Останнім часом представники деяких правозахисних громадських організацій мене дивують. Пропрацювавши в Українській Гельсінській спілці вже понад 5 років, я, наївна, вважала, що у всіх нас спільна задача: захищати права людини, реагувати на порушення, протистояти свавіллю влади.

Мені і в голову не могло прийти, що коли різні організації бачать різні способи досягнення цілі, це стане причиною для обливання брудом. Проте так сталося. І я не можу і не хочу бути цьому пасивним свідком.

Мова йде про дві ініціативи громадських організацій, які відстоюють спільну мету – захист права на мирні збори. В протистоянні між собою зіштовхнулися правозахисники, які виступають за прийняття закону, який регулюватиме це питання, і ті, які не бачать такої необхідності.

Здавалося б, питання потрібно вирішувати за круглим столом, за участю експертів, знаходити спільну мову, приходити до консенсусу. Проте, як виявилось, мою думку поділяють не всі. Так, представники об’єднання, що виступає проти закону, замість конструктиву, в кращих традиціях українських нардепів, вирішила виставити опонентів не в зовсім гарному світлі.

Для цього навіть була випрацювана певна схема:

А) постійно підкреслювати, що опоненти отримують фінансування на свою діяльність, а отже діють не в інтересах громадськості, а в інтересах донорів

Б) Поширювати чутки про те, що деякі фонди вже сьогодні обіцяють відкрити грантові програми для проектів, пов’язаних із навчаннями для громадських активістів по застосуванню нового закону

В) В професійній дискусії застосовувати аргумент накшталт «сам дурак»...

І все було б добре, якби не рід певних фактів:

А) Ініціатива, яка звинувачує іншу в роботі за кошти донора сама працює за кошти донора. Потрібен приклад – будь ласка! https://gurt.org.ua/uploads/news/2012/09/06/anons.pdf, http://www.civicua.org/news/view.html?q=1777608; http://monitor.cn.ua/ua/anons/10489.

Щоправда на сайті УГСПЛ щороку вивішується звіт, де чітко вказані отримані кошти, з яких джерел і на що витрачені. А от на сайті ініціативи "проти закону" я такого не знайшла.

Тому натяки активістів в публікаціях  про те, «що справжня причина лобіювання закону про мирні збори не така вже і висока, як просування демократичних цінностей, а навпаки – доволі приземлена – фінансова», викликає закономірне запитання. Можливо дії по недопущенню прийняття закону мають під собою фінансову підставу? Адже без закону можна вічність боротися з несправедливою владою, судами, міліцією і т.п. І писати під це нові й нові проекти.

Якби я мала намір паплюжити діяльність колег, то саме так би всюди вказувала, але цього завдання я в цій статті не ставлю (авт.)

Б) Химерні фонди, що вже начебто простягають гроші прихильникам закону насправді не існують. Інакше їх би давно назвали поіменно. А не натякали, що хтось щось обіцяє

В) Аргументи «сам дурак» неефективні. І ось цьому доказ: (до речі, ця переписка чомусь була видалена з фейсбук-групи).

На мою думку позиція «мета виправдовує засоби» від початку хибна. І призводить до того, що правозахисні громадські організації сварячись між собою, забувають навіщо вони існують. І дискредитують себе в очах громадськості та колег.

На останок хочу процитувати російського філософа Григорія Померанца: «Диявол починається з піни на губах ангела, що вступив в бій за святе праве діло. Все перетворюється на порох - і люди, і системи. Але вічний дух ненависті в боротьбі за праве діло. І завдяки йому, зло на Землі не має кінця. З тих пір, як я це зрозумів, вважаю, що стиль полеміки важливіше предмета полеміки»