Ще п'ятнадцять років тому це питання не виникало: просто громадських організацій майже не було, а отже, не було і взаємовідносин. Зараз питання взаємовідносин, співпраці, об'єднання зусиль влади з інститутами громадянського суспільства, залучення громадськості до вироблення та прийняття рішень владою дуже актуальне і звучить на всіх нарадах, конференціях, семінарах та ЗМІ. Донорські організації теж охоче підтримують напрям діяльності по створенню механізмів співпраці влади та громади.

В чому ж проблема? З боку влади — ніякої. Влада сама приймає рішення, державний чиновник завжди вважає, що він мудріший за простих людей і краще знає, якім, громадянам, жити.

Кожна державна влада, навіть в цивілізованих країнах, прагнучи до розширення сфери свого впливу, регламентує життєдіяльність людей, зменшує свободу вибору. Такій експансії держави протистоїть громадянське суспільство — сукупність всіх недержавних структур та громадян. У громадянського суспільства зовсім інше призначення: воно відстоює свої інтереси, тобто інтереси громади.

Якраз тут і виникає проблема: як двом потужним силам, із різним напрямком руху, будувати державу та громадянське суспільство і діяти в рамках одних законів, однієї території? На яких принципах, які форми та механізми використовувати при побудові взаємовідносин? Обрати протистояння чи співпрацю?

Виникає питання: як зацікавити владу працювати разом, як змусити її рахуватися з громадською думкою при прийнятті особливо важливих для життя громадян рішень? Закономірність така, що рішення, прийняті владою, не будуть мати успіху, якщо вони незрозумілі та не підтримані громадськістю. Тому влада просто приречена до відкритості та прозорості в своїй діяльності, а це перший крок до порозуміння та співпраці з громадськістю.

Тільки в партнерстві можна знайти таке рішення, яке буде ефективне та дієве для громади в цілому. Започаткування співпраці між місцевими органами влади та недержавними громадськими організаціями вимагає подолання певних перешкод. Це тривалий болючий процес обопільного навчання та побудови довіри.

Модель співпраці між органами місцевого самоврядування та недержавними організаціями має базуватися на системі Взаємовпливу та Взаємоконтролю, а механізми Спільної Дії передбачають абсолютно прозоре планування діяльності.

Щоб використати цей ресурс, має бути добра воля до співпраці і влади і громадськості. А це приходить лише за умов відкритості та доступності влади, за умов діалогу, діалогу Рівного з Рівним.

З іншого боку, недержавні громадські організації потребують різнобічної підтримки від органів влади для реалізації своїх задумів.

Приклади
В Чернівецькій області, впродовж останніх років, міською радою проводяться щорічні конкурси соціальних проектів серед ІГС, що є досить ефективним інструментом для втілення місцевих соціальних програм. Найяскравішим успішним прикладом таких програм є діяльність ІГС «Народна допомога», яка опікується бомжами (кількість обмерзлих чернівчан взимку найнижча в Україні).

Львів – окрім таких конкурсів, вже декілька років, проводить конкурс на фінансову підтримку НУО для покриття видатків на оренду приміщень, які і виділив для ІГС.

• Як це відбувається в різних регіонах України?
• Які механізми та форми співпраці застосовуються?
• Чи впливає співпраця між владою та громадою на посилення інституційної спроможності українських ІГС?