляться на залежних і контрзалежних. Для цього, щоб можна було випускати пар в суспільстві і проводяться вибори.

Так і є. Але я думаю що ця класифікація не є сталою Людина може бути супротивником саме цієї персонально влади, а до іншої може ставитись по іншому. Багато що залежить і від сприйняття владою суспільства та її позиціонуванням по відношенню до своєї громади, а ще величина дельти. (яке було ставлення ДО приходу у владу і ПІСЛЯ)