Хочу викласти своЇ роздуми щодо мотиваціЇ, та джерел з яких я беру теоретичну частину та досвід.

Ще раз підкреслю, що мій досвід спрямований саме на активних людей які не входять в структури громадських організацій, тому існує своя мотивація яка не стосується кар'єрного зростання і матеріальноі винагороди.

З початку в мене було бажання допомагати людям і це бажання мало неприємні для мене наслідки. Вже традиційно наведу практичні приклади, в мене виникло бажання відвідати в лікарні не дуже близького знайомого і коли я вибрав час, купив якихось фруктів та прийшов до лікарні, виявилося що хлопця вже виписали і я відчув роздратування. Мене це дуже вразило і я почав аналізувати, що сталося. Для кого я це роблю? Кому це потрібно? Чому я відчуваю роздратування? З групами не рідко буває те саме, я хочу допомогти людям, а вони не йдуть на групу, я знайшов приміщення ,а ніхто не прийшов і тоді я відчуваю образу, роздратування, зникає бажання щось робити. і саме тут стала в пригоді теоретична частина. Я вивчав досвід спільноти анонімних алкоголіків, мене цікавило створення організаціі і в книзі " АА взрослеет" я знайшов опис створення, становлення, та труднощів з якими стикались організатори.( чому саме ця організація? Тому що вона є першоджерелом груп самодопомоги, вже після становленя якої її почали вивчати ,копіювати та виводити знання на професійний рівень.)Так от Біл В. як виявилося , пів року шукав однодумців і не знайшов.Розчарований він прийшов до свого лікаря, який йому допомагав і той відповів " яка різниця, що до тебе не хочуть прислухатись, головне що тобі це допомагає ."Це було відповіддю на моі питання. С тих пір я відпустив людей і роблю все для себе, я не маю права нав'язувати допомогу, коли я відчуваю власну свободу, я починаю приймати свободу інших. Я можу тільки пропонувати рівно стільки ,скільки мені не шкода, скористаються- я радію, ні- не жалкую. Головне,що я набуваю досвід, росту як особистість, отримую задоволення від дій, а не від результату.  І я повністю реалізований! Головне, щоб я був щасливий. Саме тут починає діяти " грімуча суміш" - я розповідаю про проблеми які довелось пережити і ті х то знаходяться в таких самих обставинах мне одразу ідентифікують,але бачать що я щасливий, що моє життя насичене і лише тоді питають ,а щож я робив щоб змінити життя. Це два рівня, ідентифікація-а вже потім шлях до вирішення проблеми.

 Ще трохи про мотивацію, я перестав вважати, що мені винна сім'я, громада, держава. Я винен їм. Якщо я хочу бути насправді громадянином своєі держави, я повинен щось в неї вкладати, я ціную тільки те в що я щось вклав. Якщо я люблю свою дитину, я витрачаю на неі час, гроші і увагу, оце для мене і є вираз моєі любові. Суспільна діяльність для мене, щось на зразок біблійноі десятини, я виділив певну кількість часу і сумму, яку мені не шкода витрачати щомісяця зовсім безболісно для себе. І всі мої справи вкладаються в ці рамки, а за рік виходить багато справ, але я не вигоряю і не намагаюсь надавати допомогу проти волі людей.