Едвокасі, адвакація, громадське представництво, громадське лобіювання, представництво громадських інтересів…

Які тільки терміни не намагалися запровадити в українській мові для позначення процесу advocacy.
Чи така незвична вже для українських реалій ця дія, що органічного загальноприйнятного нашого, суто українського, терміну ніяк знайти не вдається?

І справді, загальноприйнятого і загальноприйнятного терміну нема, спільного розуміння нема, а досвідчені лідери громадського сектору, що системно займаються едвокасі, ще й підливають масла у вогонь.

Вже неодноразово я чула впевнене: "Ні, це не едвокасі, бо який вас результат? Який нормативно-правовий акт був прийнятий внаслідок вашої кампанії?"
Вірила, що наявність прийнятого нормативного документу є обов'язковим складовим кампанії з едвокасі.
Та згодом вирішила пересвідчитися. І ось що знайшла за першим-ліпшим посиланням:

Advocacy by an individual or by an advocacy group normally aim to influence public-policy and resource allocation decisions within political, economic, and social systems and institutions; it may be motivated from moral, ethical or faith principles or simply to protect an asset of interest. Advocacy can include many activities that a person or organization undertakes including media campaigns, public speaking, commissioning and publishing research or poll or the ‘filing of friend of the court briefs’. Lobbying (often by Lobby groups) is a form of advocacy where a direct approach is made to legislators on an issue which plays a significant role in modern politics.

Тож, першоджерела кажуть, що нормативний акт може бути, і це буде також різновид едвокасі, але він має власне ім'я - лобіювання.

І, чесно кажучи, я дуже зраділа від цього відкриття. Бо ж ми з вами прекрасно знаємо, яку вагу в нашому суспільстві мають закони, розпорядження, договори чи накази. Нажаль, звісно.
Але за таких умов, чи варто підносити саме паперовий результат громадської кампанії? Чи в ній обов'язково є щось важливіше і цінніше?

Я переконана що є.
А тому маю до Святого Миколая, який ось-ось має до нас завітати, одразу аж п'ять побажань:
1. Нехай в українській мові нарешті з'явиться адекватний та милозвучний синонім слова едвокасі.
2. Нехай кампанії громадянського представництва стають все масштабнішими та успішнішими.
3. Нехай мої колеги не лякають носіїв громадських інтересів технічними суперечками щодо термінології та критеріїв.
4. Нехай в нашому суспільстві люди почнуть відповідальніше ставитися до власних зобов'язань, чим би вони не були: законами, угодами чи лише публічними обіцянками.
5. Нехай кожна кампанія едвокасі несе хай невеличкі, але позитивні і незворотні зміни у нашій ментальності та суспільній моралі…